Британський військовий експерт Сутягін: Путін використовує психологію дворового хулігана в світовій політиці

Військовий аналітик Об'єднаного королівського інституту оборонних досліджень Великої Британії Ігор Сутягін у програмі телеканалу Еспресо.TV "Студія Захід з Антоном Борковським" розповів про особливості "українського плану" Путіна, важелі його впливу на Київ і здачу сильних карт в Сирії.

Нагадаємо, Ігор Сутягін в 1999 р. був заарештований ФСБ по звинуваченню в шпигунстві і, незважаючи на рішення про незаконність арешту, винесене Європейським Судом, провів в ув'язненні 11 років. Був звільнений унаслідок обміну між США і РФ.

Якою буде спроба Кремля перемонтувати Україну?

Головне в тому, що інтереси Кремля на сході України не дозволяють врегулювати процес так, як це дійсно потрібно. Контролювати всю країну Кремлю неможливо, все-таки країна дуже немаленька, тому потрібно створювати деякий важіль, за допомогою якого можна тиснути на Київ, якщо той приймає якісь неправильні, з точки зору Кремля, рішення.

Україна - країна єдина, не є федеративною навіть формально, як Росія, тому такі важелі придумати дуже важко. Але один такий важіль все-таки існував і називався він - Автономна Республіка Крим. Ось цю саму республіку і передбачалося спочатку використовувати як важіль, який, залишаючись усередині України, буде впливати на рішення Києва.

Але у когось засвербіло, і Крим вирішили все-таки прихватизувати, після цього пораділи, але поставили запитання: "Зачекайте, а чим же ми будемо впливати на Київ?", у результаті цього з'явилася ідея важеля на сході України. Спочатку хотіли створити так звану "Новоросію", але з нею не вийшло, але, у крайньому випадку, важіль втрачати вже не можна, не можна ж бігати по граблях без зупинки. Тому завдання полягає в тому, щоб утримувати повний, абсолютний контроль над владою цієї незрозумілої Донбаської ...

... бандитської, над цим бандитським формуванням.

Так. Але при цьому, щоб це саме формування формально залишалося в складі України і мало право вето на рішення Києва. У цьому завдання, і відступати від цієї мети Кремль зовсім не збирається і не може собі дозволити втратити Україну. Але при цьому ймовірність того, що східна частина України перестане бути східною частиною України, все-таки велика, дуже велика.

Ми розуміємо, що в РФ з економікою все погано, нафта впала, рішень економічних у Путіна немає. Але при цьому ми бачимо, що агресія не слабшає: постійні провокації в Сирії, нагнітання військової ескалації, і в той же час бойовики на сході України теж не можуть вгамуватися. Таке враження, що Кремль не хоче торгуватися або це просто настільки високо піднята планка торгів?!

Це з точки зору раціонального підходу рішень немає. Але якщо ви згадаєте історію Путіна, це людина, яка дуже щаслива - він везунчик. Його, принаймні, тричі протягом останніх 20 років рятувало просто чудо.

Треба сказати, що західні дослідники його біографії і психології приходять до висновку, і мені здається, що мають певну рацію, що це людина, яка вже просто розраховує на диво. Тому раціонального виходу з цього - так, немає. Але є диво, яке трапляється дуже вдало і дуже вчасно. І фраза "я щасливий" може мати дуже велику роль у формуванні російської політики. Це одна сторона. Друга сторона полягає в тому, що в вашому питанні закладена свідомо якась помилка україноцентризму. Це цілком зрозуміло ...

...так, тому що нас вбивають.

Звичайно, тут питань ніяких абсолютно немає. Але в Кремлі весь світ не обмежується однією лише Україною. І для Кремля те, що відбувається зараз, у тому числі і в східних регіонах України, це частина набагато ширшої картини. Це спроба відтворити світ таким, яким він створювався після Другої світової війни.

Але є інший ресурс - це ресурс психології. Розумієте, та сама психологія дворового хулігана, яка була вивчена Путіним в підворіттях Ленінграда, показує, що навіть слабенький пацанчик може виграти проти сильного, якщо він веде себе, як абсолютно божевільний, високо задираючи рівень психологічного страху. Це створює ауру божевілля навколо людини, або держави, у даному випадку.

І це фактор, який здатний компенсувати брак економічних і навіть військових ресурсів для того, щоб розштовхати всіх, створити сферу впливу, а потім цю сферу впливу, завдяки аурі божевілля, надійно захистити від спроб цю сферу відняти назад. Саме це зараз і відбувається в Кремлі.

Наскільки я розумію, Путін вирішив постійно лоскотати Захід, якщо не Сирія, то стратегічні бомбардувальники над британським повітряним простором.

Лоскотати вони будуть продовжувати, але, зверніть увагу, вони намагаються не перетинати межу. Перетнути вони можуть випадково і, на жаль, можуть. Але якщо ви подивитеся на історію Путіна, ви побачите що це людина вкрай нерішуча і всією своєю політикою, зображуючи мачо, він компенсує цю свою нерішучість.

Ви подивіться, 16 років при владі, практично необмеженій останніми десятиліттями, і тим не менш жодна радикальна, а тому непопулярна реформа в Росії, взагалі не проведена, або вона розпочата і кинута на півдорозі через відсутність рішучості ризикнути своєю популярністю.

Ризикувати відносинами із Заходом Кремль теж остаточно не буде, тому що всі грізні заяви, які лунають, робляться виключно для того, щоб завоювати, відвоювати назад право сидіти за столом із першими людьми цього світу і вирішувати з ними на рівних. Ну, а рівні, у цьому випадку, розуміються тільки російський і американський президент. Але якщо ви стіл розламаєте, на чому ви будете сидіти?! Кремлю цього не треба. Цього вони не хочуть.

Чому тоді Заходу у відповідь не полоскотати пана Путіна і членів кооперативу "Озеро", які входять до нинішнього кремлівського ЦК? Чому б не почати цілеспрямовано заарештовувати гроші, пов'язані з відмиванням грошей, з мафією, з наркотрафіком, тобто з тим, про що писав убитий полонієм Олександр Литвиненко?

Процес пошуку, знаходження доказів приналежності тих чи інших засобів Россі і людей, які пов'язані зі злочинами, вчиненими на сході України, зокрема, цей процес йде. Цей процес, по-перше, неминуче повільний. Погодьтеся, що Мілошевич був дещо менш підготовлений в середині 1990-х років до юридичного захисту своїх прав, ніж група досить сильних, отримавших освіту на Заході, юристів, які зараз знаходяться при Кремлі і прекрасно знають, від чого конкретно їм треба захищатися.

По-друге, є ще одне психологічне правило. Розумієте, очікування покарання завжди болючіше самого покарання. Якщо ви, як Кремль зі своїми крилатими ракетами в Сирії, здаєте всі свої сильні карти відразу, то у вас, по-перше, не залишається сильних карт, а, по-друге, не залишається простору для маневру. Все одно існує прагнення привести Кремль назад у рамки закону і змусити його діяти так, як хоче діяти весь світ, на підставі сили закону, а не сили сильного.

А яке зараз можливе рішення повернення Криму до України? Тому що іноді складається враження, що проблему свідомо замовчують.

Та ні, проблему не замовчують. Справа в тому, що ви повинні згадати рішення Європарламенту, який зовсім недавно вказав, що санкції, введені проти Росії у зв'язку з Кримом, залишаться доти, доки Крим не буде повернено назад до складу України. Перспектив, що Крим може бути зараз повернуто Україні, на жаль, немає ніяких. Жарт такий є: Крим - це сакральне місце для росіян, тому що вони його "сокрали".

Реальна можливість вирішення цих питань буде тільки тоді, коли Росія стане, ну я не знаю, новою Росією або колишньою Росією, якою вона намагалася стати між 1991 і 1999 рр. Зараз, доки нинішній режим сидить при владі в РФ, цього не станеться і в найближчі роки після того, як він зміниться, цього теж не станеться, тому що люди в Росії жахливо травмовані цієї пропагандою Кремля. Розуміючи Україну, я все-таки вважаю, що це навіть більша біда для Росії і росіян, ніж для України, тому що це Росія, і росіяни проковтнули гак, на який насаджений отруєний плід ...

...чекістський гак.

Так. І вони відмовляються навіть його виплюнути, бо це боляче. І живуть з цією отрутою, всередині себе. Неможливо залишатися чесними, коли ти крадеш у сусіда в скрутну годину. Те, що відбувається зараз на сході України, відбувається від імені Росії, не від імені Кремля. Росія - це, врешті-решт, моя країна, але, так само моєю країною є і Україна, тому що дуже довго, у своїх бабусі й дідуся, я жив і регулярно бував у Запоріжжі.

Так ось, я просто хочу сказати, що можливо я особисто не винен у тому, що зараз відбувається на сході України, але тим не менше я відчуваю свою провину перед Україною і українцями, бо те, що робиться, робиться в тому числі й від мого імені. Тому я просто повинен принести свої вибачення Україні і українцям і сказати, що я дуже радий тому, що люди Запоріжжя, вони все таки зуміли встояти перед тим тиском і не піддатися на всі ці провокації. І я дуже радий тому, що Хортиця буде символом української культури та історії, а не якоїсь там Новоросії.

Довідка:

Ігор Сутягін

Старший аналітик Об'єднаного королівського інституту оборонних досліджень Великої Британії (RUSI).

З 1989 по 1999 рр. - Співробітник російського Інституту США і Канади, завідувач сектором військово-технічної політики.

У 1999 році заарештований ФСБ за звинуваченням у державній зраді і шпигунстві. Провів в ув'язненні 11 років.

Європейський суд з прав людини встановив, що Російська Федерація порушила право обвинуваченого на справедливий суд, і присудив виплатити 20 тис. євро компенсації.

У 2004 році "Amnesty international" визнала Ігоря Сутягіна політичним в'язнем.

У 2008 році обраний почесним членом Пен-Центру.

З 2010 року проживає у Великій Британії.