Євгенія Тимошенко: Перемога громадян неминуча

Євгенія Тимошенко приймає у штаб-квартирі партії «Батьківщина», що знаходиться на Подолі в Києві. Ззовні добре забезпечена будівля не розпізнається як штаб-квартира партії. Жодних ознак, жодних прапорів. Всередині кінець секретності, мати Євгенії і колишній прем’єр-міністр України, повсюди. З плакатів, фотографій і календарів напроти посміхається одна з найзнаменитіших ув’язнених.

Навіть коли тим часом здійснення щоденної політичної діяльності перейняли на себе інші, не існує ніяких сумнівів: Тимошенко все ще лідер своєї партії і її  єдина надія. В приймальні до конференц-залу висить фотографія, зроблена під час Помаранчевої революції 2004/2005: Майдан Незалежності в Києві покритий білим прапором партії «Батьківщина». Про таку популярність при нинішніх протестах партія може тільки мріяти.

Коли сьогодні іти Майданом, то Ваша мати не є особливо присутньою. Видно кілька прапорів та плакатів, але далеко не так багато, як на картині, яку Ви тут повісили.

Євгенія Тимошенко: Моя мати досі в серцях і думках людей. Її звільнення залишається пріоритетом протестувальників.

Ви були присутньою на протестах 2004/2005 на стороні Вашої матері. Які відмінності між тодішніми і теперішніми протестами?

 Це не зовсім правильно порівнювати теперішній Майдан і Оранжеву революцію. Багато людей дивляться на ці дві події як на континуум.  Це є великою спільною спробою змін, для того щоб позбутися радянської спадщини, корупції і авторитаризму. Ми віримо в нашу перемогу. Відмінністю є мабуть те, що сьогодні люди більше не борються лише за політичних кандидатів, вони борються за себе самих. Моя мама пишається українським народом.

Ви торкнулися важливого питання: Зараз немає сильних лідерів.

У той час поштовхом протестів стали сфальсифіковані президентські вибори. Це означає, що  лідери опозиції уже були там і природно фактично були вказані. Зараз це по-іншому. Через це для опозиційних політиків також існує велика спокуса ввійти в політичну конкурентну боротьбу. Але до сих пір вони виступають єдиним фронтом, не зважаючи на великий тиск. Моєї мами буде як і раніше сильно не вистачати з демонстантами. Вона володіє силою, бадьорим духом і політичним досвідом – усіма якостями, в яких матимуть потребу зараз.

Як вона себе почуває зараз, оскільки всі можуть спостерігати за нею лише через засоби масової інформації? Це повинно пригнічувати.

Однією з головних підстав, чому вона перебуває під вартою, є її ізоляція. Вона це знає. Я постійно боюся за неї. Їй відмовлено в доступі до телефону, на що насправді вона має право. Вона не  бачила сонця протягом двох років, не мала змоги залишити свою камеру.

Перед поворотом уряду Києва і рішенням не підписувати угоду про асоціацію з ЄС, вважалося, що її звільнення дуже близько. Як близько воно було насправді?

Вимога щодо звільнення надійшла з найвищого рівня ЄС, задоволення цієї вимоги було початком для підписання угоди. Проте для нас уже за два місяці до підписання угоди було зрозуміло, що президент Віктор Янукович лише грав в гру. Він зробив вигляд, що не може знайти рішення цієї проблеми (помилування чи виїзд на лікування за кордон, Ред.), хоча він як президент мав для цього всі правові засоби. Коли він нарешті переклав відповідальність на парламент, він уже знав, що парламент не відпустить її. Депутати його партії були ним проінструктовані. Отже для мене не було шоком, що він так просто не звільнить свою найсильнішу суперницю.

Україна зараз перебуває у кризі. Президент не думає про відставку, так як того вимагають від нього демонстранти.

З приводу цього моя мама вірить, що перемога громадян є неминучою. Янукович повинен також це відчувати, тому що він втрачає контроль.

Як Ваша мама оцінила процедуру та ключові позиції переговорів об’єднаної опозиції з урядом?

Вона вважає переговори безглуздими і неприйнятними. Вони можуть привести лише до гнилих компромісів. Уряд хоче лише виграти час. Моя мама є за те, щоб не робити речі наполовину.

Як Ви ставитесь до реакції ЄС?

Це добре, що зараз в Європі вперше обговорюватимуть санкції. Про це повинні були говорити уже набагато раніше. Санкції повинні бути прийняті щонайкраще протягом кількох днів, щоб нарешті бути застосованими до тих, хто є відповідальним за насильство. Колишньому прем’єр-міністру Миколі Азарову повинно бути відмовлено у в’їзді у ЄС, після того, як його міністр внутрішніх справ не вжив ніяких заходів проти насильства зі сторони міліції. Я впевнена, що у Європі знають і про відмивання грошей високими українськими чиновниками – які повинні зараз цілеспрямовано відстежуватись.

(Матеріали підготовані Jutta Sommerbauer  "Die Presse" («Преса»), Print-Ausgabe (прінт-видання), 02.02.2014)