Ассанж на волі. Як борець за свободу став "корисним ідіотом"

У п'ятницю Ассанж обіцяє залишити гостинні стіни посольства Еквадору, й або здатися поліції, або піти на всі чотири сторони. Ми вирішили нагадати, чим прославився білявий айтішник з Австралії, якого так любить кремлівське телебачення.

Ассанж – це ж той хлопець, що "злив" секретні американські документи?

Так, але не зовсім так. Вся слава дісталась Ассанжу, та насправді то була справа рук багатьох людей.

Вважається, що саме Джуліан Ассанж у 2006 році заснував проект Wikileaks, куди всі бажаючі могли надсилати компромат на свою владу. Принаймні, так він сам каже. Але на початку свого існування сайт описував своїх засновників як анонімну групу волонтерів з країн Азії, Європи, США та Південної Африки. Згодом ця згадка зникла з ресурсу.

На піку слави крім колишнього хакера Ассанжа над проектом працювали й інші його однодумці. Найвідоміший з них – німецький інтернет-активіст Даніель Домшайт-Берг. Він працював з Ассанжем три роки, а потім вони посварилися, бо по-різному бачили мету існування проекту. Домшайт-Берг згодом написав книгу "Всередині Wikileaks: мій час з Джуліаном Ассанжем на найбільш небезпечному вебсайті світу".

Щодо секретів США – все точно. Саме завдяки публікації документів Пентагону та Державного департаменту (аналог нашого МЗС) про існування Джуліана Ассанжа та ресурсу Wikileaks дізнався весь світ.

Що такого секретного відкрив нам Ассанж?

Пік слави Wikileaks пережив у 2010 році. У квітні цього року ресурс привернув увагу журналістів публікацією відеофайлу з авіаударами двох американських вертольотів у Багдаді. Вони 12 липня 2007 року знищили не лише кількох мирних жителів, а й двох журналістів-іракців, які працювали для агентства Reuters.

Стався скандал і на цій хвилі на Wikileaks з'явилися спочатку документи про війну в Афганістані, потім - про війну в Іраку, а кульмінацією стала переписка дипломатів США.

Усі три останні "зливи" були оформлені як дуже грамотний піар-хід. В один і той же день про них одночасно повідомляли кілька всесвітньовідомих медіа, перетворюючи подію на інформаційну бомбу. Для цього Ассанж надавав їм пароль до архівів з документами. Серед щасливчиків були британська газета The Guardian, іспанська El Pais, французька Le Mond, американська The New York Times, німецький журнал Spiegel, арабський телеканал Al Jazeera.

І це єдине, що Ассанж спромігся "злити"?

Ні, було багато інших витоків. Наприклад, у 2015 році сайт опублікував документи з листуванням саудівських дипломатів.

Але всі документи, які викладав і викладає у себе ресурс вже не спричиняють колишнього резонансу. У 2010 році після публікації іракського відео з авіаударами слово "wikileaks" за сім днів стало найбільш популярним пошуковим запитом в Google.

Здається, там було щось про Україну?

Так, Україна фігурувала в переписці американських дипломатів, яку Wikileaks опублікував у 2010 році.

Наприклад, там були звіти екс-посла США в Україні Вільяма Тейлора про зустрічі з Дмитром Фірташом, Юрієм Луценко та іншими. Дипломат писав, наприклад, що Фірташ використовує кризу 2008 року для скуповування банків. Було там і про невдоволення американців тим, що Україна продає зброю Ірану та М'янмі.

Були там думки, якими поділились з колишнім послом екс-президент Леонід Кучма та екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Вони говорили про те, що Росія має вплив на Тимошенко та хотіла б мати справу саме з нею, а не Ющенко чи Януковичем.

Також у листуванні згадувався лист на той час президента Росії Дмитра Медвєдєва до президента Азербайджану Ільхама Алієва про Голодомор. Якщо Азербайджан підтримає визнання в ООН Голодомору 1932-33 років геноцидом, писав Медвєдєв, то він "має забути про Нагірний Карабах взагалі".

Хто був інформатором Ассанжа?

Головна ідея Wikileaks полягає в тому, що ресурс пропонує всім бажаючим надсилати секретні документи та іншу інформацію, гарантуючи анонімність.

Але у випадку з іракським відео, документами про війни Афганістані та Іраку, перепискою дипломатів інформатор став відомий. Ним виявився військовослужбовець армії США Бредлі Меннінг. Під час війни в Іраку він був аналітиком та мав доступ до баз даних. Одні вважають його героєм, порівнюючи зі студентами, які лягли під танки на площі Тяньаньмень. Інші – зрадником батьківщини, який віддав військові секрети ворогам.

Вже у тюрмі Меннінг пройшов гормональну терапію і став жінкою на ім'я Челсі.

Чому Ассанж живе в посольстві?

Як часто буває, шпигуна "спалили" жінки. Під час 10-денного гостювання в Швеції, коли Ассанж переживав пік слави, дві дівчини звинуватили його в зґвалтуванні та сексуальних домаганнях.

Насилля полягало в тому, що засновник Wikileaks не користувався презервативом. Незахищений секс без згоди жінки у Швеції теж можуть трактувати як сексуальне насильство. Коли стало відомо, що поліція збирається затримати Ассанжа, він поїхав до Великої Британії. Там його посадили під домашній арешт.

У червні 2012 року лондонський суд, нарешті, визначився і дозволив віддати засновника Wikileaks шведам. Джуліан втік до посольства Еквадора і там йому надали притулок. Але залишити будівлю він не міг – під стінами цілодобово чатували британські поліцейські.

У серпні 2015 року Скотланд Ярд вирішив припинити операцію. Поліція підрахувала, що за три роки витратила на неї 11,1 млн фунтів стерлінгів. Але у Скотланд Ярді пообіцяли, що все одно заарештують Ассанжа, якщо він залишить посольство.

Він сам заперечує звинувачення в сексуальному насильстві, наполягаючи, що все відбувалося за взаємної згоди. За версією засновника Wikileaks, його хочуть віддати країні, звідки юридичні механізми дозволяють його легко перевезти в США. Там, заявляє Ассанж, його надовго посадять, а може й вб'ють.

В чотирьох стінах Ассанж живе вже три роки поспіль. Інколи дає прес-конференції з балкону та виходить на зв'язок зі світом через інтернет. Тепер от сподівається на рішення комісії ООН, яке, як інформує BBC, буде на користь Джуліана.

Фото: EPA

Якщо Ассанж проти США, чому ним не скористалась Росія?

Насправді, скористалась. Ассанж часто з'являється на кремлівському телеканалі Russia Today в якості експерта зі зловісних планів США. Наприклад, у вересні 2015 року він став героєм довгого сюжету, в якому доводили, що США збиралися влаштувати в Сирії державний переворот задовго до арабських революцій 2011 року.

У 2012 році на Russia Today вийшло 12 епізодів передачі "Світ завтра, або ж Шоу Джуліана Ассанжа". Гостями були, як він казав, революціонери та борці за свободу, першим з яких став лідер руху Хезболла Саїд Гасан Насралла. За "дивним" збігом взяти інтерв'ю для кремлівського каналу в Михайла Ходорковського та китайського дисидента-поета Ай Вейвея, за словами самого Ассанжа, "виявилось неможливим".

За це шоу журналіст The Guardian Люк Гардінг назвав Ассанжа корисним ідіотом. А російський підприємець, інвестор "Новой газеты" Олександр Лєбєдєв написав, що важко було уявити більш жалюгідний фінал для людини, яка кинула виклик світовому порядку, а потім стала найманцем контрольованого державою телеканалу.

Крім того, Ассанж стверджує, що саме він порадив шукати притулок в Москві колишньому робітнику Агентства Нацбезпеки США та ЦРУ Едварду Сноудену. А юристи Wikileaks допомагали перебіжчику, коли він застряг в аеропорту "Шеремет'єво" по дорозі з Гонконгу на Кубу.