Ольга Старовойтова: Галину Старовойтову застрелили, щоб зачистити еліти

Минуло майже 20 років з моменту вбивства Галини Старовойтової. Наскільки я розумію, були названі виконавці, або, у всякому разі, їх імена були озвучені, але у мене є відчуття, що слідство так і не наважилося назвати імена замовників.

Я думаю приблизно так, як і ви, що вони не наважуються. В цьому році буде 19 років з дня вбивства. За цей час змінилося п'ять слідчих, а я все та ж, я - потерпіла від сім'ї. Отримали 20 років організатор вбивства, кілер Колчин, отримав 20 років, він ще сидить; безпосередній стрілок, один - їх, стрільців, було два, - Акіншин, отримав 23,5 року, він ще сидить; хтось Лелявін, як пособник, отримав 11 років, він теж відсидів.

Вони назвали колишнього депутата від ЛДПР Глущенка замовником. Тоді слідство взялося за Глущенка. Глущенко дав зізнавальне показання, те, що йому звеліла інша людина. І ось цей хтось, Кумарін, сидить зовсім по інших справах, по рейдерству, і у нього величезні терміни, тому я турбуюся, що у нього немає мотивів дати свідчення, хто ж йому вказав на Галину.

Тобто вона, звичайно, і йому заважала, тому що стиль Галини Василівни трошки нагадував стиль Навального, але людина вона була зовсім інша. У Навального багато популізму - я не в негативному сенсі кажу, а як факт.

А вона діяла як депутат: безкінечно робила депутатські запити - в прокуратуру і так далі. Тобто щодо великих справ вона, як то кажуть, вставала з окопу, і в Думі - не десь, а в Думі - робила офіційні запити; тоді ще на запити якось реагували.

Я думаю, що це придумав не сам Кумарін, але компанія тодішньої влади петербурзької, можливо, це тільки можливо, у мене немає доказів.

У 1996-му році Галину Старовойтову навіть не допустили до президентських виборів.

Ще б пак. Вона б їх не виграла. Мені тоді говорили навіть друзі: «Вона що, з глузду з'їхала? Вона ж не пройде». Я відповідала абсолютно впевнено, і зараз в цьому впевнена, що з головою у неї якраз все в порядку було, але така доля першопрохідника. Вона робила перші кроки, тому що це була перша спроба жінки подати заяву до Центрвиборчкому про те, що вона хоче брати участь у виборах президента Росії.

Вона прекрасно знала, що рейтинг там за різними даними був від 7 до 10%. Вона прекрасно це знала, бо вона соціолог. Це був жест політичний, як завжди яскравий - як у неї завжди - яскравий, безстрашний. Її не зареєстрували.

Якщо говорити про мотиви у організаторів вбивства Галини Старовойтової, це був політичний мотив. Або це був якийсь інший мотив, наприклад, та ж сама політична помста чи політичний страх?

Тому що на початку 1990-х для цивілізованого розпаду Радянського Союзу вона зробила дуже багато.

Звичайно. І вона була радником Єльцина з національних питань. Коли підписувався федеративний договір в Росії, федеративний договір не підписала не тільки Чечня, про що всі знають, не підписав і Татарстан. І Галина Василівна, будучи фахівцем з національних питань, багато говорила з Єльциним, і треба віддати йому належне, він її викликав щодня, вона його переконала поїхати в Казань.

Такі наші царі, куди ж їм їздити, до них повинні всі їздити, поклони бити чолом?! Але вона переконала з'їздити в Казань. Вона розмовляла з Дудаєвим, вона намагалася зробити якийсь особливий договір з Чечнею. І вона говорила так: «З Татарстаном зробили особливий, а з Чечнею зробимо особливий-особливий-особливий». Але військова партія перемогла, і Єльцин її звільнив з радників.

Наскільки я розумію, готувався - вибачте за такий банальний вираз - готувався чекістський реванш. І ми знаємо, чим він зараз закінчився: війною в Україні і окупацією Криму.

Але починалося все - і багато хто про це дуже слабо замислюються - починалося все в середині 1990-х, коли чекісти ешелону поверталися в офіційну публічну владу в Росії.

Я абсолютно в цьому переконана, і далеко не тільки я. Готувалася зміна еліт, під приводом того, що в країні хаос, що почасти реально було, але після розпаду величезної держави не може не бути по-іншому. Було багато проблем: і економічних, і всяких. І ось треба було навести порядок, і людей до цього готували. Люди хотіли порядку, так.

І нам як показували Путіна? Мовляв, який же він чекіст, він з гнізда Собчака, він такий демократ! А головне - адже не було у виборчій кампанії ніяких його програм. Нам показували, як він керує підводним човном, вертольотом - тобто за контрастом до старіючого різко Єльцина це був молодий, сильний, рішучий чоловік. Тобто це робота не одного дня.

Зрозуміло, йшла - вибачте за грубий непарламентський вислів - йшла зачистка еліт і зміна еліт. Це не робиться в один день. Не було революції, перевороту, мовляв, прийшли з НКВД і всіх заарештували - цього не було. Поступово-поступово людей готували, пропаганда була не така груба, як зараз, потворна: «кругом жидобандерівці і піндос-американці» - такого не було, але була грамотна пропаганда, що «нам потрібен порядок, і ось з'явився молодий чоловік».

Галина Василівна в цьому сенсі була їм абсолютно ні до чого. Я не кажу, що це зробив саме Путін, він був тоді не при владі, але це зробили ті, хто міняли владну еліту. Їм заважали такі, як Старовойтова.

Тобто вони поступово захоплювали ті чи інші плацдарми демократії, ставили своїх підставних фігур, і, таким чином, змінили політичну картину?!

Так. А ті, кого не можна було залучити на свою сторону або купити, тих відстрілювали. За офіційною версією, її вбивцям пред'явлена ​​стаття 277, це «Вбивство державного і громадського діяча з метою припинення його державної або громадської діяльності». Абсолютно політична стаття.

Коли потім підла, мерзенна газета «Комсомольская правда» написала, що вона гроші везла і що її просто грабанули, - це маячня. Розумні люди розуміли. Якщо б навіть були якісь гроші, вона все ж не кур'єр, щоб гроші возити.

Потім мені слідчі вже багато пізніше непублічно сказали, що Колчин, який керував групою кілерів, не отримав ні копійки. Вони кажуть: «Ну, ви, Ольго Василівно, невже ви не розумієте? Йому сказано, і все. Інакше його вб'ють». Такі звичаї, так. Ось такі ось звичаї в цих колах.

А якщо спробувати спроектувати події: як далеко ці звичаї можуть піти далі?

Коли в 2008 році були практично захоплені Абхазія і Осетія, подейкували, що «наступним буде Крим». Все-таки, відчувалося, що вони не зупиняться на цьому. Я не знаю, чим це скінчиться, але, боюся, що це надовго.

Я беру участь в Фейсбуці в групі «За нашу і вашу свободу», де ми листуємося з українцями, які - в основному ми один одного розуміємо - і то, буває, що якесь непорозуміння, образи і навіть злість. І я завжди нашим пишу: «Ви зрозумійте, вони мають право злитися». Але чим це скінчиться, я не знаю. Поки що погано.

Зараз же все йде до виборів президента Росії, які будуть в березні наступного року. Від них можна чекати і несподіваних ходів. Ось ходять чутки про те, що йде деякий торг щодо Донбасу, щодо того-сього, але Крим, все-таки, не згадують. Але я сподіваюся дожити, коли люди згадають міжнародне право, яке було грубо зневажене.

Я читала - спеціально перечитувала в 2014 році Будапештський меморандум; але хто його читає?! Маса людей же не читає таких документів. Але нічого. Роби, що повинен, і будь, що буде. Ми всі намагаємося, кожен по-своєму. Моє завдання - не дати закрити кримінальну справу, хоча і були спроби. Поки що вона триває.