Що змінить в українському спорті реформа Булатова

Зміни, з одного боку, офіційно затвердять вже існуючі реалії функціонування українського спорту. А з іншого – дійсно можуть жорстко вдарити по деяких видах спорту.

Перший напрямок реформ – масовий спорт. Експерти зосередили свою увагу насамперед на дитячому спорті. Існуючу систему дитячо-юнацьких спортивних шкіл, шкіл вищої спортивної майстерності тощо переведуть на клубну систему – на зразок європейської чи американської практики. Очевидно, офіційно зміниться не лише назва цих установ - ДЮСШ стануть клубами з певною назвою. Якщо раніше батьки дітей, які займаються спортом часто-густо допомагали ДЮСШ грошима на добровільній чи благодійній основі (купували форму, фінансували збори, поїздки на змагання, купували обладнання та ін.), то тепер їхні внески можуть стати офіційними. Адже за заняття в клубі треба платити. Саме батьки та певні спонсори стануть основними "донорами" клубів. Зазначимо, що держава обіцяє за кожного юного атлета перераховувати клубу близько 150 грн. (ця сума може змінюватися, береться 15% від мінімальної зарплати). 

Другий напрямок - спорт вищих досягнень. І тут пролунала дуже важлива річ: федерації, які не зможуть знайти талантів, не будуть допущені до державного фінансування. Україна втратить багато видів спорту? Можливо, це можна розцінити і так. Але вже давно побутує інша думка – навіщо роками витрачати гроші на ті види спорту і тих спортсменів, які не приносять Україні не просто нагород, а навіть високих результатів? Чому б не готувати саме талановитих спортсменів, перспективних, а на зекономлені кошти забезпечити їм належні умови та преміальні?

Саме про це Еспресо.TV розповідав чемпіон Європи, п'ятиразовий віце-чемпіон світу, багаторазовий переможець етапів Кубку світу з веслування на каное Максим Прокопенко, який, до речі, майже всі свої титули здобув під прапором Азербайджану, змінивши громадянство.

"В Азербайджані готували нас трьох каноїстів, платили хороші преміальні. Чому б в Україні так не зробити? От у нас готують збірну з веслування з 30-ти осіб, хоча всі прекрасно розуміють: медалі можуть здобути тільки Інна Осипенко-Радомська та Юрій Чебан. На зекономлені гроші можна було б платити їм достойні премії – тисяч $30. Тоді жоден титулований спортсмен не покинув би Україну", - запевняє Прокопенко.

Третій напрямок - взаємодія держави з територіальними общинами. Тут на законодавчому рівні змінюється функція з "управляти" на "керувати". На практиці національним федераціям надаватиметься більше автономії в прийнятті рішень, що стосуються функціонування конкретного виду спорту.

P.S. Зміна українськими чемпіонами громадянства наразі проблема №1 для нашого спорту. І тут справа не тільки в кримському питанні. Взяти, наприклад, спортивну гімнастику. У 2012-му, після двох 4-х місць (у команді та багатоборстві) на Олімпіаді в Лондоні збірну покинув її лідер – Микола Куксинков (став витупати за Росію), а цього року – 20-річний олімпійський чемпіон Юнацьких Ігор-2010 Олег Степко, який у 2013-му приніс Україні "золото" чемпіонату Європи. Тож реформаторам спортивної галузі варто продумати і те, як утримати найкращих спортсменів країни у лавах синьо-жовтої збірної.