"Ленінопад" в Україні: боротьба з "совком" чи вандалізм?

Популярність до Володимира Леніна знову повернулася, майже через 100 років після смерті лідера російських більшовиків. Але не у якості "вождя світового пролетаріату", як його величали за життя, а у якості символу прощання з радянським минулим України.

Тепер разом із поняттями "марксизм" і "ленінізм" асоціюється поняття "ленінопад". Задля увіковічення цього явища російський культуролог із міста Одинцово Московської області  створив сайт leninstatues.ru, на якому збирає фотографії усіх пам'ятників Леніну, коли-небудь встановлених у Росії, республіках колишнього СРСР і за кордоном.

Еспресо.TV поцікавилось у автора сайту та культоролога Дмитра Кудінова про ідею створення платформи та "ленінопад" в Україні.

- Як у вас виникла ідея створити сайт?

- Я колекціоную фотографії пам'ятників Леніну вже понад 10 років. Ідея їх фотографувати і збирати виникла зовсім випадково - влітку 2005 року мені до рук потрапила книга про пам'ятники Москви, і там були адреси кількох пам'ятників Леніну.

Я вирішив їх сфотографувати і викласти в Інтернет, після цього виявилося, що пам'ятників Леніну в Москві набагато більше, ніж вказано в будь-якій енциклопедії (зараз їх, як і раніше, збереглося більше ста). Тоді мені захотілося зібрати фото не тільки московських та російських пам'ятників, а взагалі всіх, коли-небудь встановлених в СРСР.

Після цього я створив сайт, де збираю всі фотографії пам'ятників, які вдається знайти, -  фотографую їх сам у подорожах, або мені надсилають фото знайомі. За моїми приблизними підрахунками в радянський час було встановлено близько 14-15 тис. пам'ятників Леніну, в тому числі в Україні - 5,5 тис.

На сьогодні вдалося зібрати фотографії 8600 пам'ятників, з урахуванням уже демонтованих.

- Коли в СРСР знесли перший пам’ятник вождю?

- Найперший пам'ятник Леніну з політичних причин в СРСР було демонтовано в латвійському місті Смилтене - 11 квітня 1990 року. Формально, за документами, його вирішили демонтувати "у зв'язку з поганим станом", проте насправді стан його було прекрасним, і влада прекрасно розуміла, що такий демонтаж - політичний крок.

В Українській РСР "політично" пам'ятник вперше демонтували у Червонограді Львівської області - 1 серпня 1990 року. Слідом за ним демонтували пам'ятники у Тернополі і Львові. В цілому в 1990-1991 роках у Західній Україні демонтували близько 2 тисяч пам'ятників Леніну - концентрація їх була дуже висока: Іллічі стояли майже в кожному селі.

- Що стосується нинішньої хвилі "ленінопада"…

- Першим у грудні 2013 року впав всім відомий пам'ятник на бульварі Шевченка в Києві, за ним у грудні-січні впали пам'ятники в Котовську, Бердичеві, Любешові Волинської області, Татарбунарах, Фастові та кількох інших містах.

Основна хвиля, однак, почалася трохи пізніше - 20 лютого 2014 року, у день найбільш трагічних подій у Києві - тоді демонтували пам'ятники в місті Славута Хмельницької області та селищі Новопсков Луганської області. А вже наступного дня були демонтовані або знесені вже більше 50 пам'ятників, у тому числі головні монументи в Житомирі, Полтаві, Дніпропетровську. Упродовж ще декількох днів були демонтовані одразу кілька сотень пам'ятників Леніну, потім цей процес поступово сповільнився, зараз зноситься близько 20-30 пам'ятників Леніну на місяць. Всього по Україні залишилося близько 1300-1400 пам'ятників Іллічу.

- Найбільше Іллічів в Криму і Донецькій та Луганській областях - більше ста в кожному з регіонів. І справа не тільки в тому, що із зрозумілих причин "ленінопад" ці регіони майже не зачепив, а й у тому, що радянський час там встановлювалося пам'ятників більше, ніж в інших українських регіонах.

- А найменше…

- Найменше всього, якщо не брати до уваги Західну Україну, пам'ятників Леніну залишилося в Хмельницькій та Вінницькій областях - по три-чотири десятки в кожному з регіонів. Враховуючи, що в радянський час рахунок пам'ятників Леніну там йшов на сотні, ці регіони "декомунізацію" проводять найбільш успішно. Щодо столиці, то в Києві їх залишилось всього 14.

- А яке ваше ставлення як культурознавця до такого явища, як "ленінопад" ?

- Політичні оцінки "ленінопаду", оскільки я живу не в Україні, мені давати важко. Я прекрасно розумію символічне значення демонтажу пам'ятників Леніну і заборони комуністичної символіки - на мою думку, це цілком нормальний історичний процес, через нього проходять всі посткомуністичні країни.

Однак я не цілком поділяю методи, якими іноді проводяться демонтажу - часто процес знесення буває небезпечним для оточуючих, напевно, все ж цим мають займатися виключно комунальні служби, а не активісти. Крім того, як колекціонеру, мені було б цікаво, якби частину пам'яток було збережено в музеях - як зразки радянської скульптури і як символи радянської пропаганди.

- Чи є подібні до українського "ленінопади" у інших країнах, які колись входили до Радянського Союзу?

- У колишніх республіках СРСР, крім України, такого масового "ленінопаду" не спостерігається, і, я думаю, найближчим часом навряд чи буде спостерігатися. У Росії та Білорусі пам'ятники Леніну зберігаються майже повсюди, і їхня кількість така велика, що навіть якщо захотіти коли-небудь демонтувати, то на демонтаж підуть роки.

В інших же республіках пам'ятники або вже демонтовані, як у Грузії, Узбекистані чи в Прибалтиці, або скоро розваляться з часом, як у Киргизії.

У Росії з 1990-2000 років пам'ятники Леніну, як мені здається, майже втратили символічне значення (переважно люди практично перестали їх сприймати як символ якихось ідей), вони перетворилися просто в частину міського оздоблення.

Якщо пам'ятник ставав непридатним для реконструкції, його могли спокійно демонтувати, ніхто з цього приводу не переживав. Зараз же пов'язують із "ленінопадом" в Україні. Міністр культури Росії говорить про те, що "ці пам'ятники - частина нашої ідентичності". 

Тобто, вочевидь, пам'ятники Леніну стали виступати як якісь учасники пропагандистської боротьби між Росією і Україною. Якщо з часом ситуація зміниться, радянське минуле буде переоцінене і в Росії, пам'ятники Леніну будуть теж демонтовані.