live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Україна - не тільки не Росія. Це - не Польща


фото: REUTERS
Портников Віталій 7 вересня, 2015, 13:27
Заява глави МВФ Крістін Лагард про те, що вона знаходиться під враженням від того, чого досягла українська економіка за останні кілька місяців, контрастує з думкою більшості громадян країни, упевнених, що ситуація розвивається в неправильному напрямку

Але Крістін Лагард керує організацією, яка не займається компліментами. МВФ розпоряджається грошима, а не словами. І коли реальних результатів немає і тенденції до поліпшення ситуації теж немає, МВФ грошей не дає - якою б дестабілізацією це не загрожувало тій чи іншій країні. Хто не вірить - може відвідати сьогодні місто Кишинів. Молдавська дестабілізація - не в останню чергу результат повороту від курсу реформування країни. Адже був час, коли Республіка Молдова значно випереджала Україну в реформуванні та європейській інтеграції.

Різночитання в оцінках Лагард і настроях українців - зрозуміло, тих, хто висловлюється щиро, а не тих, хто використовує непросту ситуацію в країні у власних інтересах або інтересах своїх олігархічних або кремлівських покровителів - в тому, що директор-розпорядник МВФ керується цифрами, фактами і тенденціями, а громадяни України - ілюзіями і нічим не обгрунтованими уявленнями про реальні можливості своєї держави і потенціал суспільства. Це не дуже страшно, небезпека тільки в тому, що це дитяче інфантильне уявлення про Україну, властиве цілком дорослим людям, при перемозі подібного погляду може призвести до краху самої державності. Але альтернатива корисливості еліти і ідіотизму суспільства в нашій країні є  завжди. Це, як не дивно прозвучить - розсудливість народу. Так-так, народу, того самого, який не претендує ані на кабінети, ані на мільярди, ані на гранти, ані на лайки у фейсбуці. Але у важкий момент саме він - і тільки він - підставляє Україні плече, як би важко йому не було. Інша справа, що тим представникам цього народу, хто пробивається нагору, має бути соромно використовувати цей потенціал і робити людей заручниками своєї жадібності і демагогії до нескінченності. Але сором - це не про нас.

Саме з цієї самої причини, а зовсім не з економічних і політичних, тут ніколи не буде Польщі. Ще раз повторюю, щоб не було жодних ілюзій і вигуків: тут ніколи не буде Польщі. Це - інше суспільство. Дайте спокій Бальцеровичу. Наше завдання - це не домогтися повторення польського досвіду. Наше завдання - домогтися неповторення грузинського, після якого багаторічний президент і лідер реформ ховається від власного правосуддя в нашій країні, а його ймовірний наступник відсиджує тюремний термін замість того, щоб сидіти в президентському кріслі. Ось наше завдання № 1 - не Польщею стати, а Грузією не стати. І нам ще пощастило, що колишній грузинський президент працює у нас і може у фарбах описати, чому в нього не вийшло.

Нашим видатним досягненням - якщо враховувати справжній стан суспільства - буде повторення досвіду сусідньої Румунії. Але давайте тільки поставимося до цього досвіду реалістично. Румунія - член Європейського Союзу, член НАТО. Але рівень життя у ній важко порівняти з рівнем життя в багатьох інших країнах ЄС. Румунські громадяни досі намагаються працювати за кордоном, а не вдома. Корупція? Прем'єр-міністру Румунії Віктору Понті пред'явлені звинувачення в корупції, а він навіть у відставку відмовився йти. Мера Бухареста Соріна Опреску затримали на вихідних за звинуваченням в отриманні хабарів. Запевняю, він теж нікуди не піде. Тому що корупція в Румунії, як і в Україні - частина соціального договору. Як, втім, і в Греції, яка давно вже в ЄС. Як і в Болгарії, яка теж в ЄС. Мине років 15 і українського прем'єра - хто б ним не був у цей момент, навіть янгол, який зараз навчається в університеті - теж звинуватять у корупції. Навіть не сумнівайтеся!

Так що ж робити? Не боротися? Ще як боротися. Змінювати закони, створювати дієві антикорупційні механізми і що найголовніше - робити країну залежною від контролю європейських інституцій. Це, звичайно, не вилікує, але зменшить небезпеку. І дозволить створити досить великий сегмент суспільства та економіки, який буде незалежний від корупційного сегмента і політиків-популістів. І далі ми будемо жити у вічній боротьбі цих двох сегментів - українського та європейського. Румунія живе саме так. І ЄС може допомогти розвитку європейського сегмента. Але підмінити собою саму державу він все ж не може.

Єдине гасло, яке варто взяти на озброєння українцям: досить істерик! Ваші істерики не прискорять реформи. Вони не змінять еліту. Вони не нададуть інший характер суспільству. Попереду - десятиліття важких змін. І потрібно реалістично розуміти, чого ми можемо досягти. Мої естонські друзі, які консультували грузинську владу в роки реформ доводили мені, що в Тбілісі скоро буде Таллінн. Але в Тбілісі ніколи не буде Таллінна - однак може дивним чином колись виникнути Анкара, тому-то Саакашвілі і поводився, як Ердоган, а не як Леннарт Мері. А в Києві ніколи не буде Берліна чи Варшави. Навіть у Львові ніколи не буде Варшави чи Кракова - хоча б тому, що більшість людей, які сьогодні живуть у Львові, вчора відчайдушно не хотіли, щоб там був Краків.

А Бухарест у нас навіть дуже вийде через років 10-15. Якщо ми, звичайно, власними руками не спиляємо сук, на якому сидимо. Але Україна - це не сук. Україна - це дерево. І важливо це дерево ростити, а не кричати на його гілках благим матом.

Все по темі

новини партнерів

28 квітня, 2017 п'ятниця

27 квітня, 2017 четвер

28 квітня, 2017 п'ятниця

27 квітня, 2017 четвер

Відео

Введіть слово, щоб почати