Зарплати, готівка та депозити. Як держава повністю контролює гаманці українців

Еспресо.TV дізнавалося права і обов’язки українців у розкритті докладної інформації про власні фінанси.

Прощавай, таємнице

Раніше державні органи могли дізнаватися лише про наявність депозитних і поточних рахунків у банку на певну особу. Для цього вони мали добитися рішення суду, а органи контролю – надіслати письмовий запит. Пізніше з’явилася стаття 69 Податкового Кодексу, згідно з якою банки щоразу повідомляють податківцям про відкриття чи закриття рахунків платниками податків.

Проте держава пішла ще далі: тепер у низці випадків вона може дізнатися про точні суми, які лежать на рахунках певної особи.

«Банківська таємниця була знівельована за допомогою поправок, внесених до Закону «Про банки і банківську діяльність» в кінці 2015 року», - пояснює Віктор Мороз, керуючий партнер АО «Suprema Lex». І хоча ця норма існує вже більше року, державні органи почали масово її застосовувати на практиці лише восени і взимку 2016 року.

Банківська таємниця більше не діє, якщо людина оформлює соціальні виплати, пільги, субсидії, пенсії та заробітні плати, що здійснюються за рахунок державних коштів. Тоді орган влади робить запит щодо фінансів особи у банку. А банк повідомляє про відкриті поточні, кредитні та депозитні рахунки, проведені за ними операції та залишки на них.

Це якраз той випадок, коли оформити депозит на стареньку бабусю, дружину чи неповнолітнього сина і вийти сухим з води не вдасться.

«При нарахуванні субсидій, пільг або інших виплат на домогосподарство зазначена інформація надається по кожному з членів сім'ї або домогосподарства», - пояснює Віктор Гальчинський, керівник прес-служби «Кредобанку».

Таким чином держава контролює, щоб фінансову допомогу не отримували заможні родини.

Що буде з тими, хто спробує обманути державу? Їх позбавлять пільг або субсидій, а якщо вже призначили і виплачували їх, то змусять повернути отримане у подвійному розмірі.

Стеля в 50 000 грн

Другий кит, на якому влада будує махину державного контролю за персональними фінансами, – обмеження розрахунків готівкою до 50 000 грн. Нагадаємо, оплату товарів та послуг на суму вище вказаної з січня 2017 мають проводити в будь-який безготівковий спосіб.

Читайте також: Чому готівкові покупки на 2 тисячі доларів тепер поза законом

Як би не пояснювали користь цього кроку представники влади та фінансисти, тверезий аналіз нововведення показує: це один зі способів посилити контроль над доходами та видатками громадян.

Правило допоможе відстежити працедавців, які виплачують зарплатню в конверті – не даремно нещодавно за таке порушення ввели штраф у 100 мінімальних заробітних плат (340 000 грн). Коли покупки у 50 тис. стануть помітними, контролюючі органи зрозуміють, хто, очевидно, отримує зарплатню в конверті.

Крім того, з пониженим лімітом державі буде легше відстежувати витрати, тобто покупки на 50 000 грн. – за умови, що законослухняні громадяни «засвітять» свій добробут у банках.

Звісно, щоб система запрацювала не вибірково, а повноцінно і якісно, потрібно запровадити ще декілька змін.

«Саме тому зараз обговорюють введення нульових декларацій для всіх українців – це в рази полегшить якісний контроль із подальшим штрафуванням порушників. Після запровадження електронних декларацій це стало цілком реальним», - пояснює Іван Нікітченко, аналітик ЮФ «Pravovest». 

Проте держава на цьому може не зупинитися. Приміром, сьогодні вже існують законопроекти, які передбачають регулярні щоквартальні звіти банків податковим органам щодо операцій фізичних осіб на суми більше 50 000 грн, навіть якщо для них не потрібно було відкривати рахунок.

А після введення нульових декларацій порушників не лише будуть відстежувати та примушувати платити податок з «сірих» прибутків, а й нараховувати штрафні санкції розміром до 7% від виявлених сум. Правда, фінансисти сумніваються, що такі зміни запровадять дуже швидко, незважаючи на те що цьому сприяє Міжнародний валютний фонд.

«Листи щастя»

Третій чи не найважливіший кит, під приводом якого сьогодні найбільше контролюють гаманці українців, – закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Саме через цей закон наприкінці січня-на початку лютого цього року банки масово розсилали листи своїм клієнтам із вимогами пояснити, звідки і чому на їхні рахунки приходять кошти.

За останній тиждень клієнти «ПриватБанку» та «Райффайзен банку Аваль» публікували в мережі листи, які їм надходили від банків. Проте подібні документи, вочевидь, розсилають і інші банки, адже закон їх до цього зобов’язує.

За загальними правилами, обов’язковому фінансовому моніторингу підлягають суми від 150 000 грн. Це означає, що отримати ці кошти через банк «по сірому» людині не вдасться.

Вищезгаданий закон йде ще далі та вимагає від банків перевірки операцій на значно менші суми, у тому числі на 10-30 тисяч гривень.

У кожного банку існує своя система критеріїв та правил, за якими вони проводять обов’язковий моніторинг операцій клієнта. Проте є в них і визначені законом особливості.

Операції можуть викликати в банку підозри, якщо вони «не відповідають фінансовому стану клієнта та заявленому ним виду діяльності». Крім того, банк звертає увагу на географічне розташування держави реєстрації клієнта, тип клієнта, вид товарів та послуг.

Операції, на які потрібно звертати особливу увагу, виклав НБУ у своєму листі №25-04001/22856.

Наприклад, це отримання готівки з рахунку частіше за 3 рази на місяць, якщо перед тим кошти надходили у безготівковій формі. Окрему увагу регулятор рекомендує звернути на соціально вразливі верстви населення – пенсіонерів, безробітних, студентів, людей у відпустці по догляду за дитиною тощо.

Крім того, у листі підкреслено, що операції можуть і відповідати фінансовому стану клієнта, але їхня частота та суми при цьому «можуть свідчити про використання рахунків фізичної особи не за призначенням» - наприклад, для підприємницької діяльності чи уникнення оподаткування.

«У разі, якщо банк фіксує одну з описаних в листі операцій, то він повинен вимагати у клієнта інформацію про цілі проводок і повідомити про це в Держфінмоніторинг. Клієнт, у свою чергу, зобов'язаний надати необхідні пояснення, за необхідності – аж до додаткових документів», - попереджає Гліб Сегида, керуючий партнер юридичної фірми Pravovest.

Чи обмежується держава в цій нормі закону прагненням протидіяти відмиванню злочинних нелегальних доходів та тероризму? Вочевидь, ні.

«Цілком можливо, що такими діями держава намагається спонукати громадян легалізувати свої доходи», - вважає Катерина Гутгарц, юрист адвокатського бюро «АБГ».

Казати – не казати

За рекомендацією юристів, найкраща реакція на такі листи – спочатку дізнатися про причини, з яких операції за рахунком здалися банку підозрілими. Це можна зробити у письмовій формі.

«Обов'язково потрібно вказати, що даний лист не потрібно розглядати як відмову від надання документів, які «будуть надані на законних підставах при наявності обґрунтованої підозри», - зазначає Богдан Катрушін, керуючий партнер, керівник практики податкового права ЮФ «Статников Катрушин та Партнери».

Якщо банк докладно обґрунтував причини звернення чи зробив це в найпершому ж листі, юристи не радять залишати його без відповіді. «Клієнт має право відмовитися, але це загрожує блокуванням рахунків та відмовою в обслуговуванні», - каже Тетяна Кодрянська, начальник відділу підтримки продажів Укрсоцбанку.

Крім того, за відсутності порозуміння з клієнтом банк зобов’язаний повідомити про ситуацію державну службу фінансового моніторингу.

Ще один важливий момент: банк має право зупиняти підозрілу операцію на два робочих дні, а після цього – уповноважений орган може продовжити зупинку ще на п’ять днів. Якщо підозри справдилися, то транзакцію заморожують ще на 30 робочих днів.

Право не відповідати

Українці не зобов’язані розкривати деталі власних рахунків на запити усіх без винятку державних органів. Приміром, права податкової у отриманні доступу до докладної інформації за рахунками клієнтів регулює закон «Про банки та банківську діяльність». Згідно з ним, держоргану доступні дані лише про наявність відкритого рахунку фізичної (чи юридичної) особи.

Дані ж про операції за рахунком може надати лише сам клієнт або, у більш рідких випадках, суд своїм рішенням.

«Це означає: якщо лист отримано від податкової, клієнт має право не відповідати на нього і не надавати згоду на надання інформації за рахунком», - пояснює Гліб Сегида.