Як Україна змінила залежність від російського газу на вугілля з Донбасу

Ця весна стала черговим приводом для керівництва українського "Нафтогазу" похвалитися важливим досягненням - ще одна зима минула без закупівлі російського газу. Минула без вчергове обіцяної комунальної катастрофи.

Україна не замерзла, постачанню блакитного палива європейським партнерам нічого не загрожувало, а у сховищах залишилося достатньо газу, аби не радіти тому, що зима була холоднішою, принаймні з точки зору енергетичної безпеки.

Ще не так давно абсолютною нормою було вважати, що без газу з Росії Україна приречена на колапс. І комунальні господарства, і підприємства замерзнуть та перестануть функціонувати, в разі, якщо у Москві вирішать перекрити потік блакитного палива в Україну, альтернативи якому, як багатьма тоді вважалося, не було.

Водночас саме російський газ, що постачався в Україну, був, мабуть, найбільш важливим джерелом вітчизняної політичної корупції. За можливість контролювати "газові схеми" вели боротьбу не на життя, а на смерть.

Адже той, хто "сидів на трубі" отримував шалені гроші та політичну підтримку Кремля - ресурс, який і зараз дозволяє багатьом успішно функціонувати в українському політикумі, а тоді він просто був тим, що англійською називають словом kingmaker - те, що робить королем.

Зрозуміло, що Кремль викидав ці гроші не просто так, - платою за це була лояльність та готовність допомагати у деконструкції української державності. Саме з "газової шинелі" вийшли найбільш одіозні представники режиму Януковича, саме в неї так хотіли вскочити найбільш одіозні представники колишньої опозиції. Усі вони і тепер готові зважати на інтереси того, хто може запропонувати великі гроші, набагато більше, ніж інтереси тієї країни, майбутнє якої їм на словах так "болить".

Таким чином разом із економічною залежністю було ліквідовано і інструмент політичного шантажу. Шантажу, що був набагато більш комплексним, ніж прості погрози перекрити газ, - це були погрози перекрити кисень багатьом українським топовим політикам.

Та перерізана газова пуповина змінилася пуповиною вугільною. І хоча йдеться тепер нібито про де-юре українську територію та де-юре зареєстровані за українськими законами підприємства, цим зараз важко когось обдурити. Блокада активістів та експропріація майна вітчизняних олігархів на окупованих територіях добре показали, що йдеться про такий самий засіб тиску на українську економіку - вугілля, "альтернативи якому немає".

Але так само, як і з газом, йдеться не лише про загрозу українській економіці чи українським домогосподарствам. Найважливіше тут те, що вже зараз є український бізнес та українські політики кревно зацікавлені у збереженні нової пуповини. Пуповини, через яку поступають такі важливі для них ресурси і на яку Кремль може щохвилини наступити, аби перекрити цим людям кисень та змусити їх врахувати російську думку.

Зрозуміло, що, як і з газом, рішення проблеми неможливо досягнути миттєво, як того зараз вимагають блокадники. Але ця блокада, попри всю її сумнівність, важлива тим, що показала - залежність від окупанта може в будь-який момент мати катастрофічні для України наслідки. Якщо влада не зрозуміє це попередження і не змусить себе позбутися нової залежності, це також матиме катастрофічні наслідки. Але вже для самої влади.