Владімір Мілов: Після збитого Боїнга Росія опинилася в міжнародній кредитній блокаді

Як Ви можете пояснити дивні кульбіти "Газпрому"? Переговори щодо газу зайшли в глухий кут і не останню роль у цьому відіграє саме "Газпрому".

Тут кілька факторів мають значення. По-перше, зараз основна стратегія Путіна полягає в тому, що б продовжувати намагатися дестабілізувати соціально-економічну політичну обстановку на Україні. І газовий важіль - один із наявних важелів тиску, який у Росії залишається. Намагаються створити труднощі: або змусити купувати більш дорогий газ, а якщо залишити Україну взагалі без поставок, то це створить їй певні труднощі. В цілому у "Газпрому" велика проблема з інерцією його маркетингової політики. Він поки що не дуже активно реагує на жахливу ситуацію з падінням попиту, яка у нього склалася практично на всіх ринках - від внутрішнього російського до європейського. Наприклад, зараз став працювати термінал з прийому зрідженого природного газу на Балтиці, на литовській газовій біржі коштує газ 20 євро за мегават, а російський газ приходить по 25 євро. Навіть на східноєвропейському ринку є серйозна проблема з ціновою неконкурентоспроможністю російського газу. Вони дивляться на те, що поки що в України обмежені технологічні можливості по прийому газу по реверсу з Європи, і намагаються з цієї ситуації витиснути побільше. Але,Ю в принципі, минулий рік показав, що Україна може обходитися без російського газу. Зараз літо, і я думаю, що як і в минулому році, до листопада домовиляться все-таки.

Можливо це якась спроба створити проблему і потім її вирішувати, а основним вирішувачем газової долі України завжди був Фірташ, цей тіньовий енергетичний король України. Можливо, це спроба повернути Фірташа в схеми?

Так, цей фактор зараз важко використовувати, і це, звичайно, ускладнює для "Газпрому" його стандартну схему з використанням різних посередників. У нинішній ситуації в Україні це робити досить складно. Думаю, це ще один чинник, який ускладнює переговори.

А як зараз виглядає ситуація з падінням російської економіки?

Бачите, у них є поки що деякий фінансовий запас міцності, тобто залишаються певні фінансові резерви, хоча вони швидко падають. Скажімо, на 1 лютого сукупні резерви Мінфіну - гроші які є в розпорядженні у уряду - становили більше 11 трлн руб. За останньою звітною датою "1 червня" - це 8 трлн, тобто більше ніж на 3 трлн скоротили всього за чотири місяці. Проста арифметика підкаже, з якою швидкістю вони продовжать зникати. Тобто ми можемо до 2016 року залишитися просто без мінфінівських резервів. Але поки вони є, це Путіна трошки заколисує. Є й такі настрої, які ви могли чути у виступах багатьох наших офіційних осіб, мовляв, скоро все повернеться, нафта "відросте" знову, можливо, частково санкції знімуть і т.д. Тобто у всіх основних виступах наших керівних осіб рефреном звучить, що треба трохи почекати і все повернеться. Вже заговорили і про те, що нібито економіка дісталася дна. Хоча вся статистика показує, що це не так. Останній звітний місяць був травень, у якому була найгірша ситуація з усіх. І по всій динаміці видно, що вона продовжує погіршуватися і з інвестицій, і з промислового виробництва. Найголовніша хвороблива ситуація зі зменшенням внутрішнього попиту - дуже різко впали і продовжують падати доходи населення. Населення вже не може брати кредити, підштовхнути цей внутрішній попит просто нічим. Статистики червня чекаємо через кілька тижнів, мабуть вона буде ще гіршою ніж травнева. Але доки у них є якісь залишки на рахунках, вони загалом почувають себе досить спокійно. Думаю, що поведінка буде змінюватися в міру того, як це все буде вичерпуватися.

А яка ситуація з так званими проблемами держкорпорацій? Ми розуміємо, що у них ситуація погана, кредитів майже немає, є певні заборгованості, у тому числі і зовнішні. Адже інша сторона проблем російської економіки не тільки державний борг, але ще борг держкорпорацій?

Після накладених у липні минулого року санкцій після збиття Боїнга, по суті справи, ми опинилися в такій міжнародній кредитній блокаді. Я б це так назвав. Тобто гроші не дають не тільки державним компаніям, які потрапили безпосередньо в список санкцій, але і взагалі всім великим російським позичальникам, тому що переглянули рівень політичного ризику по Росії, мовляв, хіба мало куди ці росіяни завтра вторгнуться, краще їм про всяк випадок нічого не давати. У результаті ми маємо величезне кредитне стиснення. Те, на чому ми зростали в попередні роки - величезний приплив західних кредитів, більше не доступне. Своїх грошей у нас немає, тобто наша фінансова система за 25 років так і не навчилася конвертувати нафтові доходи в активи - ми їх просто відразу витрачаємо, грубо кажучи. Китайці нам нічого не дають і не дадуть, це окрема велика історія. За рік вже стало ясно, що ми отримали якісь крихти, прив'язані дуже жорстко тільки до покупки імпорту китайських товарів і послуг. Власне кажучи, ця важка ситуація якраз і визначає те падіння, в якому ми знаходимося: кредити не приходять, фінансування немає. Купівельна спроможність через це скорочується, впав рубль. Тому виходу з цієї ситуації не видно, але у нас керівництво країни дуже вперте, і поки у нього не вичерпаються резерви, думаю, розумно очікувати, що воно буде проводити стару лінію і навряд чи захоче щось дуже серйозно міняти.

Чи можливе так зване нафтове ембарго відносно Росії, якщо буде наростати рівень агресії на сході України?

Теоретично можливо. Я думаю, ці заходи, безумовно, обговорюються керівниками країн Заходу. Але його буде практично непросто реалізувати, тому що Росія все-таки є дуже великим постачальником нафти на європейський ринок. Власне, проблем для Росії при нафтовому ембарго буде на мій погляд менше, тому що нафта - це глобальний товар. Якщо у європейців зникає можливість купувати російську нафту, вони починають купувати більше африканської чи арабської, але при цьому звільняється ніша для російських поставок в азійські країни. Тобто це дуже глобальний і дуже взаємозамінний ринок, ось навіть у випадку з Іраном було видно, що вони не так багато втратили під час санкцій, як на те розраховували країни Заходу. У мене великі сумніви в тому, що механізм нафтового ембарго дасть ефект, але в принципі це серйозна загроза для Путіна. І я думаю, що це відіграє роль стримуючого фактора при плануванні його якихось подальших дій, у тому числі і щодо сходу України.

Ну, просто Путін наче причаївся - рівень агресії не більший, ніж півроку тому. Отже, є підстави припускати, що, можливо, Путін боїться саме збільшення рівня санкцій?

Для Путіна ситуація зараз зависла. Йому дали зрозуміти, що без реальних дій по деескалації конфлікту ніхто з нього санкцій знімати не буде. Мені здається, що вони в Кремлі зараз просто переосмислюють багато в чому ситуацію, який із варіантів вибрати - більш м'який чи більш жорсткий. М'який до речі не виключений, але і жорстких сценаріїв я б теж зараз не скидав із рахунків.

Тобто, можливо, тривають торги? Ескалація є частиною торгів Путіна із Заходом?

Так, безумовно. Але знову ж, через усі ці наші економічні труднощі, я думаю, що зараз для них важливим є питання хоча б часткового зняття вже введених санкцій. Це, виявляється, стало архіважливим. Я думаю, що вони навіть більш болючі для нас, ніж якісь наступні раунди; кредитна блокада, в якій ми опинилися, - це вже дуже-дуже погано.

Наскільки загрозливою є соціально-економічна ситуація в Росії для режиму? З одного боку, ми розуміємо, що 89% громадян підтримують Путіна, якщо вірити ось цим соцопитуваннями. Але, з іншого боку, ми розуміємо, що вистачає і 10% незадоволених, обезбашенних або просто незгодних, для того щоб режим почав хитатися.

Тут ключове слово - інерція, у нас ті чи інші події не відбуваються швидко. Тобто у нас знадобилося три роки, щоб невдоволення, викликане кризою 2008 року, вилилося в протести взимку 2011. Ця ж інерція закладена в результатах соцопитувань про нібито підтримку Путіна. Тобто я бачу дуже багато невдоволення владою, але опитування цього не відображають, тому що люди в основному відповідають за інерцією.

Свого часу в Новочеркаську в 1960-х роках були голодні бунти, які були придушені танками.

Ну, мова зараз про голодні бунти не йде, але життєві стандарти у людей дуже швидко скорочуються, і це викликає величезне невдоволення. Питання нашої соціально-економічної реальності вже давно витіснили всі питання Криму, Донбасу і т.д. Думаю, що в Кремлі це розуміють, от через це вони нервують. Ви напевно чули безпрецедентне рішення Конституційного суду, який фактично порушивши Конституцію, дозволив перенести на раніше вибори до Держдуми в наступному році. Найсмішніше, що вони перенесли їх всього на десять тижнів. Тобто влаштували конституційний гармидер задля того, щоб всього на десять тижнів раніше перенести вибори. У принципі, якщо ви хочете доказів, що вони там нервують через погіршення ситуації, мені здається, що це найкращий доказ. І ми з колегами по опозиції чекаємо, що ці федеральні вибори, як і минулого разу, стануть тригерною подією і кульмінацією суспільного невдоволення, що накопичилося. Повірте, воно є і воно досить серйозне.