Янукович зблід, - Сікорський для «Газети Виборчої» про перемовини в Києві

-    Якою була атмосфера тих дводенних перемовин з президентом Януковичем?

Радослав Сікорський: Раз кращою, раз гіршою. Але усі ми працювали під тягарем величезних жертв – усього в кільканадцятьох метрах від нас.

-    Янукович був наляканий, що це – його кінець?

В якийсь момент розмов він зблід. Це для нього стресовий час – головне, щоб він використав черговий шанс, який має, на те, щоб розпочати реформи в своїй країні. Нагадую, що в одному з останніх інтерв’ю «Виборчій» я зазначав, що Угода про Асоціацію з ЄС була для нього найбільшим шансом, який мав від Бога і Європи. Він міг стати видатним, стати батьком епохального вибору України. Шкода, що він не скористався з цього Адже попри всі труднощі і бойкоти, сьогодні Віктор Янукович міг би стояти на чолі в міру об’єднаної країни, яка йшла б дорогою, яку пройшла Польща. Сьогодні його можливості незрівнянно менші. До мене дійшла інформація, що перший пункт порозуміння вже реалізувався – Верховна Рада ухвалила повернення до Конституції 2004 року, а значить, різке обмеження президентських повноважень в Україні. Це напевно не той сценарій, який президент Янукович запланував собі два місяці тому.

-    Чи переконували Ви Януковича, щоб поступився вже зраз, а не в грудні, як домагався цього Майдан?

На це не було шансів. Це порозуміння – це максимум, якого можна було досягнути, і більше, ніж я сподівався ще 48 годин тому. 

-    Була інформація про те, що в четвер Янукович перервав перемовини, щоб зателефонувати до Москви, попросити притулку

Президент України кілька разів виходив на розмови з президентом Путіним, з канцлером Меркель, з віце-президентом Байденом та іншими. Це була драматична ситуація, в ході якої він змінив думку. Його вдалося переконати в тому, на що на початку він абсолютно не хотів погоджуватися, а саме – скорочення терміну повноважень.

- Чи був момент, коли він пропонував свій від’їзд до Росії?

Ні.

-    Як поводився посланець Путіна, Лукін? Дехто говорить, що це був добрий вибір, бо він не є впертим.

Професор Лукін був конструктивним і корисним членом нашої групи, тобто, свідків порозуміння. Було два чи три моменти, коли він дійсно допоміг знайти вихід з глухого кута. Найважчим було редагування п’ятого пункту, пов’язаного з «логістикою деескалації конфлікту». Представник Росії тут також мав хороші ідеї. Це був творчий внесок досвідченого дипломата. В порозумінні дуже чітко прописано, куди мають усунутися сили безпеки. Я був задоволений, коли протягом кількадесяти хвилин від моменту підписання порозуміння силовики почали залишати навіть території безпосередньо по сусідству з Адміністрацією Президента. Обидві сторони зобов’язалися, що кровопролиття більше не буде, а конкретно зобов’язалася влада, яка має ширші можливості.  

-  Янукович обіцяв це вже багато разів, а потім «Беркут» знову атакував протестувальників.

Я здивувався б, якби зараз знайшовся провідник «Беркуту» чи Внутрішніх військ, який хотів би ризикувати своєю майбутньою кар’єрою або наражатися на кримінальну відповідальність заради президента, кар’єра якого завершується вже цього року.

-    Янукович пообіцяв не брати участі в майбутніх президентських виборах?

Таких обіцянок не було.

-    Майдан першопочатково скандував «Ні – перемовинам». Як Вас прийняли, коли Ви вийшли до протестувальників?

Одним з найемоційніших і найдраматичніших моментів відбувся тоді, коли в п’ятницю в обід порозуміння могло зірватися. Один з лідерів – Віталій Кличко, попросив мене і міністра Штейнмейера піти на зустріч з Радою Майдану, де настрої взагалі не сприяли порозумінню. Після великої силової акції минуло зовсім небагато часу. Звідси цей великий і зрозумілий рівень підозри. Ми мали відповісти на багато питань. Вживаючи усіх можливих аргументів, у тому числі з нашої польської історії, вдалих і невдалих змагань за свободу, я намагався переконати Раду Майдану, що це порозуміння потрібно прийняти. Після нашого виходу відбулося голосування, в якому, що нас порадувало, 34 особи проголосували за порозуміння, і дві – проти.

-    Чи піде по домівках Майдан?

В порозумінні є запис, що влада і опозиція будуть прагнути до нормалізації ситуації в містах, селах, на вулицях і скверах. Але тут немає чітких часових меж. Треба розраховувати на те, що в міру просування конституційного процесу, утворення нового уряду, самі протестувальники зможуть прийти до висновку, що їхні вимоги будуть виконані. 

-    Чи хтось взагалі керує Майданом?

Майдан має більше приводів довіряти опозиції зараз, ніж ще кільканадцять годин тому, бо саме опозиція призвела до відкликання диктаторської Конституції і різкого обмеження повноважень президента. Думаю, що тепер авторитет провідників опозиції має почати зростати. 

-    Чи не боїтеся Ви, що порозуміння може бути пасткою для опозиції? Що її втягнуть в уряд, а якщо народ не побачить швидких економічних змін, шанси на що дорівнюють нулю, то невдовзі суспільні настрої можуть обернутися проти опозиції?

В драматичній ситуації, в якій зараз опинилася Україна, щоб штовхнути державу на кращу дорогу, усі мали піти на ризик, у тому числі, і опозиція. Але цей ризик є значно меншим через повернення до Конституції 2004 року. 

- На Вашу думку, чи підписане порозуміння може означати повернення України на шлях підписання Угоди про Асоціацію з ЄС?

Ми дорослі люди, знаємо Україну, знаємо історію невдалих перемовин і невиконаних обітниць. Ми будемо реалістично дивитися на дотримання порозуміння і моніторити цей процес. Посли ЄС, Польщі, Німеччини і Франції будуть щоденно спостерігати і звітувати щодо дотримання домовленостей, а Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки вже повідомила мене, що скерує в Україну спеціального спостерігача.

Я також не виключаю власного повернення до Києва разом з французьким і німецьким колегами, щоб сприяти сторонам в реалізації умови. Це, звісно, початок політичного процесу, а не його кінець. Він робить можливим створення уряду, який віднайде кермо і здобуде стільки авторитету, щоб розпочати реформи. А це, в свою чергу, може призвести до мобілізації фінансової допомоги Україні, яка є необхідною, і повернення на європейський шлях.

Інтерв’ю Ренати Грохаль
Фото Костянтин Чернічкін / REUTERS