Екс-радник держсекретаря США Метью Брайза: Трамп допоможе Путіну забратись зі сходу України

У справі хімічної атаки Асада проти мирного населення є докази, що Росія підтримувала подібні ініціативи, а гостра відповідь з боку США продемонструвала, що президент Трамп і Пентагон є готовими на гостру відсіч.

Президент Путін стверджував - і, на мою думку, робив це геть непереконливо, - що володіє інформацією, яка доводить, що відповідальними були повстанські групи. Але якщо це неправда!?

Якщо росіяни знали, що сирійці планували використовувати хімічну зброю, то нам напевно слід подумати, наскільки це небезпечно і серйозно. Якщо росіяни знали, що Асад збирався використати зброю масового знищення проти невинних людей, тоді це один з найстрашніших епізодів сучасної історії, творцем якого виступила Москва. Всі ми всередині здригнулися від цього, включаючи і президента Трампа.

Як ви оцінюєте зустріч між Рексом Тіллерсоном і представниками російської адміністрації?

Гадаю, це була монументально важлива зустріч, особливо з урахуванням того, про що ані державний секретар США Тіллерсон, ані міністр закордонних справ Лавров не сказали під час прес-конференції. Лавров говорив набагато більше, аніж Тіллерсон, але небагатослівні відповіді держсекретаря Тіллерсона були дуже вагомими, бо йшлося про ключові моменти.

Я знаю міністра закордонних справ Лаврова, я з ним зустрічався багато разів. І те, як він реагував, дуже нагадувало поведінку людини, яка займає оборонну позицію, а не ту, що веде наступальну політику. Він проводив прес-конференцію прямо протилежно до того, як він це робив з міністром закордонних справ, скажімо, Грузії – тоді Лавров нагадував людину, яка виступала рішуче і непохитно.

Я не знаю, про що говорили конфіденційно, але варто сказати про контекст, а він наступний: за день до зустрічі з Лавровим Рекс Тіллерсон сказав, що Росія є відповідальною цілком, або ж частково за сирійську атаку, або ж некомпетентною, адже їй не вдалося запобігти застосуванню хімічної зброї. Це вкрай жорстка і різка критика.

Відповідь Лаврова була примиренською: він був гнучкий, він говорив про нову спільну комісію, як спробу вирішення проблеми у стосунках між США та Росією. Гадаю, Тіллерсон однозначно доніс дуже сильний посил, який відлунив: йдеться про дії, до яких вдалися США, а саме, застосування сили в сирійському аеропорту.  

Але ми розуміємо, що є така річ, як дипломатична риторика. Сказати можна багато, зрештою, ми вже почули багато різних фраз. Але частина України досі окупована, а в другій частині – триває війна.

Водночас ми розуміємо, що одним з найважливіших гарантів незалежності та суверенності України в даній ситуації є Сполучені Штати. І через це екстраполюємо теперішню ситуацію в Сирії на ситуацію у нас. В ситуації загострення на сході України я боюся, аби ми не почули знов, нехай і грізні, але всього-на-всього слова.

1 вересня президент Путін усвідомив, що російська окупація, вторгнення на територію східної України є поразкою. Я гадаю, йому потрібно певним способом вибратися з того безладу, який він і створив, до певної міри зберігши простір для маневру.

Вважаю, що президент Трамп це розуміє і налаштований підтримувати санкції, він був досить чітким останнім часом щодо цього. Він змінив своє ставлення до Росії, тому що президент Путін намагався скористатися його прихильним ставленням. Найвірогідніше, що може трапитися – це можливе поновлення зв’язку російсько-американської співпраці в протистоянні проти «ісламської держави» в Сирії та в ситуації з Україною.

Але я не дуже стурбований щодо останнього, адже вважаю, що Трамп, можливо, допоможе Путіну забратися зі сходу України, адже ширший контекст поліпшення американсько-російських стосунків передбачає допомогу в знаходженні цих самих способів виходу. Але я не повірю в те, що президент Трамп відмовиться від України та її незалежності.

Американські військові дії в Сирії в поєднанні з рішучою заявою держсекретаря Тіллерсона похитнули і пробудили російську сторону, показавши їм, що  політика «ухиляння від світу» за часів правління Барака Обами скінчилася.

Згодом прийшли дні Дональда Трампа, коли він намагався ухилитися від світу зовнішньої політики, натомість шукаючи командної співпраці з Росією, - але така політика вже також скінчилася. Наївність полишила американську зовнішню політику. І Росії доведеться це визнати.

Я з вами погоджуюся. Обама сказав багато гарних слів, але впродовж його заяв Росією було окуповано Крим і було вбито 10 000 громадян України, і розуміємо, що організатором тих вбивств і окупації є Кремль.

Ви сказали також іншу, дуже важливу річ про те, що, можливо, Росія і Путін шукають якогось виходу з теперішньої ситуації. Як би ви могли окреслити подібний вихід?

Ви абсолютно праві. Це для Кремля важка позиція, але він зазнає поразки в східній Україні. Гинуть російські солдати, жителі східної України не повстали і не надали очікуваної ним допомоги, це все стає дуже витратним, Росії потрібно забиратися звідти врешті-решт.

Я не знаю точно, про що вони зможуть сторгуватися, але в мене є деякі ідеї щодо перспектив. Думаю, Путіну потрібно знайти вихід  на зразок того, як це він зробив у ситуації з Туреччиною. Ми всі знаємо про кризу після того, як Туреччина збила російський літак СУ-24, який вторгся в повітряний простір Туреччини. Путін хотів пояснень і хотів пояснень Ердоган.

Рішенням став лист Ердогана до Путіна, який останній розцінив як вибачення перед ним за збитий літак, Ердоган же сказав, що він не вибачався – кожна сторона хотіла претендувати на немовби перемогу, і вони продовжували справ працю.

Такий розвиток подій однозначно можливий і на сході України і, ймовірно, включатиме певного роду модифікацію федералізму, моральних дискусій, незручних обговорень щодо прийнятних способів відступу та стосовно розвитку решти України. Деталі, скоріш за все, будуть обговорюватися в двосторонній робочій групі, створення якої анонсували Тіллерсон і Лавров, намагаючись покращити американсько-російські стосунки загалом.

А чи є, на вашу думку, шанси змінити так званий нормандський формат? Свого часу Барак Обама відійшов від женевського формату, і неприсутність США  ударила в спину українській дипломатії та Україні.

І, можливо, зараз би дуже придався новий кшталт нової переговорної групи, про яку, власне, сказали ви. Чи є можливим повернення Сполучених Штатів та її дипломатів до переговорів з Росією у справі повернення нею окупованих територій?

Гадаю, це можливо, хоча я не маю жодної інформації щодо деталей та специфіки цього. Але думаю, що зараз президент Трамп дуже хоче знайти точки дотику в обговоренні, на яких він зможе добитися суттєвого прогресу з Росією, даючи Росії те, що їй, ймовірно, потрібно, і домагаючись того, що хочуть США

До речі, є певні люди, котрі взагалі не підтримували Трампа до моменту цього сирійського удару. Політика США зміщається до більш реалістичного напрямку в порівнянні з ізоляційним характером політики Обами та раннього Трампа.

Все буде залежати від європейських виборів і нових політиків. Незабаром піде Франсуа Олланд, буквально через кілька тижнів. Сподіваюся, що Ангела Меркель буде все ще поруч. Але коли відбудеться зміна керівництва країн-партнерів, Трампу буде політично легше втягнути США в перемовини – спочатку тихо – з Росією і Україною, а Україна мусить бути впровадженою. Тому ще раз наголошую - з Росією і Україною - щодо долі України. Тому, так, це можливо.

Що би ви могли порадити керівництву України стосовно переговорів з Росією? Які помилки не можна було би зробити, адже Кремль буде намагатися впроваджувати власні сценарії під час переговорів, як це було під час підписання Мінських угод, коли чимало було впроваджено з «легкої руки» Москви.

По-перше, варто натякнути українській владі, що її щораз ефективніші й відважні Збройні сили дуже добре тримаються. Вони стали досить сильною військовою одиницею, і саме тому Росії дуже дорого обходиться вести бойові дії на вашій території.

Друга порада – продовжувати розвивати інноваційну систему озброєння, працюючи з українським приватним сектором. Приватні українські компанії, окремо від уряду, створюють нові можливості: дрони та інші види зброї, які є ефективними і які працюють.

Я би, можливо, порадив українському урядові звернутися за допомогою і сприянням до США щодо подальшого розвитку цих можливостей: можлива фінансова допомога, а разом з тим технологічна підтримка.

А по-третє – впевнитися, що Україна робить все можливе, щоб виконати перелік Мінських домовленостей, таким чином, щоб в Росії було недостатньо політичного інструменту під час переговорів, а відтак, щоб вона не затягувала процес, і щоб не перешкоджала рухатися далі.

І четверте – це те, що без кінця повторюється і всіма неодноразово проговорюється – я знаю, що це нудно, але це важливо для українського уряду, і він мусить це зробити – реформи, вирішуючи такі складні нагальні питання як державні чиновники, відсутність прозорості та корупція.

Розуміємо, що Україна вкрай зацікавлена в американській зброї, а також у створенні того, що називається протиракетним щитом.

Це завжди було складним питанням, як у випадку з Україною, так і з Грузією.  Зазначу, що я брав участь у відповідній реакції США на атаку Росії в Грузію. Це було за часів правління президента Джорджа Вокера Буша, який, очевидно, був набагато більше зацікавлений в зовнішній політиці в європейській частині світу, аніж президент Обама, чи президент Трамп.

Названа проблема дотепер лишається дуже складним питанням. Але зараз все по-іншому, судячи зі слів сенатора Джона Маккейна, який нагадав Трампу буквально три дні тому, мовляв,  президент Трамп має повноваження від Конгресу США, щоб надавати таку зброю, тому зараз рішення залежить виключно від самого президента Трампа.

Я не знаю, як він вчинить в даній ситуації. Тобто з одного боку, він демонструє, що хоче використати збройну силу, щоб відправити основне повідомлення Росії, щоб остання вела переговори більш конструктивно. Саме таке повідомлення було закладено в сирійську атаку.

Пропонуючи збройні ресурси Україні, Америка може відправити черговий сигнал-повідомлення Росії, мовляв, ведіть краще перемовини, або зустрінетеся з більш серйозною зброєю на полі бою. Це один з варіантів, який президент Трамп можливо намагається досягнути.

В той же самий час, якщо насправді почалися вестися серйозні переговори з Росією, і Трамп хоче добитися чогось позитивного з московської точки зору, він може сказати, гаразд, ми не будемо продавати і постачати цю зброю Україні за умови, якщо переговори з Україною щодо східної України будуть успішно просуватись далі. Я не можу передбачити, як Дональд Трамп буде використовувати ці можливості, але б’юся об заклад, він зараз про це думає.