Заява штабу національного спротиву 18.02-19.02 Київ. Хроніка подій

18.02-19.02 Київ Хроніка

18 лютого мав стати ключовим днем для виходу з української кризи безкровним парламентським шляхом. Натомість українська влада пішла на безпрецедентну ескалацію насилля. Вищі чиновники не лише проігнорували мирний голос свого народу, як це було раніше, а вирішили покарати його за прагнення свободи.

Полем для компромісу між владою та протестувальниками мало стати рішення українського парламенту про повернення до Конституції зразка 2004 року. Це би суттєво обмежило теперішні повноваження Віктора Януковича, і саме в таких умовах парламентсько-президентської республіки було обрано Януковича президентом у 2010 року. Відповідне рішення швидкої конституційної реформи підготували опозиційні фракції. Але голова Верховної Ради Володимир Рибак відмовився реєструвати цю постанову. Нарада в спікерському кабінеті не принесла жодних результатів, натомість нардепи від Партії регіонів розійшлись працювати по своїх комітетах, а деякі просто втекли.

На підтримку повернення до Конституції 2004 року з Майдану вирушили мирною ходою демонстранти, вони намагалися підійти до Верховної Ради організованими багатотисячними колонами. Серед мітингувальників було багато літніх людей та жінок, всі були налаштовані мирно висловити свою позицію. Але на шляху до парламенту демонстрацію вже зустрічали великі сили «Беркуту», людей з самого початку чекали два водомета та БТР. В неагресивних протестувальників збоку силовиків відразу полетіли світлошумові гранати та розпочався систематичній обстріл гумовими кулями, переважно в голову. Кульові поранення отримали кілька жінок.

Фактично протягом години вже були десятки постраждалих від дій співробітників МВС. Аби завадити агресивним діям «беркутівців» демонстранти знов запалили в урядовому кварталі автомобільні шини, у відповідь були увімкнені водомети. Прихильники партії влади в Маріїнському парку почали закидати активістів Майдану камінням та коктейлями Молотова. Міліція їм абсолютно не заважала. Більше того, серед провокаторів, які стріляли в бік силовиків, виявилися перевдягнені міліціонери. Про це говорили самі заскочені цим фактом правоохоронці.

На першу годину дня в медпунктах Майдану вже було 25 потерпілих. Разом з тим біля Кабміну помітили снайперів. На Шовковичній по людях почав стріляти спецназ без розпізнавальних знаків. Сотників Самооборони, які прийшли для переговорів, «Беркут» захопив у полон. В соцмережах з'явились фото загону силовиків, озброєних автоматичною зброєю. Створилося кілька гарячих точок, де силовики відзначилися непомірною жорстокістю, як завжди били також журналістів. Від рук бійців "Беркуту" постраждали десятки представників масмедіа.

О другій годині дня з’явилося перше повідомлення про вбивство одного з мітингувальників. О третій годині депутат Леся Оробець повідомила, що в Будинку Офіцерів, де був облаштований медпункт, вже троє мертвих протестувальників і семеро при смерті. А о четвертій годині в тому самому Будинку Офіцерів перебувало понад 150 поранених, серед них 30 з важкими травмами.

Також о шістнадцятій годині ніби то через замінування закрили станцію метро Майдан Незалежності, трохи згодом в Києві зупинили всі три гілки метрополітену, як пояснили, через загрозу теракту. В столиці почався транспортний колапс та довжелезні затори не лише в центрі міста. Але попри такі перепони люди стали масово добиратися до Майдану. На цьому тлі спікер Рибак зібрав брифінг та повідомив, що завтра засідань Верховної Ради не буде, натомість відбудуться перемовини лідерів опозиції з Віктором Януковичем. Стало зрозуміло, що сценарій силового розгону Майдану увійшов у найактивнішу фазу.

Американській посол в Україні Джефрі Пайєт  заявив, що у відповідь на застосування насилля з боку української влади в уряді США розглядають всі варіанти санкцій. Втім, «Беркут» спочатку взяв штурмом «Українській дім», а журналісти помітили, що його бійці стали озброюватися важкою вогнепальною зброєю. Спецпідрозділи міліції підступили до найближчих майданівських барикад. Станом на 18.30 стало відомо вже про дев’ять смертей демонстрантів, а потім у лікарні помер ще один важкопоранений.

О восьмій вечора МВС оголосило про «антитерористичну операцію» та його співробітники пішли на штурм Майдану. «Беркутівці» спалили намети під стелою Незалежності, один з яких був облаштований під церкву. І це при тому, що до цього з’явилося повідомлення про намір Януковича зустрітися з лідерами опозиції вже в той день. Канцлер Німеччини Ангела Меркель спробувала додзвонитися до Януковича, але той не взяв трубку. Тим часом загинув ще один активіст вже безпосередньо на Майдані. А Євромайдани по всій країні оголосили загальну мобілізацію людей на Київ.

Силовики спробували штурмувати барикади на Майдані Незалежності за допомогою бронетехніки, але протестувальники підпалили один з БТРів.  Близько опівночі Беркут пішов у масований наступ. Київські лікарні вже не могли впоратися з потоком поранених. Стали постійно підвозити нових потерпілих, яким робили операції та діставали кулі. Близько першої ночі  Беркутівці з даху та з першого поверху коктейлями Молотова підпалили Будинок профспілок, де був розташований штаб спротиву. За неофіційними даними, в пожежі могли заживо згоріти півсотні поранених демонстрантів, яких  зносили в будівлю протягом всього цього трагічного дня. Але знищити Майдан силовики як не намагалися, але не змогли.

За офіційною інформацією Міністерство охорони здоров’я України, 18 лютого та в ніч на 19 лютого в протистоянні загинуло щонайменше 25 людей, ще 350 отримали поранення. Але на думку активістів Майдану, рахунок постраждалих йде на тисячі. Опозиція у переговорах з президентом вимагала від Віктора Януковича оголошення перемир’я та відведення військ. У свою чергу Янукович вимагав залишити Майдан. На ранок 19 грудня ДАІшники перекрили в’їзди до Києва, метро так і залишилося непрацюючим. Міністр оборони підтвердив, що до столиці з Дніпропетровщини переводять десантні частини, тобто з’явилася загроза атаки Майдану силами армійського спецназу. На цьому тлі Віктор Янукович звільнив генерал-полковника Володимира Заману з посади начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, натомість призначив на цю посаду більш слухняного до наказів влади адмірала Юрія Ільїна.

Натомість у регіонах країни люди почали масово виходити під адміністративні будівлі, беручи їх під свій контроль. На це терміново прореагував голова Служба безпеки Олександр Якименко, який заявив про початок проведення на території України антитерористичної операції. Із залученням сил СБУ, МВС, Міноборони, прикордонних військ, центральних та місцевих органів влади. Щоправда, увечері прес-служба СБУ внесла в слова свого шефа важливе уточнення. Виявляється, Якименко мав на увазі не початок проведення антитерористичної спецоперации, а йшлося, мовляв, про підготовку до її проведення.

The 18th of February should have been the key day for a bloodless resolution to the Ukrainian crisis. Instead the Ukrainian government escalated violence in an unprecedented way. The upper echelon bureaucrats not only ignored the voices of its people, as they have done in the past, but also decided to punish them for their desire to be free. As a compromise between the protesters and the government, parliament was to vote on the revival of a 2004 version of the constitution. This would have reduced Vicktor Yanukovich’s powers to what they were when he was elected in 2010. This quick fix constitutional reform was prepared by the opposition factions. However, the Speaker of Parliament, Volodimir Rybak, refused to bring it to a vote. The conference in the speaker’s offices ended in impasse. Some members of parliament belonging to the Party of Regions departed for discussions in their committees while others simply fled.

 Several thousand protesters marched in support of the vote in well-organized columns towards the Parliament building. Among the protester were many older people and women. They intended to express their support in a peaceful manner. But on their way to Parliament they were met by “Berkut” squads, two water cannons and an armored personnel carrier. The police immediately started to fire on the crowd with rubber bullets and throw flash grenades. They aimed at people’s heads, injuring many, including women.

Within an hour dozens of the protesters were wounded by these employees of the Ministry of Interior. In order to protect themselves from this violence the protesters made a barricade of tires and set it on fire. In response Berkut fired the water cannons. The supporters of the Party of Regions gathered in Marinski Park, throwing stones and Molotov cocktails at the protesters. The police did nothing to prevent this. Plainclothes policemen posing as protesters fired at Berkut, a fact confirmed by surprised Berkut officers.

Within the first hour twenty five injured were brought to the medical tent at Independence Square. At the same time snipers were spotted near the government building. They were Ukrainian Special Forces wearing no identifying insignia. They started shooting at protesters in Shovkovichna st. The commanders of the protesters Self Defense Forces who tried to negotiate with Berkut were seized as hostages. Photographs of police armed with automatic weapons were posted in social media. In several hotspots the police used excessive force, and once again, journalists were among the injured. News of the first protester’s death broke at 2:00 pm. At 3:00 PM Parliament Member Lesya Orobets announced that there were already three corpses in the improvised medical center in the Officer’s Building. At 4:00pm in the same building there were more than 150 wounded, 30 of them severely.

Also at 4:00 pm the Independence Square subway station was closed, supposedly due to a bomb threat. Shortly afterwards all three subway lines in Kiev were closed under the pretext of a possible terrorist attack. This led to a massive traffic jam in the capital. In spite of these obstacles people headed for Independence Square in the thousands. During these events Speaker of Parliament, Volodimir Rybak, called a briefing and announced that the next day’s session of Parliament had been canceled. Instead, there would be negotiations between leaders of the opposition and Viktor Yanukovich. The violent conquest of Independence Square had entered its most aggressive phase.

The American ambassador to Ukraine, Geoffrey Pyatt, announced that in response to the use of force by the Ukrainian Government the Office of the United States was considering all possible sanctions. Afterwards Berkut attacked and occupied the Ukrainian House. Journalists noticed that the officers were armed with heavy weapons. Special Forces moved towards the Independence Square barricades. News that nine protesters were dead came at 6:30 pm. Later another protester died in a hospital.

At 8:00 pm the Ministry of the Interior announced an anti-terrorist operation and police began an attack on Independence Square. Berkut burned tents near the Monument of Independence, one of which was serving as a church. All of this transpired shortly after Yanukovich announced he would meet with opposition party leaders. The prime minister of Germany tried to reach Yanukovich by phone to no avail. During that time another protester died in Independence Square and protesters all over Ukraine began moving towards Kiev.

The police tried to breach the barricades of Independence Square with armored personnel carriers but protesters managed to set one of vehicles on fire. Close to midnight Berkut started a massive attack. Kiev hospitals were overfilled with wounded. Many needed surgery to remove imbedded bullets. Close to 1:00 am Berkut threw Molotov cocktails into the Trade Unions Building from its roof and from the street. According to unofficial information more than fifty injured protesters who were brought there during this tragic day could have burned to death inside. Nevertheless despite these efforts police did not manage to defeat “Maidan”.

According to official information from the Ukrainian Ministry of Health from the 18th to 19th of February at least 25 people died and 350 were injured. According to protesters in Independence Square the number of injured exceeds 1000. In its negotiations with the president the opposition demanded a ceasefire and the withdrawal of police from the square. In response Yanukovich demanded that Independence Square be evacuated. On the morning of the 19th the highway patrol set up blockades on roads into Kiev. The subway also remained closed. The minister of defense confirmed that amphibious army divisions were moved from Dnepropetrovsk toward Kiev to give the impression that Independence Square will be attacked by the armed forces. At the same time Viktor Yanukovich removed General Vladimir Zaman from his position as Head of the Armed Forces of Ukraine, appointing the more obedient admiral Yuriy Ilyin in his place.

Simultaneously in many regions of the country people started to occupy local administration buildings. There was an almost immediate response by the director of the Security Service Oleksandr Yakymenko, who announced the beginning of the anti-terrorist operation on the entire territory of Ukraine. The Security Service, the Ministry of Internal Affairs, the Ministry of Defense, and Border Patrol in regional governments were to take part in this operation. However in the evening the press secretary of the Security Service made an important correction to their head’s announcement, stating that Yakimenko didn’t mean the beginning of the anti-terrorist operation, but only its preparation.

18.02-19.02 Kijów, Kronika

18 lutego miał stać się kluczowym dniem dla rozwiązania ukraińskiego kryzysu drogą bezkrwawą i parlamentarną. Jednakże ukraińska władza zdecydowała się na bezprecedensową eskalację przemocy. Jej przedstawiciele nie tylko, tak jak to bywało dawniej, zignorowali pokojowy głos swojego narodu, ale jeszcze zdecydowali się na ukaranie go za dążenie do wolności.

Polem kompromisu władzy z protestującymi miało stać się postanowienie ukraińskiego parlamentu o powrocie do Konstytucji z 2004 roku. To by znacznie ograniczyło dzisiejsze uprawnienia Wiktora Janukowicza, ale właśnie na takich zasadach, parlamentarno-prezydenckiej republiki, został on wybrany prezydentem w 2010 roku. Frakcje opozycyjne przygotowały odpowiednią propozycję szybkiej reformy konstytucyjnej, ale przewodniczący Rady Najwyższej, Volodymir Rybak, odmówił zarejestrowania uchwały. Posiedzenie w gabinecie spikera nie przyniosło żadnych efektów, zaś deputowani Partii Regionów rozeszli się do pracy w swoich komitetach, a niektórzy po prostu uciekli.

Dla wsparcia idei powrotu do Konstytucji z 2004 roku, z Majdanu wyruszył pokojowy marsz demonstrantów, którzy próbowali dojść do gmachu Najwyższej Rady w zorganizowanych, wielotysięcznych kolumnach. Było wśród nich wielu starszych ludzi i kobiet, a wszyscy byli nastawieni na pokojowe przedstawienie swoich racji. Jednak w drodze do parlamentu demonstracja natknęła się na duże oddziały Berkutu, były też dwie armatki wodne i wóz opancerzony. W stronę nieagresywnych demonstrantów od razu poleciały granaty hukowe i rozpoczął się systematyczny ostrzał gumowymi pociskami, przeważnie w głowy. Kilka kobiet zostało ranionych tymi pociskami.

Już w ciągu godziny dziesiątki ludzi ucierpiało od działań sił bezpieczeństwa. Aby odeprzeć agresywne działania berkutowców, demonstranci zapalili w dzielnicy rządowej samochodowe opony. W odpowiedzi użyto armatek wodnych. Zwolennicy władzy, zgromadzeni w Parku Marinskim zaczęli obrzucać aktywistów Majdanu kamieniami i koktajlami Mołotowa. Milicja im w tym zupełnie nie przeszkadzała. Dodatkowo, wśród prowokatorów, jacy strzelali w stronę milicji, pojawili się przebrani milicjanci. Potwierdzali to zaskoczeni przedstawiciele sił porządkowych.

O godzinie 13 było już w punktach medycznych Majdanu 25 rannych. Jednocześnie w pobliżu gmachu Rady Ministrów rozmieszczono snajperów. Na ulicy Szołkowicznej zaczął strzelać do ludzi nieoznakowany oddział specjalny. Dowódców Samoobrony, którzy przybyli na rokowania, Berkut wziął do niewoli. W internecie pojawiły się zdjęcia oddziału sił bezpieczeństwa, uzbrojonego w broń automatyczną. Powstało kilka gorących miejsc, w których siły bezpieczeństwa wykazały niezmierne okrucieństwo, jak zawsze bito również dziennikarzy. Z rąk funkcjonariuszy Berkutu ucierpiało dziesiątki przedstawicieli mediów.

O drugiej po południu pojawiła się pierwsza informacja o zabójstwie jednego z protestujących. O trzeciej, deputowana Lesia Orobec poinformowała, że w Domu Oficera, gdzie urządzono punkt medyczny, było już troje martwych demonstrantów, a siedmioro innych w stanie agonalnym. O czwartej w Domu Oficera było już ponad 150 rannych, w tym 30 z poważnymi obrażeniami .

Około czwartej, pod pretekstem alarmu bombowego, zamknięto stację metra Majdan Nezalezhnosti, a nieco później zamknięto wszystkie trzy linie metra, z powodu, jak wyjaśniono, zagrożenia atakiem terrorystycznym. W stolicy rozpoczęła się katastrofa komunikacyjna, a ulice zablokowane były także poza centrum miasta. Mimo tych przeszkód, ludzie zaczęli masowo przedostawać się na Majdan. W tych okolicznościach spiker Rybak poinformował, że następnego dnia nie będzie obrad Rady, ale za to odbędą się rozmowy liderów opozycji z Wiktorem Janukowyczem. Stało się jasne, że scenariusz siłowego rozproszenia Majdanu wszedł w kulminacyjną fazę.

Ambasador USA w Ukrainie, Jeffrey Payyet oświadczył, że w związku z zastosowaniem przemocy przez władze Ukrainy, rząd USA rozważa wszystkie opcje dotyczące sankcji. W tym czasie Berkut zdobył szturmem Dom Ukraiński, a dziennikarze zaobserwowali, że jego członkowie zaczęli zbroić się w broń palną. Oddziały specjalne milicji podeszły do pierwszych barykad Majdanu. O godzinie 18.30 przyszła informacja o dziewięciu śmiertelnych ofiarach wśród demonstrantów, a potem zmarł w szpitalu jeszcze jeden ciężko raniony.

O godzinie dwudziestej, MSW ogłosiło początek "operacji anty-terrorystycznej" i jego funkcjonariusze rozpoczęli szturm Majdanu. Berkutowcy spalili namioty przy kolumnie Niepodległości, z których jeden używany był jako kaplica. Wszystko to pomimo tego, że jak ogłoszono, Janukowycz zamierza spotkać się jeszcze tego dnia z przywódcami opozycji. Niemiecka kanclerz starała się dodzwonić do Janukowycza, ale nie odebrał telefonu. Tymczasem zginął jeszcze jeden działacz, bezpośrednio na placu. Euromajdan ogłosił powszechną mobilizację ludzi w Kijowie.

Siły bezpieczeństwa próbowały szturmować barykady na Placu Niepodległości z pomocą pojazdów opancerzonych, ale protestujący podpalili jeden z nich. Około północy Berkut przeszedł do zmasowanego ataku. Kijowskie szpitale nie mogły już poradzić sobie z napływem rannych. Przybywały nowe ofiary, którym robiono operacje i usuwano pociski. Około pierwszej w nocy, jednocześnie z dachu i parteru podpalono koktajlami Mołotowa budynek związków zawodowych. Według niepotwierdzonych pogłosek, mogło tam spłonąć żywcem około pięćdziesięciu rannych demonstrantów, których przynoszono do budynku w trakcie tego tragicznego dnia.

Ale, mimo wielu prób, zniszczyć Majdanu siły bezpieczeństwa nie zdołały.

Według oficjalnych informacji Ministerstwa Zdrowia Ukrainy, 18 lutego oraz w noc na 19 lutego w potyczkach zginęło co najmniej 25 osób, a kolejne 350 zostało rannych. Ale według działaczy Majdanu, liczba ranionych idzie w tysiące. W rozmowach z prezydentem Wiktorem Janukowyczem, opozycja zażądała ogłoszenia rozejmu i wycofania wojsk. Z kolei Janukowycz zażądał opuszczenia Majdanu. Rankiem 19 grudnia milicja zablokowała wjazd do Kijowa, a metro pozostało zamknięte. Minister Obrony potwierdził, że z regionu Dniepropietrowska przerzucane są jednostki desantowe, co oznaczało groźbę użycia sił specjalnych do ataku na Majdan. W tej atmosferze Wiktor Janukowycz zwolnił generała armii, Wołodymira Zamana ze stanowiska szefa sztabu generalnego - głównodowodzącego Sił Zbrojnych Ukrainy i mianował na to stanowisko bardziej posłusznego rozkazom władz admirała Jurija Iljina.

W niektórych częściach kraju, ludzie zaczęli masowo otaczać budynki administracyjne, przejmując je następnie pod swoją kontrolę. Zareagował na to natychmiast szef Służby Bezpieczeństwa Aleksander Yakymenko, który zapowiedział rozpoczęcie operacji antyterrorystycznych na terytorium Ukrainy, z udziałem połączonych sił Służby Bezpieczeństwa, Ministerstwa Spraw Wewnętrznych, Ministerstwa Obrony, straży granicznej oraz centralnych i regionalnych organów władzy. Wieczorem serwis informacyjny Służby Bezpieczeństwa uściślił słowa swojego szefa. Okazało się, że Yakymenko miał na myśli nie początek operacji antyterrorystycznej, a tylko przygotowania do jej realizacji .