"Страшилки": Як наше слово відгукнеться

Наслідком такого взаємопроникнення можна назвати і сам фільм, поставлений за однойменною серією страшних історій "для найменших" (дуже популярну у всьому світі - у нас вона відома з перекладу на російську), у той час як автор цих книг, Роберт Лоуренс Стайн, виявляється одним з головних персонажів стрічки, зіграний Джеком Блеком.

Відправною точкою оповіді стає знайомство його головного героя Зака (Ділан Міннетт) з прекрасною ровесницею Ханною (Одея Раш), яка представляється йому кимось на зразок принцеси, замкнутої у зачарованому замку. Батько бідолашної, досить недружній суб'єкт, підкріплюючи мову неясними погрозами, велить Заку триматися подалі від його дочки. Зрозуміло, підлітку, натхненому серцевою симпатією, ці гнівні застереження тільки додають сміливості. Уявивши себе принцом-визволителем принцес, він проникає в сусідський особняк, щоб з'ясувати, які скелети таяться в сімейній шафі чарівної Ханни.

Виявляється, відлюдний сусід і є той самий популярний письменник Стайн, а його книжкова шафа в буквальному сенсі сповнена скелетів та іншої гидоти, які, мов джини, що нудяться в пляшках, замкнені в створених Стайном романах серії "Страшилки". Зак розкриває замочок однієї з книг, не підозрюючи про її кошмарний вміст, і в результаті всі чудовиська, придумані Стайном за його багаторічну і дуже плідну письменницьку кар'єру, вириваються на свободу, сповнені рішучості влаштувати в окрузі кінець світу. Тепер героям необхідно зловити ці буйні мрії розуму назад в палітурки.

Відомий як постановник тривимірних мультфільмів Роб Леттерман прекрасно справляється з комедійним хоррором, цим жанром-оксюмороном. Принадність історії полягає в можливості побачити найрізноманітніших страховиськ, участь яких передбачає різну оповідальну стилістику. Відповідно до літературного першоджерела, в "Страшилках" на території кіно, рекомендованого для сімейного перегляду, розхажують люті снігові люди і перевертні, оманливе симпатичні садові гноми і гігантський богомол, підступна лялька черевомовця і інопланетяни-загарбники. Зрозуміло, вся ця нечисть - в якийсь момент до неї приєднуються навіть зомбі, що шкутильгають з особливим старанням, - наводить жах на персонажів, періодично завдаючи їм легкі пошкодження, але навряд чи здатна налякати навіть найменших глядачів. Зате незграбні бійки Зака і Ко з монстрами можуть розвеселити і більшість дорослих.

При всій легковажності в "Страшилках" досить оригінально відображена ідея відповідальності художника за реалізацію його вигадок, та й, мабуть, відповідальності кожного з нас за таємні бажання. Адже ожилі чудовиська є втіленням не просто письменницького вимислу, а сокровенних людиноненависницьких мрій. Одержимі спрагою вбивств і руйнувань монстри виявляються уявними друзями боязкої жертви глузувань і зневаги з боку ближніх. Так книга страшних казок постає збірним образом прихованих у нашій душі демонів потягу до насильства і помсти, яких більшість з нас, на щастя, випускає на волю тільки за клавіатурою і в темряві глядацької зали.