Саакашвілі-ЄС-Росія. Чого чекати від виборів у Грузії

До парламентських виборів у Грузії лишилося трохи більше двох тижнів — день голосування призначений на 8 жовтня. Соціології небагато, але та, яка є, показує, що найбільшою та приблизно однаковою популярністю користуються дві політичні сили.

Це опозиційний Єдиний національний рух Михайла Саакашвілі та його головний супротивник і партія влади — заснована олігархом Бідзіною Іванішвілі "Грузинська мрія". Останній нерідко вважається креатурою Кремля, хоча його люди при владі не зробили однозначного повороту в бік Росії.

За кого збираються голосувати грузини?

Саакашвілі та Іванішвілі 

Передбачити результат виборів зараз важко, розповів Еспресо.TV головний редактор сайту Factcheck.ge Димитрій Аваліані. "Згідно з опитуваннями, "Грузинська мрія" та партія Саакашвілі йдуть майже нарівні. Однак в опитуваннях велика кількість тих, хто не визначився, тож їхні голоси будуть вирішальними", — розповів наш співрозмовник.

Опитування, проведене ще в липні Національним демократичним інститутом (NDI) показало, що за "Грузинську мрію" збираються голосувати 17%, а за Єдиний національний рух (ЄНР) — 13%. Усі інші політичні сили не набирають навіть 5% — бар'єру, який необхідно подолати, щоб потрапити в парламент. Кількість тих, хто не визначився, величезна: 38%.

Ще одне опитування провела в серпні компанія GFK на замовлення опозиційного телеканалу Rustavi 2. Воно свідчить, що за "Грузинську мрію" готові голосувати 25,8%, за ЄНР — 25,5%.

Чи можливе повернення до влади Саакашвілі?

Сандра Рулофс і Міхеїл Саакашвілі

Більшість експертів, які коментували це питання, вважають, що так, можливе. У виборчій кампанії бере активну участь його дружина Сандра Рулофс — їздить по регіонах, проводить зустрічі з виборцями. До неї грузини ставляться з симпатією, часто навіть більшою, ніж до її чоловіка.

Михайло Саакашвілі хоча й вимушений жити за кордоном та веде активну політичну діяльність в Україні, досі зберігає вплив на свою партію. Одеський губернатор досі є одним з лідерів Єдиного національного руху та його обличчям.

Партія влади ("Грузинська мрія"), звісно, має перевагу через доступ до адмінресурсу. Але "націонали" натомість зберегли тверде ядро прихильників та гарну організаційну мережу по країні.

З іншого боку, є багато таких, хто не любить "націоналів". Принаймні багато політичних діячів, які знаходяться в опозиції до влади, воліють, аби їх не пов'язували і з "Єдиним національним рухом".

Чому грузинам не подобається влада?

Перша причина розчарування в "мрійниках" — невиправдані очікування. Це стосується рівня життя, зарплат і багатьох інших питань, пов'язаних із гаманцем.

Не можуть можновладці похвалитися й успіхами на зовнішньому фронті: безвізу нема, частина території як і раніше окупована росіянами та їхніми сателітами.

Друга причина — сварка між колишніми членами коаліції, яка на минулих виборах спромоглася перемогти Саакашвілі та його партію. Тоді, в 2012 році, "Грузинська мрія" виграла в блоці, до якого входило ще п'ять партій. Зараз вона йде на перегони одна, а колишні союзники перетворились на запеклих конкурентів і забиратимуть в неї голоси.

Це, зокрема, дві політсили з прозахідною позицією — партія екс-міністра оборони Іраклія Аласанії "Вільні демократи" та Республіканська партія, до керівництва якої входить спікер парламенту Давид Усупашвілі та його дружина, ще один екс-міністр оборони Тіна Хідашелі.

Бідзіна Іванішвілі 

Засновник "Грузинської мрії", колишній прем'єр Бідзіна Іванішвілі бере активну участь в порятунку рейтингів партії. Він їздить по регіонах, спілкується з журналістами, агітує за "мрійників".

І це незважаючи на його попередні заяви про те, що він йде з політики. Вочевидь, справи в його дітища зараз такі, що вимагають прямого втручання господаря.

Чи є "Грузинська мрія" проросійською силою?

Характеристика "мрійників" як проросійської сили — не дуже правильне. Їхня позиція, швидче, аморфна, вони намагаються балансувати між курсом в НАТО та ЕС і намаганням зблизитися з Росією.

Деякі спостерігачі відзначають, що напередодні виборів найбільш галасливих проросійських діячів партія посунула, замінивши їх на більш виважених прозахідних політиків.

"Офіційно партія підтримує прозахідний курс, у той же час приорітетом оголошує примирення з Росією. А у війні 2008 року однозначно звинувачує тодішню грузинську владу", — пояснює Димитрій Аваліані.

За його словами, у питанні України, коли почався Майдан, а потім війна, "мрійники" намагалися зберігати нейтралітет.

"Колишній прем'єр-міністр Іраклі Гарібашвілі заявив в інтерв'ю BBC, що Крим ні в якому разі не можна порівнювати з Абхазією та Південною Осетією, тому що Росія не планує анексії цих територій. А також, що новий уряд Грузії встановив "ідеальний баланс" у відносинах з Росією та Євросоюзом", — говорить Аваліані.

Про те, що налагодження відносин з Росією є метою партії, сказав нещодавно й сам Іванішвілі. Коли його спитали про шанси на перемогу чи не найбільш проросійської учасниці перегонів Ніно Бурджанадзе, він заявив, що також говорить про "налагодження відносин з Росією".

"Нам потрібно врегулювати відношення з Росією, але не за рахунок втрачених територій, що може стати водорозділом, але все має бути зроблено для того, щоб врегулювати стосунки з нашим найбільшим сусідом мирно", - цитує олігарха видання "Грузия Online".

Чи можливий прихід до влади проросійських сил?

Ніно Бурджанадзе

В опитуваннях фігурує дві політичні сили з проросійською позицією. Це Альянс патріотів та "Демократичний рух — Єдина Грузія" Ніно Бурджанадзе.

За даними NDI альянс підтримує 3% виборців, за даними GfK — 1,6%. Партію Бурджанадзе підтримують так слабо, що її навіть не виділили окремо і додали до тих політсил, які йдуть в категорії "інші".

Хто така Бурджанадзе, українцям найпростіше зрозуміти з її цитати щодо анексії Криму.

"Факт, що Крим сьогодні є частиною Росії і більше ніколи він не стане частиною України. Українська влада при певному потуранні Заходу допустила радикальні і принципові помилки, наслідком яких стали події, що розгорнулися в Криму. Сьогодні факт, що міжнародне співтовариство взагалі забуло про Крим", - сказала вона в ефірі телеканалу "Імеді" у квітні 2015 року.

Такого, що проросійські сили наберуть більшість, не буде, певен Димитрій Аваліані: "Але є, звичайно, варіант, що Альянс патріотів і в меншій мірі партія Бурджанадзе попадуть в парламент і зможуть претендувати на участь в правлячій коаліції та формуванні коаліції".

Звісно, грузини не готові пробачити росіянам війну та окупацію Абхазії і Південної Осетії. І про це ніхто з тих політиків, які серйозно претендують на перемогу, не говорить.

Але, наприклад, та ж сама Бурджанадзе відстоює позаблоковий статус для країни та говорить, що курс на інтеграцію з ЄС і НАТО помилковий. Вона доводить, що відмова від зближення з НАТО призведе до виводу російських військ та повернення окупованих територій.

Хто ще претендує на перемогу в Грузії?

Паата Бурчуладзе

Політичний спектр в Грузії доволі яскравий. Та, мабуть, найцікавіший серед тих, кого можна поки що вважати "третьою силою" — оперний співак Паата Бурчуладзе. Він йде на вибори на чолі партії "Рух — Держава для народу". Вона, у свою чергу, об'єднала зусилля в одному блоці ще з кількома дрібними політсилами: "Гірчі", "Нова Грузія", "Нові праві".

Грузинський журналіст Фрідон Дочія навіть писав, що новоспечений політичний діяч зможе цілком серйозно претендувати на перемогу на президентських виборах у 2018 році.

У нього є харизма та всесвітня слава (грузинський бас входить до числа найвідоміших оперних співаків світу). Також він відомий як людина з активною громадянською позицією та меценат.

Окрім потужної критики на адресу влади та конкурентів, Бурчуладзе інколи висловлює дуже ризиковані ідеї. Наприклад, пропонує фактичну легалізацію маріхуани — дозволити її продаж за рецептами в аптеках.

Чи можливі масові заворушення незадоволених результатом виборів?

Акції протесту можливі у випадку масових фальсифікацій. Але навряд чи вони будуть потужні. Принаймні, якихось передумов для цього зараз не спостерігається.

Проте є політичні сили, які намагаються лякати виборців звістками про те, що їхні опоненти готуються до насильницької зміни влади у випадку поразки на виборчих дільницях.

Принаймні, саме таку гру веде зараз "Грузинська мрія", пише на своїй сторінці Facebook політичний блогер Гела Васадзе. "Цю карту вони ("мрійники". - Авт.) використовували всі чотири роки, чи не з перших хвилин приходу до влади. До речі, жодного разу не спрацювало", - зауважує він, розповідаючи про заяву міністра внутрішніх справ Грузії про те, що "деякі політичні сили" хочуть дестабілізації в країні та готують відповідні акції.

"Суть заяви зрозуміла: з одного боку налякати виборця — націонали хочуть громадянської війни, з іншої, забезпечити собі алібі на випадок, якщо доведеться масово фальсифікувати вибори, що неминуче призведе до протестів, причому не тільки з боку націоналів. Далеко не тільки", — пише Васадзе.

На його думку, подібні страшилки вже давно ні на кого не діють.

Щодо фальсифікацій, то вибори в Грузії привертають увагу дуже багатьох міжнародних організацій, які пришлють туди своїх спостерігачів. Тож фальсифікувати буде важко і є шанси, що влада дотримається чистоти процесу. І не виключено, що й переможе.