В Україні за рік крадуть близько 200 мільярдів гривень

Динаміка розкрадання

Сам Віктор Янукович добре обізнаний про масштаби злодійства. Ще 8 червня 2011 року він заявив на засіданні Національного антикорупційного комітету: «Через корупційні оборудки у сфері державних закупівель від 10 до 15% державного бюджету осідають у кишенях чиновників. Це 4 – 7 мільярдів доларів». Цитата взята з повідомлення президентської прес-служби на офіційному президентському сайті. Далі там наведено ще один вислів Януковича: «Розкрадання бюджетних коштів та стратегічних ресурсів країни – землі, надр, стало постійною новиною у нашій державі». Суму втрат через розкрадання землі і надр Янукович, щоправда, не назвав, але навряд чи вона була значно меншою від суми втрат через розкрадання бюджетних коштів (інакше не було б сенсу згадувати про розкрадання землі і надр як про «постійну новину»).

Якщо взяти середнє значення з інтервалу, названого Віктором Федоровичем — «від 10 до 15% державного бюджету», отримаємо оцінку розкрадання бюджетних коштів в розмірі 12,5% держбюджету. Скільки це в гривнях, доларах і євро (за офіційним курсом), можна побачити в таблиці.

Однак за ті два з половиною роки, які минули після вищезгаданого виступу Януковича, зріс не тільки розмір держбюджету, а й відсоток розкрадання бюджетних коштів. Про це є цілком офіційні дані, тільки вже не президентські, а Рахункової палати (РП). У звіті РП за 2012 рік констатується: «Аналіз стану державних закупівель в Україні у 2011 та 2012 роках засвідчив, що в Україні значно послабилося конкурентне середовище, зменшилася питома вага відкритих і прозорих закупівель, суттєво зросли ризики незаконного та неефективного використання коштів Державного бюджету України. У 2011 та 2012 роках намітився різкий спад застосування замовниками конкурентної процедури – відкритих торгів. Частка процедур закупівлі в одного учасника, проведених у 2012 році, становила 40,9 відсотка. Вартісний показник застосування закупівлі в одного учасника був в рази більший, ніж вартість договорів за конкурентними процедурами». Але окрім закупівель в одного учасника є ще й закупівлі взагалі без тендерів. Якщо базуватися на висновку РП про те, що у разі застосування закупівель без конкурентних процедур вартісний показник «в рази більший, ніж вартість договорів за конкурентними процедурами», то нинішній відсоток розкрадання бюджетних коштів слід збільшити хоча б у два рази, тобто до 25% видатків держбюджету. Це близько 100 млрд. грн. за рік (у 2012 і 2013 роках).

Коло співучасників

Загалом за роки «регіональної» влади корупція набула чітко організованого, системного характеру. Про системність говориться, знову ж таки, у звіті РП: «Аналіз показав, що порушення допускалися на всіх стадіях проведення процедур, носили системний характер та повторювались з року в рік, що вказує на відсутність належного контролю з боку уповноваженого органу у сфері державних закупівель (Мінекономрозвитку) та на безвідповідальність і повне ігнорування державних інтересів з боку замовників». Зрозуміло, що у такої системи, яка включає і замовників (тобто різноманітні владні структури), і депутатів-лобістів, і уповноважений орган, повинен бути очільник, який стоїть над усіма гілками влади.

Втім, ми ще не врахували розкрадання (приватизацію за безцінь) землі, надр, іншого державного і комунального майна. Тут в ролі авторитетного оцінщика найбільше годиться столичний керівник Олександр Попов. У березні 2011 року під час звіту у Київраді він розповів про те, як господарювала ця сама Київрада за часів, коли містом керував Леонід Черновецький. Зокрема, він згадав «недопустимі факти, коли 750 гектарів київських земель видано Київрадою без підготовки будь-якої землевпорядної документації». «Результат діяльності «вражаючий» — втрачену землю можна оцінити від 60 до 70 мільярдів гривень», — підбив тоді підсумок Попов і додав, що за ці кошти можна було збудувати 1200 дитячих садочків, 400 шкіл, 15 мостів, 4 нові окружні дороги. Якщо погодитися з його оцінкою, то середня вартість київського гектара за часів Черновецького становила 88 млн. грн.

Але «молодій команді» Черновецького для цього результату знадобилося кілька років. Нинішня «команда професіоналів» Попова працює з депутатами Київради набагато ефективніше. Лише за один день 22 травня 2013 року Київрада розглянула майже 100 земельних питань і ухвалила «земельних рішень» на 460 га. Якщо керуватися оцінками Попова, то ця земля коштує понад 40 млрд. грн., а якщо врахувати інфляцію за ті три роки, коли містом керує Попов, то сума перевищить 50 млрд. грн. Хоча звичайно, не можна говорити, що всі ці ділянки – крадіжка з бюджету.

З іншого боку, за всієї поваги до Києва, не тільки в столиці є ласі шматки. Система охоплює всю країну — зокрема, і землі Південного берега Криму, і ті ж таки «стратегічні», за висловом Януковича, ділянки надр, й усілякі підприємства і будівлі. При самих скромних розрахунках можна припустити, що в середньому в рік на земельних аферах "зникає" не менше 100 млрд. в рік.

Обмовка по Фрейду

Отже, обидва способи, які назвав Янукович, — розкрадання бюджетних коштів та розкрадання стратегічних ресурсів країни — забезпечують кожен приблизно по 100 млрд. грн. на рік. Разом — 200 мільярдів гривень, або близько 20 мільярдів євро. І це самі скромні підрахунки.

Звісно, можна говорити, що це ще не максимальна сума. Проте держбюджет український не безрозмірний, а навпаки, доволі малий (за європейськими мірками) як для такої великої країни. Та й ресурси українські, які ще залишаються у власності держави та територіальних громад, теж не безмежні. Тому можливості для подальшого збільшення масштабів корупційних схем наразі майже вичерпані.

Можна уявити, що відчув Віктор Федорович, коли почув від Миколи Яновича про 160 мільярдів євро. Цю суму, нагадаємо, Азаров озвучив ще 9 листопада у Донецьку на обласній конференції Партії регіонів. Тоді він заявив, що стільки потрібно витратити на модернізацію та перебудову української економіки, щоб українські товари могли конкурувати з європейськими у зоні вільної торгівлі України та ЄС. І він наголосив: «Якщо цього не буде, тоді ця зона вільної торгівлі обернеться для нас колосальними економічними втратами».

Наведемо фрагмент інтерв’ю, яке дав Янукович українським телеканалам 27 листопада, напередодні відкриття Вільнюського самміту. Цитуємо за «канонічною» розшифровкою, розміщеною на президентському сайті:

«- Вікторе Федоровичу, а може за ці 2 дні щось статися, Вам видніше, що, що у Вільнюсі 29 листопада ті документи, які, як обіцяв Фюле залишити Вам на столі, Ви підпишете?

В.ЯНУКОВИЧ:

- Ви знаєте, якщо б Ви мені сказали, що у Вас є план створення стабілізаційного фонду, який нам дозволить пройти критичні моменти, виконати всі ці критичні проблемні питання, які сьогодні стоять перед Україною і вони забезпечені фінансуванням…

Кореспондент:

-  Скільки це грошей?

В.ЯНУКОВИЧ:

- По різним оцінкам різні гроші. Кожен рік не менше 20 мільярдів. А в цілому до 2017 року це приблизно 160 мільярдів потрібно».

Не варто недооцінювати арифметичні здібності Віктора Федоровича і сміятися над тим, що у нього чотири роки по 20 мільярдів — це 160 мільярдів. Він ні в чому не помилився: щоб українська економіка отримувала чотири роки по 20 мільярдів на модернізацію, Евросоюз справді має на це дати 160 мільярдів. Така в Україні система.