100 років від початку Першої світової. Як кайзер Вільгельм ІІ перетворився на предтечу Путіна

Минув всього місяць після загибелі ерцгерцога Франца Фердинанда і сталося те, в що здавалося ніхто не вірив: в Європі спалахнула війна. 2 серпня Німеччина оголосила війну Російській імперії. Це було трохи дивно, оскільки, Австрія, яка вже завдала удару по Сербії, офіційно оголосила війну Росії тільки 6 серпня.

Кайзер Німеччини Вільгельм II дуже поспішав. Генеральний штаб, військові та політичні експерти переконали його, що тільки швидкі та рішучі дії ведуть до перемоги. Формальним приводом оголошення війни стало оголошення 30 липня 1914 року загальної мобілізації в Російській імперії. Прихильники «рішучих дій» Санкт-Петербурзі, так звана «партія війни» в цей день святкувала перемогу: Генеральний штаб переконав таки царя Миколу ІІ віддати наказ про загальну мобілізацію. Той  довго вагався, але зрештою, погодився…

Зліва направо: Кайзер Вільгельм ІІ – екстравагантний політичний лідер найпотужнішої європейської держави початку ХХ століття; Кайзер Вільгельм ІІ – кузен і партнер англійського короля Геогра V, 1911 рік; Кайзер Вільгельм ІІ – кат Європи, англійська карикатура часів Першої світової війни

- Тепер ви можете зламати телефон, - заявив міністр закордонних справ Російської імперії Сергій Сазонов начальнику Генерального штабу Миколі Янушкевичу.

В Росії перемогла ідея, що вже і так війна неминуча, втрачати особливо нічого, а раз так, то краще оголосити мобілізацію і бути готовими ніж, запізнитися і потрапити в залежність від дій неприятеля. Проте війну, росіяни не спішили формально оголошувати війну. Зрештою як і французи.

Зліва направо: Цар Микола ІІ, 1914 р.; Маніфест Миколи ІІ до підданих імперії, 20 липня (2 серпня)* 1914 року.

Понад 40 років вони жили з ідеєю реваншу і повернення Ельзасу і Лотарингії. Проте формальними ініціаторами війни французи бути аж ніяк не хотіли. Більше того, навіть повернувшись в Париж з Росії і з «глибоким  занепоєнням» спостерігаючи за  розростанням конфлікту на Балканах, президент Франції Раймон Пуанкаре  оголосив  31 липня мобілізацію резервістів, але війну оголошувати він все одно не спішив.

Розрахунок виявився правильним. Німці зробили це самі.

Як наслідок, всього протягом кількох днів Австрія і Німеччина з жертв терористичного нападу перетворились на агресорів, та розпалювачів війни. Проте, війни на два фронти з Францією та Росією, Німеччині виявилося недостатньо. Довоєнний німецький план («план Шліффена» ) на випадок війни передбачав, що спочатку розіб’ють французів, а потім вже займуться росіянами. При цьому прориватися на Париж німці збиралися через Бельгію, оскільки франко-німецький кордон був занадто добре укріпленим потужними французькими фортецями.

Зліва направо: граф Альфред фон Шліффен, начальник генерального штабу Німеччини, 1880-1905 рр.; «План Шліффена» - удар по Франції через Бельгію в обхід укріпленого франко-німецького  кордону.

Переконати бельгійців мирно пропустити німецьке військо не вдалося. Король Бельгії Альберт оголосив мобілізацію і почав підготовку до оборони. Німці не придумали нічого кращого як оголосити бельгійцям війну і 3 серпня перейти бельгійський кордон. Днем раніше вони зайняли Люксембург.

В одну мить Німеччина перетворилась на країну агресора. Про те, з-за чого все почалося,  можна було вже не згадувати…

Разом з тим, саме в цей момент Німеччина переживала період крайнього національного піднесення і єднання. Згодом про цей період згадували як про маячню, яка тривала кілька тижнів, але тоді почуття єднання і гордості охопили націю. Патріоти ще ніколи не були настільки популярні. На жаль, тоді соціологи ще не додумалися замірювати рейтинги популярності, але кайзер Вільгельм ІІ міг би запросто позмагатися, наприклад з нинішнім російським президентом Володимиром Путіним, геополітичні фантазії котрого підтримують до 90% росіян.

До самого пізнього вечора  4 серпня 1914 року Німеччина перебувала в патріотичній ейфорії. Патріоти збирались на майданах в усіх містах. Співали патріотичних пісень, клялися у вірності країні і знову вимагали від влади ще більш рішучих дій.

Проте, вже увечері патріотів чекала неприємна звістка: Велика Британія оголосила Німеччині війну.

Німецька еліта була шокована. Вони до останнього моменту сподівались, що британці не будуть вручуватися, але не так сталося як гадалося. «Роль нападника остаточно закріпилася на Німеччиною, і це безумовно полегшило успіх антинімецької пропаганди в нейтральних країнах», - писав згодом історик Євгеній Тарлє.

Зліва направо: Георг V, король Великої Британії і Ірландії, імператор Індії; Едуард Грей, міністр іноземних справ Великобританії; сер Джон Бьюкенен, британський посол в Санкт-Петербурзі.

За словами британського прем’єра Ллойд Джоржа, доки мова йшла про Сербію, то 99/100 англійського народу було проти війни, а от як тільки мова пішла про Бельгію, то 99/100 англійців відразу виступили за те, що б воювати. 

З вcтупом у війну Англії масштабний європейський конфлікт моментально перетворився на світовий, адже Велика Британія на 1914 рік охоплювала 1/4 території планети. І якщо, проти Росії і Франції Німеччина і Австрія ще мали шанси на перемогу, то з втручанням Британії, в сенсі стратегії справу було зроблено: війна ставала світовою і шансів на перемогу в Німеччини та її союзників майже не залишилося, проте, це ще потрібно було довести на полі бою.

Зліва направо: Анрі Думерг, міністр іноземних справ Франції; Моріс Палеолог, посол Франції в Сант-Петербурзі.

Як повідомляє «Нива», в Росії оголошення війни також викликало бурю народного ентузіазму. Люди повалили на майдани з прапорами і хоругвами, небувалий патріотичний підйом охопив, якщо не всю імперію, то принаймні столичні міста Санкт-Петербург і Москву.

Якщо поглянути на публікації «Ниви», то слід відзначити, що сучасному українському Генеральному штабу варто було б перейняти навички з пояснення своїх дій широким колам громадськості, причому так, щоб інформацію дати, а збройним силам не зашкодити.  «Нива» публікує заяву генерального штабу російської імперії де просто і доступно пояснюється, що на період війни буде діяти особливий режим інформування. Прямо відзначається, що необережність в розмовах, листах і телеграмах може завдати шкоди збройним силам. Ніяких тобі приватних журналістських повідомлень, все інформування відразу бере під контроль Генеральний штаб.

Дуже оперативно був призначений верховний головнокомандуючий, великий князь Микола Миколайович, а до широких верств населення цар Микола звернувся з спеціальним маніфестом і закликав до боротьби.

Зліва направо: Великий князь Микола Миколайович, Верховний головнокомандуючий військ Російської імперії; Карта театру воєнних дій проти Німеччини і Австро-Угорщини, «Нива», 2 (15) серпня 1914 року.

Зліва направо: Цар Микола ІІ зі свитою прибув з Петергофа в Петербуг на святковий  молебень; Микола ІІ і цариця Олександра з балкону Зимового палацу відповідають на вітання трудящих;  маніфестація на честь видання маніфесту про війну з Німеччиною, 20 липня (2 серпня) 1914 року

Зліва направо: Резервісти прямують Невським проспектом на призовні пункти Санкт-Петербурга, серпень 1914 року; Мобілізація в Сант-Петербурзі, прийом коней на Царициному лугу, серпень 1914 року.

Внаслідок розгулу патріотичних почуттів «Нива» відзначає прикрий випадок  – розгром німецького посольства в Петербурзі і кількох німецьких крамниць. Проте російський уряд сильно не вибачався, по діловому відзначивши, що в принципі поділяє народні почуття, проте закликав до порядку і спокою, а також не ускладнювати ситуацію.

Між тим оголошення війни Німеччиною було сприйняте в Російській імперії з певним здивуванням, принаймні так про це пишуть в «Ниві», мовляв, ще Австрія, за російською версією головна винуватиця конфлікту, була з Росією ще в мирі і оголосила війну тільки 6 серпня, а німці вже почали повномасштабні воєнні дії.

Разом з тим, журнал був просто таки обурений несподіваним нападом на Сербію і бомбардуванням мирного Белграду. Проте, як виявилось, до війни самі австрійці були неготові і при перших спробах перейти кордон їхні частини були відкинуті сербами.  «Очевидно, что само австрийское выступление должно играть роль аванпостного сражения в общем наступлении германизма против славянства и России», - пишуть оглядачі «Ниви».

Перша військова реклама в «Ниві»

Реклама в «Ниві»

Перші пропагандистські вірші

Матеріал про повне затемнення Сонця, котре очікували  8 (21) серпня 1914 року

Журнал задається питанням: якими ж будуть результати грандіозної боротьби, якої ще не бувало з часів створення світу? Прикинувши розклад сил і відзначивши, що Німеччина опинилася в міжнародній ізоляції і об’єднала проти себе всю Європу. «Нынешняя война становится войною европейских народов против немцев. Ослепленный тщеславием германский император Вильгельм своей вызывающей политикой объединил против себя всех соседей. Своими безграничными вооружениями и беспрестанным бряцанием меча он долгие годы держал в страхе и трепете всю Европу и невольно заставил возненавидеть Германию, как главный очаг тормозящей всякую культуру милитаризма. Европа поняла, что нынешняя война есть, в сущности, война за мир и объединилась против дерзкого нарушителя международного порядка», - писала «Нива».

Тоді, в серпні 1914 року журналістам «Ниви» здавалося, що наслідками глобальної загальноєвропейської війни має стати загальний мир і розбудова світового порядку на засадах мирного співробітництва народів. Мовляв, Європа повинна перебороти агресивні прагнення Німеччини та її союзника Австрії і вибороти собі вічний мир. «Уничтожение насильничества будет равносильно обращению международной жизни к нормам права и справедливости», - писала «Нива» 100 років тому. Не буде перебільшенням сказати, що і сьогодні ці мрії залишаються актуальними.

(Далі буде).

Чтайте також:

Йозеф Швейк, Стефан Цвейґ та Сполучені Штати Австрії

Що цар Микола II міг би розказати Путіну

Як у росіян виникли мрії про домінування в Європі

Як попередники Оланда та Меркель "утихомирили" Росію до війни

Як Австрія та Німеччина захотіли більшого і втратили все