Огляд ЗМІ Польщі: Майдан - отрута чи протиотрута польської політики?

Цей огляд підготував українсько-польський портал  «Простір»

«Польща повинна віддати Перемишль Україні, а різня на Волині - це нісенітниця»

Ще наприкінці січня в газеті «Rzeczpospolita» з’явилося інтерв’ю з «прес-секретарем» «Правого сектора» (організація, що складається з кількох радикальних структур і що розпочала протистояння на Грушевського - ред.) Андрієм Тарасенком. У розмові з польським журналістом «радикал» та «фанат» Бандери відповідає на питання Єнджея Бєлецького про присутність на Майдані червоно-чорних стягів та роль постаті Бандери. Тарасенко не погоджується з несправедливо визначеним кордоном між Польщею та Україною після війни. На його переконання, слід повернути Перемишль та кілька інших польських повітів у склад України.

Ця сумнівно «варта уваги» розмова викликала бурхливу реакцію серед поляків. Багато польських сайтів, таблоїдів передрукувало цей матеріал. Протестувальникам було причеплено ярлик «бандерівців» та «націоналістів», а сам Майдан назвали «Бандеромайданом». Хоча пізніше виявилося, що прес-секретарем «Правого сектора» є зовсім інша людина і інтерв’ю назвали провокацією - питання порозуміння між поляками та українцями залишається відкритим й надалі.

Та процес пішов, і варто подивитися, яка дискусія триває саме в правій частині польських ЗМІ.

На шпальтах тижневика «Gazeta Polska» триває суперечка про сенс революції в Україні. Відомий зі своїх антиукраїнських поглядів ксьондз Тадеуш Ісакович-Залеський, духовний опікун кресов’ян, заявляє, що «безладами в Україні керують націоналісти - вони знаходяться поза контролем лідерів Майдану». «Свободу» ксьондз вважає нацистською партією, Тягнибока називає радикалом, захоплення будинків протестувальниками - анархією. Ситуацію в Україні загалом вважає вичерпаною, а людей - розчарованими. Застерігає Польщу від «підтримки українського націоналізму», критикує тих польських політиків, які начебто викрикують бандерівські лозунги на камеру. Зокрема, у своєму матеріалі під назвою «Майдан - це не протест Солідарності» він пише, що «в Польщі, у порівнянні з сучасною Україною, діяльність як опозиціонерів, так і звичайних робітників базувалася на християнських цінностях, а не на силі».

На це головний редактор видання «Gazeta Polska» Томаш Сакевич відповідає: «Польський інтерес полягає в тому, щоб Україна відірвалася від Росії, а Росія захищає свою імперію, яка загрожує і Польщі. Не йдеться про вшанування пам’яті націоналістів, які трагічно загинули, але про ставлення під сумнів польським ксьондзом права нації на самовизначення».

Ісакович-Залеський у своєму дописі на блозі, «Насильство та революції»,піддає критиці потенційно «кривавий характер» української революції, порівнюючи її з французькою і більшовицькою. Сакевич, у свою чергу, вважає слова ксьондза такими, що «вписуються в характер кремлівської та януковицької пропаганди, яка старається представити рух українців як загрозу для безпеки Польщі і її територіальної цілісності».

На сайті fronda.pl Мірослав Сальвовський пише про причини, через які він особисто не підтримує Майдан (допис так і зветься: «Чому я не підтримую революцію в Україні»). Серед причин: засоби та методи, які використовують українські опозиціонери, на думку публіциста, досить сумнівні. Ціль української революції, якою Сальвовський вважає вступ в ЄС, не означає, що Україна, «вирвавшись з обіймів» Росії, піде кращою дорогою - впевнений дописувач. ЄС гірший від Росії прагненням запровадити «содомію», аргументує дописувач. Ще однією причиною браку підтримки української революції для Сальвовського є присутність на Майдані «неонацистів», які прославляють УПА та Степана Бандеру.

На порталі niezalezna.pl  у публікації «Великий виклик для східної політики» читаємо про те, що ситуація в Україні спричиняє в Польщі емоції часів Помаранчевої революції. Прозахідна Україна, приязна Польщі, Україна, яка тримається на відстані від Росії, є для самої Польщі оптимальним рішенням. Однак така Україна - це скоріш витвір уяви, ніж теперішня реальність, - підкреслюється в матеріалі. Україна - нестабільна держава, і найвірогідніше ще такою залишатиметься довший час: корупція, суспільні проблеми, великі негаразди в свідомості людей, проросійські настрої великої кількості українців, - усе це ставить під сумнів майбутнє України, а також розвіює сентименталізм, який панує у Польщі щодо подій на Майдані.

«У Києві я відчував свободу»

На сайті fronda.pl читаємо матеріал Пшемислава Міскевича «Я відчував свободу в Києві», у якому автор спростовує міфи, мовляв, на Майдані - одні «бандерівці», а люди вигукують «антипольські» гасла («Слава Україні!» - «Героям слава!»), також те, що «Правий сектор» прагне повернути Україні деякі східні терени Польщі. Публіцист ділиться своїми враженнями від перебування на Майдані.

«Я повернувся з Майдану, але захотів знову туди поїхати. Я став залежний від Майдану… Він як ковток свіжого повітря після ночі, проведеної в смердючому затхлому барі, де всі палять цигарки та п’ють найдешевшу теплу горілку. Майдан - це протиотрута на белькотіння польських політиків та журналістів», - пише він.

Українські протести Міскевич, як і багато інших польських публіцистів, порівнює з ситуацією в Польщі у 80-их роках. Автор доходить до висновку - доки Україна не стане вільною державою, де влада представлятиме суспільство, доти поляки не мають шансу на нормальний діалог про минуле та майбутнє з українцями.

«Я бачив зраджену Україну»

«Нема вільної Польщі без вільної України. Нема вільної України без вільної Польщі», - пише відомий у Польщі актор і вокаліст Павел Кукіз на шпальтах тижневика «Do Rzeczy». Автор (який, до речі, нещодавно зізнався, що його бабця була українкою) вважає: українців вкотре обманули.  Упродовж 10 років українці мріяли бажанням вирватися з рук Москви, але їх розіграли німці. «Їх продали за російській газ», - підкреслює Кукіз. Автор також пише про причини появи екстремістів в українських бунтах - це злість та розчарування людей. Кукіз говорить і про загрозу придушення Майдану та про те, що Польща може отримати новий кордон на сході - вже безпосередньо з Росією або сателітською Україною під повним впливом Москви.

«Майдан — це необхідність» — це стаття порталу niezalezna.pl, де наголошується:переважна більшість українських поляків підтримують Майдан, адже «це можливість для їхніх співвітчизників жити краще. Поляки – це другий за чисельністю народ на Майдані, який підтримує його», - наголошується в дописі. У матеріалі читаємо також про заперечення загрози виникнення «необандеризму» в Україні: люди на Майдані сприймають Польщу як головного союзника в боротьбі на шляху до бажаної Європи.

Підсумовуючи, хотілося би згадати про блоговий текст «Український націоналізм: обережніше із визначеннями» Лукаша Ясіни на інформаційному сайті радіостанції «TOK-FM». Дописувач наголошує, що після інтерв’ю в газеті «Rzeczpospolita», від якого я й почав цей огляд, вкотре стає ясно: між українцями та поляками й надалі гостро стоїть питання історичного примирення. Ясіна стверджує, що після українських протестів двосторонні відносини можуть ще більше ускладнитись. Поляки не готові виробити спільної стратегії з українцями для пошуку історичного та національного порозуміння, вважає Ясіна, та критикує поляків за те, що ставляться до українців з позиції кращого - повчають демократії, європейських цінностей. Згадує про польських екстремістів та націоналістів, зокрема про щорічні заворушення у Варшаві 11 листопада, запитуючи: а чи доцільно звинувачувати сусідній народ у занадто яскравому радикалізмі? Спосіб мислення про Україну в деяких польських колах автор вважає позбавленим об’єктивізму. Ясіна так пояснює радикалізацію Майдану: «Це не крайня правиця стала причиною катастрофічного стану української демократії і державності, а президент Віктор Янукович», - констатує польський публіцист.