З точки зору інформаційної війни найголовніше завдання і бійців, і волонтерів - це проявляти людяність, - Юрій Сиротюк

Російські дезінформатори не гребують нічим задля того, щоб принизити і політичні сили, і добровольчі батальйони, у яких воюють патріотично налаштовані бійці. Ключове завдання – це підмінити поняття "патріот" та "націоналіст" на "фашист", "окупант", "нацик". Наприклад, днями російські ЗМІ розповсюдили інформацію, що ВО "Свобода" розробила дизайн купюри номіналом 1 тис. грн., на якій буде зображено портрет… Адольфа Гітлера.

Яким чином Україна та справжні націоналісти можуть протистояти агресору в інформаційній війні, ми вирішили поцікавитись у заступника голови ВО "Свобода" з воєнних питань, екс-члена комітету ВР з питань Національної безпеки і оборони, а нині добровольця "Карпатської Січі" Юрія Сиротюка.

— Яку мету ставить перед собою Росія, проводячи інформаційну агресію?

— Починаючи з ХІХ-го століття всі війни є світоглядові. І ключове завдання не просто захопити територію і знищити ворога, а підкорити його собі. Тобто спочатку іде м’яка агресія – інформаційна – вплив на мізки людей, а тільки потім наступає фаза жорсткої агресії. Найелементарніше завдання зробити так, щоб населення країни, проти якої йде агресія, не хотіло чинити опір. Але в нашому випадку кампанія, що ведеться на Сході України, ще більш потужна. Вона не лише частину суспільства робить пацифістською, Росія робить так, щоб громадяни  ненавиділи Україну та її армію.

І, нажаль, це має свої наслідки, тому що, насправді, інформаційна війна проти України йде з першого дня її незалежності. Тези незмінні: "Україна — не життєздатна країна", "це країна, що зшита з різних частин". Також відродилась й теза, що була популярна ще за часів Першої світової війни: українців як націю "придумали" в штабі австрійської чи німецької армії.

— А чому це стало можливим?

— По-перше, тому що, здобувши у 1991-му році незалежність, Україна не робила жодних кроків на одержавлення країни, мовляв, якось воно само по собі затреться, загоїться. Україна для себе визнавала, що є дуже "совковий" Донбас, є навіть господарі, еліта цього регіону. Тому треба вести розмову з ними, а не модерувати суспільну свідомість. В результаті, відбулося консервування "совка". По-друге, взагалі не йшлося про природну українізацію. Мається на увазі, що кожен мешканець країни, незалежно від національності відчув би, що це його держава, що він українець.

Але за роки незалежності ні в Криму, ні на Донбасі не з’являлися українські школи, а їх поява визивала скандал. Там не прижилося жодне друковане україномовне видання. Навіть нове покоління ровесників незалежності, що народилося після 1991-го року, й повинно було б не жити під впливом "совка", воно все одно жило під ним. Більше того, після незалежності ми втратили вплив своїх державних теле- та радіоканалів: впало їх покриття та глядацька аудиторія. Натомість цей вакуум почали монополізувати російські медіа.

Тобто влада не працювали працювала з громадянами ніяк. Тому хочу нагадати, що колись Гарібальді та Мадзіні, які з клаптиків утворили італійську державу проголосили: "ми утворили Італію, тепер нам треба утворити італійців". Навіть російськомовні волонтери з Артемівську сказали мені: "Если не огосударствите и не украинизируете Донбасс, он никогда не будет ваш".

— Чи може Україна змінити розстановку сил?

— Наразі ми програємо й світоглядову, й технічну війну. Хоча з технічної точки зору зрозуміло, що Україна має певні механізми для заглушення російськомовних телеканалів. Вочевидь завдяки введенню воєнного стану чи інших законодавчих механізмів державі можна було б модерувати ситуацію. А так мешканці підпадають під вплив російських медіа і неадекватно сприймають навколишню ситуацію. Класичний приклад: обстрілюється будь-яке місце на лінії фронту — Піски чи Дебальцеве, і всі мешканці кажуть: "Це робили українські солдати. Якщо вони заберуться, то закінчаться обстріли, там де українська влада – там тероризм". І це відверті недоробки нашої влади.

Нажаль, за рік ми не зробили жодних висновків. Досі не зроблено таких елементарних речей як інтернет-захист. В Польщі та Німеччині навіть не було ніякої війни, але було відключено російську мережу "Вконтакте". Побачивши, що російська агентура активно користується мережею, а вона належить державі, і знаючи, що через неї відбувається не тільки модерація свідомості, а й збір інформації, вони її відключили. А у нас, коли цілий рік говоримо про війну, вже повністю повинні були б "відрубити" російський сегмент інтернету. І це зовсім не пов’язане із свободою слова.

— А що можна зробити на фронті?

— Я постійно буваю на фронті та можу сказати, що там вакуум з боку України: немає газет, листівок, оголошень. Немає такого собі "радіо Лєвітана", щоб просто гарно поставлений голос розповідав з гучномовця про перемоги української держави та поразки російських окупантів.

Навіть в часи Другої світової війни Українська повстанська армія, будучи підпільною армією, зробила листівки зі зверненням до кожної нацменшини, до грузинів до народів Центральної Азії, із закликом боротися проти тирана Сталіна, та пояснюючи, що УПА воює за незалежність України.

Сьогодні інформаційну війну, як і справжню, веде не країна, а свідомі громадяни. Багато хто з власної ініціативи викриває російські фейки, висміюючи їх. До речі, висміювання — це найбільш дієвий інструмент боротьби із тупим імперіалізмом.

У той же час в Росії у кібер-війську налічується понад 2 тисяч офіцерів, що працюють ботами та поширюють теми в Україні. Тому нам потрібно, щоб держава знайшла спосіб зібрати ту енергію мас, бо зараз країна слабка, й поки розкачається "Мінстець" пройде багато часу. Тому поки що працюють "криївки" учасників інформаційної війни. А треба це все зібрати до купи та працювати більш систематично.

— А як йдуть справи із підтримкою бойового духу солдатів?

— Робота із свідомістю солдатів також не ведеться. У наших солдатів відсутній інститут політруків, вони поїхали з дома, не маючи ні власної етнічної, ні української свідомості. Та ще й їм кажуть, що Порошенко їх не вдягнув, не нагодував. Кого вони будуть ненавидіти Росію чи українську владу?

Також якщо проїхатись по прифронтовій зоні, то майже всюди чутно радіо "Сєпар". Тобто нашвидкуруч організували радіо, що розказує про досягнення ДНР-ЛНР. І немає жодної відповіді із нашого боку. Один із полонених "свободівців", що провів півроку у підвалі СБУ в Донецьку, розповідав, що якщо слухати це радіо певний час, то починаєш підпадати під цей інформаційний вплив розуміти цих людей .

Наразі з нашими бійцями працюють тільки волонтери. Привозять малюночки дітей зі школи чи дитсадку. Ці обереги є майже у кожного українського солдата. Приїжджають українські гурти та барди. Також, наприклад, Михайло Іллєнко їздить по лінії фронту та показую свій фільм "Той, що пройшов крізь вогонь" з ефектом "12D", коли свистять кулі, та земля здригається від "Градів".

— А що в свою чергу роблять "свободівці"?

— З точки зору інформаційної війни головне завдання і бійців наших батальйонів "Січ" та "Карпатська Січ", і "свободівців"-волонтерів — це проявляти людяність, тому що свідомість у мешканців прифронтової зони дуже хитка та вразлива. Ми спілкуємось з людьми, поширюємо літературу, намагаємося робити просвітницькі заходи. Є у нас такий "січовик" Василь Васильович — представник галицької інтелігенції. Він ходить у кожну школу у Слов’янську і спілкується із дітьми. Як наслідок, в одному з телерепортажів дитина сказала: "Нацисти нас захищають". Тобто з одного боку, батьки їй розказують, що українці – фашисти, а з іншого – дитина розуміє, що вони добрі.

Я особисто, вже не раз відвозив туди брошури по бандерофобії російською мовою. УПА колись також видало книжку Петра Полтави "Кто такие бандеровцы и за что они борются". Її роздавали серед солдат Другої світової. Хто мав мізки, той зрозумів.

Також намагаємось видавати бойові листки. Є ідея в прифронтовій зоні запустити радіо та інтернет-телебачення. Постійно проводимо відкриті публічні заходи. Паралельно ліквідуємо наслідки совєцької окупації. Бо як відомо де падають Лєніни, падає й можливість російської пропаганди.

В кінець кінців, постійно шукаємо матеріали, яким був Донбас, щоб люди усвідомлювали свою історію, героїку. В Артемівську кажеш, що це було місто Бахмут — давнє торгове українське місто. Коли приїжджаєш в Селидове кажеш, що це козак Селид створив це місто і у вас пам’ятник цьому козаку. Донбасівці нікуди не дінуться від Сосюри з Дебальцевого, який написав найкращу посвяту Україні. Вони повинні гордитися тим, що вони мешканці Донбасу й знати своє минуле.

ДОВІДКА

З лютого 2015-го року ВО "Свобода" за рішенням з’їзду перевела роботу політичної сили на внутрішній воєнний стан. Зокрема, було ухвалено рішення про створення територіальної оборони народного резерву на базі місцевих осередків "Свободи". У разі ухилення без поважних причин від мобілізації передбачено автоматичне виключення з лав об'єднання. Також було створено комбатантське об'єднання "Легіон Свободи". До його складу увійшли усі "свободівці", які в складі Збройних Сил України, Національної Гвардії, спецпідрозділів МВС та Добровольчих батальйонів беруть участь у війні з Росією.

Наразі кількість бійців "Легіону Свободи" становить більше 700 чоловіків та жінок.