Олександр Невзоров: Кремль від України не відчепиться – російська ідея завжди була трупоутворюючою

Олександр Невзоров, журналіст, режисер, депутат Держдуми Росії 4-х каденцій, у програмі телеканала Еспрессо "Студія Захід з Антоном Борковським" проаналізував, чому Кремль пішов на переговори з Києвом щодо Донбасу, які перспективи подальшого збройного протистояння і чому Путін не залишить Україну в спокої.

Ми пережили два роки агресії, але й зараз не дуже розуміємо, які кроки наразі можна очікувати від Кремля щодо України. Яким ви бачите подальший розвиток подій?

Ви знаєте, я не думаю, що його взагалі хтось бачить, і не думаю, що взагалі у цих подій є якийсь розвиток. Знаєте чому? Тому що є три речі, які видихнулися.

Перша - це безпосередньо терористи Донбасу, ось ця кримінальна маса, яка багаторазово побилася між собою, викрала один у одного вже все те, що встигла накрасти і все це крадене змінило господарів в десятий раз. Принаймні все, що на Донбасі представляло найменшу матеріальну цінність - вкрадено, розкрадено, погублено.

Військової сили, як такої, у них немає з однієї простої причини: у них вже начисто немає первинної мотивації, яка була; нехай вона лжеідеологічна, але вона, тим не менш, їх у відомому сенсі надихала, інтегрувавши туди всіх кримінальників "русского мира". Я кажу "кримінальників", тому що найманство за законами Російської Федерації карається досить великим терміном і є однією зі статей Кримінального кодексу.

Ось вони видихнулись, але якби тільки вони видихнулися, то нічого страшного в цьому не було би. Ви просто прийшли б і повернули би собі Донбас, але, як я розумію, видихнулась і Україна з однієї простої причини: це швидше видихання не технічне і не військове, це видихання ідеологічне. Оволодіти Донбасом Україна, ймовірно, може, але та неминуча кров, яка просто не може не пролитися в такій ситуації, природно буде в сотні разів максимізована пресою, до того ж пресою з усіх боків.

Тобто Україна, повертаючи собі свої власні території, відновлюючи нормальний конституційний український порядок на своїй території буде виглядати людожером, кровососом, вбивцею, диктатором тощо. Чи готова Україна до такої ролі? Думаю, що ні, тому українська армія не хоче і не буде робити якихось рішучих кроків.

Видихнулась і Росія. Причому видихнулась відразу у всіх сенсах цього слова. Тупе постачання Донбасу військовослужбовцями, технікою, зброєю, боєприпасами, матеріальними ресурсами вона може продовжувати, але треба розуміти, що ніякої мотивації у неї далі немає. Москва зрозуміла, що потрапила в дуже брудну історію.

А чи справді Москва зрозуміла? Всі її дивні кроки, включаючи і скандал із Надією Савченко, не дають відчуття, що від України вирішили відчепитися.

Ніхто від України відчепитися не може, адже це пов'язане з такими колосальними іміджевими витратами, з якими не впорається навіть російська пропаганда. Тобто вони розуміють, як можна пояснювати агресію, це дуже простий ідеологічний прийом, але вони абсолютно не розуміють і не володіють технікою відкату. Пояснення інших мотивів та інших дій у палітрі російської пропаганди просто немає, їх цьому не вчили.

Тому відчепитися вони не можуть, але й рухатися далі вони не можуть, зважаючи на істотні причини: по-перше, всі ті кадри, які вони затвердили на Донбасі, виявилися просто кримінальниками. Росія це бачить, вона бачить, що всі матеріальні засоби, які вона вкладати в Донбас, як у бездонну бочку, провалюються в кишені всіх цих лугандонскіх та інших ділків. Ніщо з цього не доходить до населення, все безглуздо розкрадається лише тому, що може бути розкрадено.

Але річ навіть не в тому, що було розкрадено. Річ у тому, що кадрів, які могли би тут здійснювати красиву, як здається Росії і Кремлю, імперську політику - нема. Немає цих генералів Єрмолових, немає цих Милорадовичів, немає цих генерал-губернаторів, які, красиво брязкаючи орденами, могли би наводити на знову підкореній землі порядок. Їх немає - зате є урки. Але ці урки погано керовані, як самі собою, так і з Кремля, а кадровий ресурс, який можна було би туди вкинути - повністю вичерпаний.

Усім, чим Росія була багата, – дизайнерами з кримінальними нахилами, шизоїдними реконструкторами, просто кримінальниками, які або мріяли, або були готові йти на все, – ось цей весь ресурс, який був у Росії, більше нічого немає. Тому що кадрові військові, можливо, і спроможні керувати якимись операціями, покласти ще тисяч 5 народу, але вони не в змозі управдяти.

А російські управлінці вони зовсім не такі хороші, як вам здається з вашого прекрасного Києва. Це в основному люди абсолютно деінтелектуалізовані, тупі та дуже віддані Кремлю, але позбавлені навичок менеджменту і управління територіями. Люди, які тримаються виключно на вірності та можливості, де потрібно і коли потрібно витягнутися струнко, хоча є пару винятків, природно.

Але перша особа в Кремлі, вона розуміє, що ситуація зайшла в глухий кут і це загрожує передусім першій особі в Кремлі, вже не кажучи про якісь цивілізаційні перспективи розвитку Росії?

Ну, ось що ви мене про це питаєте?! Перша особа не звикла ділитися ні з ким, і перша особа невідомо взагалі в якій реальності існує, як говорила канцлер Німеччини Ангела Меркель. Цілком може бути, що особа існує в дуже густому мареві ідеологічного туману, навколо нього - суцільні підлабузники, навколо особи, цілком можливо, створений інформаційний вакуум, в якому будь-яка правда перетворюється на щось приємне і зручне, а може бути, це все і не так. Може бути особа все розуміє і все знає, але ось просто вона така. Тобто ми не можемо виключати жодного з цих варіантів.

Але російська армія не може воювати в Україні, по-перше тому що вся ця російська військова міць - казка, але у неї немає найголовнішого - мотивації. Тобто, що таке найкраща мотивація?! Як доводить досвід всіх останніх воєн, так звана конвеєрна мотивація, коли солдатові не залишено вибору, коли він робить подвиг просто тому, що такі його службові обов'язки і такий ланцюжок взаємодій, де солдатові не залишено вибору, як себе поводити. А російському солдатові завжди залишений вибір - той, що на три літери, - то чи кинути автомат і перейти на український бік, або кинути автомат і піти грабувати будинки, чи то зробити подвиг, чи випити дві пляшки горілки і померти від алкогольного отруєння, чи ще щось.

Теж саме, що було в Чечні, коли ніякого військового конвеєра, ніякого військового виробництва війни нема. Купа генералів, багато штабних машин, купа іржавої старої техніки, солдати, які не розуміють, що вони тут роблять, які готові перепочити, розуміючи, що у них просто немає іншого виходу. Точно так, як загинули, тому що слово "дохли" по відношенню до них не застосовується, хлопчаки на залізничному вокзалі і в лікарні під час абсолютно безглуздої, як з'ясувалося, війни (в Чечні. - Ред).

Так, але війну (в Чечні. - Ред.) і тоді не припинили і некрофілічні танці навколо "градів", "ураганів", "точок у" і так далі тривали. Це не стратегічне озброєння, але на тактичному рівні воно допомагає знищити велику кількість людей. І ми в Україні були свідками того, що відбувалося останні два роки - сенсу не було, марево брехні було колосальне, але процес умертвіння людей тривав.

Ну, не забувайте, що російська ідея упродовж усього часу свого існування завжди була строго трупоутворюючою, вона не може бути іншою, оскільки Росія справді не пропонує світу ніяких унікальних технологій, ніяких винаходів, ніяких наукових відкриттів, не пропонує вже тривалий час і ймовірно не зможе запропонувати. Чи не пропонує зразки дизайну моди, медичних технологій, фармакології та мистецтва.

Російське кіно провалюється в прокаті, палкі шедеври Михалкова збирають ледь одну соту частину власного бюджету. Православні мультфільми і героїчні фільми Бондарчука теж мають незначний, непристойно малий успіх, це вже не кажучи про якийсь світовий ефект. Тобто показувати, окрім можливості когось розбомбити або намотати чиїсь кишки на танки - нічого.

Як аргумент, що, мовляв, Росія є великою державою, в перебігу якогось часу в самій Росії можна морочити голову публіці спектаклями, типу донбаського або сирійського, про власну велич. Але зрозуміло, що вже п'єса дограна, що в кінці у цієї п'єси героїчного, переможного фіналу немає і бути не може, його просто немає, або його ще не придумали.

Що робити ніхто не знає, а коли в Кремлі ніхто не знає, що робити, то кажуть: "Так і хрін з ним, все само собою розвивається, подивимося що буде". Ось я підозрюю, що так буде і зараз. До речі, у мене найбільше претензій до українського керівництва, ну що це за дуболомство таке, як ніби ви не змогли за 20 років вижити з себе навіть зовнішні, примітивні прикмети совка. Ну чого ж ось брати і тупо тиснути не дуже підготовленою для цього силою, коли є маса різних чарівних методів і способів: є трансуранові елементи, снайпери, є диверсійні групи, які відразу можуть істотно зменшити втрати.

Ну, тому що, з одного боку, Україна справді в значній мірі пострадянська і цьому є безліч доказів, з іншого боку - велика інфільтрація людей, які все своє життя були пов'язані з Кремлем і активно діяли в Україні.

Та ви не виправдовуйтесь, бездарність виправдовувати безглуздо. При всій моїй симпатії до Порошенка і при моєму величезному співчутті до України, тому що це вона об'єкт агресії, це на неї напали, - але тим не менше, не можна не визнати бездарність всього того, що вона робила упродовж всієї донбаської війни, не можна не звернути увагу на виняткове боягузтво військовослужбовців України в ситуації з Кримом.

Я думаю, що був якийсь наказ, ми ж читали стенограму засідання РНБО.

Такі накази завжди виникають, коли всім потрібно, щоб вони виникли. Тоді була ситуація досить однозначна і все це було здано навіть без єдиного пука, не то що пострілу. При тому, що потім всі розповідають, що були готові.

Справа не в цьому - справа в бездарності. І ось до тих пір, поки по відношенню до Донбасу буде сповідуватися точно така  бездарна тактика, що ми когось зараз, мовляв, накриємо. Та нікого ми не накриємо, а якщо і накриємо, то разом з ще десятками ні в чому не винних людей, які опинилися там заручниками терористів.

Тому, поки Україна не знайде якісь нестандартні ходи, поки не будуть притягнуті дійсно талановиті політики, талановиті спецслужбісти, які будуть цей клубок розмотувати нестандартним чином, а для цього є всі можливості, - в світі вже давно винайдені всі технології, як це робити, вам не доведеться відкривати Америку або винаходити порох, повірте.

А як би Ви бачили можливе рішення "кримської проблеми"? Крим окупований, але ми розуміємо, що якщо Україна там почне робити якісь рішучі кроки, то це може обернутися новим витком агресії. Тому що на цьому етапі Росія втратила сенс, але в силу "кримнашества" або "кримнашизму" значної частини російського населення, це може виразно стати новим "казусом беллі".

Може бути, а може і не бути, я не знаю. Але я думаю, що в будь-якому випадку ви дочекаєтеся того, чого хочете. Я не можу говорити пряміше, тому що у нас є певні статті КК, а мені не хочеться мати справу з якимись сизоносими операми. Тому я не буду говорити зрозуміліше, але думаю, що все закінчиться для вас таким чином, яким ви хочете, і який, по справедливості, ймовірно і повинен бути. Як це станеться, ціною кровопролиття або просто завдяки тому, що Росія абсолютно знесилиться - я не знаю. Цього ніхто не може вам передбачити точно.

Всі ресурси, і військові, і людські і, так звані моральні, в Росії не не нескінченні. Тобто вже всі розуміють, що курортик виявився занадто дорогим. Що за цей курортик доведеться заплатити благополуччям кількох поколінь, необхідністю знову жерти різну погань, необхідністю сидіти за гратами в задушливих хатах, не мати можливості вчити дітей, які не бачити нормальних наукових конференцій, не брати участь взагалі в світовому цивілізаційному процесі, що хрін би з ним з цим Кримом, але ціна за нього неймовірно висока.

Доходить це до 86% населення, я не знаю. Але це в загальному і не має ніякого значення. Чому?! Тому що ці 86 відсотків і в 1991 на референдумі голосували за Союз, в 1917 жахливо любили царя і цілували прах з-під його ніг. Вони взагалі весь час завжди виявляють виняткову лояльність, але в потрібний момент жодного з цих 86 відсотків в доступному для огляду просторі якось не виявляється. І через якийсь час вони повідомляють, що ви знаєте, а ми просто ось змушені були мімікрувати під громадську думку і думали ми насправді інакше.

Тому, як саме буде все відбуватися, ніхто не знає, і якщо вам хтось скаже, що він знає - то він шарлатан, такі передбачення не робляться. Росія теж знає свій потенціал, і річ не в тому, що там різні фанерні "армати" глухнуть на Двірцевій площі, але Росія-то пам'ятає, що вона навіть малесенькій Чечні програла війну і платить їй гігантську данину, - не тільки грошима, не тільки ресурсами, але ще і правом для чеченців робити все, що вони хочуть, живучи в Росії. І якби, наприклад, з'ясувалося, що кривава няня - московська родичка когось із чеченських керівників, я думаю її негайно би відпустили з вибаченнями.