8 березня не для всіх. Як реформувати радянські свята

– Тридцять перше грудня обов’язково має бути «коротким днем». Принаймні для жінок.

– Чому саме для жінок?

–  А хто, по вашому, буде купу салатів нарізати?

Свідком такого діалогу я став напередодні зимових свят. Причому на словах про салати моя співрозмовниця примітно посмутніла, вочевидь, згадавши кількість інгредієнтів, необхідних для створення страв. На моє резонне зауваження: «А навіщо, власне, вам стільки салатів?» вона відповіла: «Адже так прийнято»…

Подібна бесіда в різні часи з різними знайомими виникала стосовно раннього підйому на освячення кулічів, щодо прийняття участі у всіляких парадах, а також стосовно вилазки на природу під час травневих свят.

Так склалося, що вираз «так треба» або «так прийнято» сприймається нашими людьми не тільки в умовах, коли цього справді потребує ситуація, а й тоді, коли не завадило б та скористатися правом вибору.

Оскільки я розпочав з діалогу про олів’є, то далі мова піде про свята. А саме – про засіб їх відзначення.

- Про що тут казати, - можуть заперечити мені деякі особи, - адже все давно придумано. Шампанське на Новий рік, кутя на Різдво та шашлик на травневі вихідні.

І тут я не погоджуся, адже в сучасному цивілізованому світі людина повинна має право не тільки обирати, чи готувати кутю на Різдво, а і визначати для себе, коли те Різдво святкувати.

Згадайте, скільки в році офіційних вихідних. Наша держава є одним з лідерів за кількістю «червоних днів календаря», згідно яких працездатне населення має право на офіційний відпочинок. Причому свята, які звільняють нас від робочих обов’язків мають як державний, так і виключно релігійний характер.

Згідно інформації Міністерства соціальної політики, з урахуванням тривалих новорічних вихідних тільки в 2017 році українці матимуть одинадцять офіційних вихідних, а по факту – 20 неробочих днів (за рахунок переносів), пов’язаних зі святами три з яких – релігійні (Різдво Христове, Великдень та Трійця). А тепер додайте до цього переліку офіційну відпустку і виходить, що з року випадає майже півсотні робочих днів.

Для порівняння: в провідних європейських країнах вихідних днів, пов’язаних з державними святами,  значно менше.

Наприклад, цього року мешканці Швейцарії та Великобританії  святкуватимуть вісім днів, Італії та Румунії – сім, в Нідерландах – шість.  

У Швеції, Франції та Польщі на 2017 рік випадає одинадцять святкових днів. І на фоні інших європейських країн це виглядає ще доволі розслаблено.

А тепер давайте порахуємо, скільки втрачає наша держава за кожен святковий день коли по всій країні одночасно зупиняється робочий процес. В національній валюті ВВП України за 2016 рік становить 2 339 млрд. грн., тобто понад 6,4 мільярди на день. Якщо помножити цю цифру на кількість вихідних (нагадаю, цього року їх аж 20) то вийде 128 мільярди. Це сума, яку недоотримала країна через нав’язане бенкетування.

Я не кажу, що велика кількість вихідних – це погано. Споконвіку українці вважалися однією з найбільш роботящих націй, а, як відомо, гарно попрацювавши, потрібно гарно відпочити.

Проте тут назріває питання: чому сучасний українець роботу обирає самостійно, а відпочинок (тим більш такий тривалий) йому планує хтось інший? Візьмемо хоча б Різдво. Офіційно вихідним днем в країні призначене 7 січня – православне  Різдво Христове за східним обрядом. І це при тому, що якщо не добра половина, то принаймні третина українського населення святкує Різдво 25 грудня. І це ж стосується й інших релігійних свят. Україна є багатонаціональною та багатоконфесійною державою.

То ж чому на законодавчому рівні визначається, що ми можемо не виходити на роботу на Трійцю, а, наприклад, не на Хануку? Чи, наприклад, на Ураза Байрам чи під час початку Рамазану – для кримських татар, які є повноцінною складовою українського народу, «червоними днями в календарі» є саме ці свята.

Звичайно, ми не можемо зробити вихідними всі дні, які є важливими для кожного українця. Цього і не треба. Проте ми можемо зробити так, щоб українці самостійно визначали важливість свят і потребу в відпочинку під час них.

Вважаю слушним залишити офіційними вихідними виключно державні свята як то День Незалежності, День Конституції України,  День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, День захисника України. Ну і звичайно Новий Рік. І надати працюючим українцям декілька «плаваючих» вихідних, для відзначення релігійних та особистих дат. Погодьтеся, набагато приємніше особисто планувати свій відпочинок, виходячи з власних вподобань, переконань та графіку, а не долучатись до календарного флешмобу з поїдання салатів та вживання алконапоїв.

На тлі останніх ініціатив Інституту національної пам’яті, які визвали чимало обговорень в суспільстві,  такі зміни будуть вкрай актуальними. Якщо людина не хоче розставатися зі звичними святами 1-2, 9 травня та 8 березня – будь ласка, беріть вихідні та відзначайте саме ці дати, а хочете – додайте вільні дні до відпустки.

Таким чином кожен з нас отримує довгоочікуване право вибору на свої законні вихідні, кількість яких, що доволі важливо, не змінюється. І це право буде закріплюватися на законодавчому рівні – прописаними нормами у КЗпП

А що вам ближче робити у вільні дні – щедрувати, посівати, дивитись військові фільми, обирати мімози, подорожувати чи провести час за книгою наодинці зі своїми думками – це виключно ваша справа. І повертаючись до цифр скажу, що надання права вибору позитивно вплине і на нашу економіку, адже вся країна, вся промисловість та виробництво не завмиратимуть водночас, а рівномірно продовжать працювати, наповняючи наш кошторис.

Наразі я приступив до розробки відповідного законопроекту. Конституція України передбачає свободи віросповідання та світогляду. І різниця між Юліанським та Григоріанським календарем не повинна ставати на перепоні жодної з них.

Ігор Артюшенко, народний депутат БПП

Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.