G-20 та Україна: в тенетах російської пропаганди

У турецькій Анталії відбувся саміт G-20, який вирішив відвідати і Володимир Путін. Зауважу, що це рішення ним було прийнято в останній момент, туди планували відправити Дмитра Медведєва, маловпливового політичного дублера російського президента. Російські медіа написали про Путіна як бажаного гостя зустрічі, але якою ситуація є насправді.

Зрозуміло, що ситуація, подібна тій, яка склалася минулого року на саміті "двадцятки" в австралійському Брісбені, повторитися не могла, адже світ динамічно розвивається, а не стоїть на місці. І російський президент цілком передбачувано був співрозмовником і Барака Обами, і Ангели Меркель,  і інших світових лідерів. Не маючи запевнень у зустрічах, він би просто не став висаджуватися на турецький берег.  Інша справа, що господар Білого дому серед іншого закликав російського візаві вивести свої війська з Донбасу. Припускаю, що і Ангела Меркель була доволі жорсткою в ході обговорення "широкого кола проблем світової політики".

Тим часом українські медіа підхопили та тиражують заявлене президентом Франції Франсуа Олландом бажання зустрітися з Бараком Обамою та Володимиром Путіним, щоб обговорити перспективи боротьби з ІДІЛ. Реакція французького лідера на теракти в Парижі виглядає цілком природньою. Однак є важливий нюанс: він зробив цю заяву не в Анталії, а виступаючи в Парижі перед делегатами Національних зборів. Якщо хто забув, то потенційні конкуренти Олланда на майбутніх президентських виборах, Марін Ле Пен та Ніколя Саркозі, своїх теплих стосунків з Кремлем не приховують. Олланд великою мірою змушений грати на їхньому електоральному полі, адже його популярність лишається невисокою.

Путін розіграв класичну двоходівку: намагався подати себе в якості «героя дня» в Анталії, після чого оголосив, що російський пасажирський літак наприкінці жовтня став жертвою терористів. Російська пропагандистська машина всіляко роздмухує значущість ініціатив Путіна, якому так і не вдалося переконати у власній правоті інших світових лідерів. Власне, G-20 не ухвалює обов’язкових до виконання рішень, її роль – консультативно-дискусійна.

Росія фактично втілює в життя головний принцип гібридної війни: намагається деморалізувати громадян України, продемонструвати, що її ось-ось розміняють на Сирію або на якусь іншу країну. У Кремлі проштовхують до інформаційного поля логіку кінця Другої світової, коли Франклін Делано Рузвельт та Вінстон Черчіль були змушені співробітничати зі Сталіним. Така логіка добре лягає на ідеологеми війни, які російська пропаганда активно поширює в українському інформаційному полі. Воно ж виглядає сегментованим між інтересами різних олігархів, для яких пропагування «зради» відповідає тактичним інтересам. Наявність Міністерства інформаційної політики в нашій державі відчувається хіба що у фігурі його керівника. От і виходить, що в умовах агресії на Сході мільйони українців змушені пережовувати зварену в Кремлі інформаційну жуйку про велич господаря Кремля.