Як Україні вийти з тарифного лабіринту

Наприкінці 2016 року було проведене опитування «Муніципальна енергетична реформа в Україні». Воно було присвячене якості житлово-комунальних послуг та готовності платити за послуги кращої якості. В опитуванні взяли участь 3623 домогосподарства, які представляють усі регіони України. Дослідження проводилося незалежною компанією «ГФК Юкрейн» за підтримки USAID.

Більшість споживачів (70%) оцінюють якість послуг ЖКГ на «добре» або «відмінно». Найкраще оцінено якість послуг газопостачання (81% задоволених), найменше споживачів (56,2%) задоволені послугами централізованого забезпечення гарячою водою.

За результатами дослідження, більше 90% споживачів ніколи не стикалися навіть з аварійним відключенням газу.

Найгірші позиції у водоканалів і ТКЕ. Мережі, по яких доставляються найдорожчі ресурси в країні, найбільше схильні до переривань через аварій. Хоча вартість централізованого опалення і води зросла в рази за останні роки. І продовжить збільшуватись у цьому році.

Показники роботи розподільних газових компанії в Україні знаходяться на одному рівні з результатами роботи колег за кордоном. Наприклад, за даними Australian Gas Networks Limited, відсоток незапланованих відключень становив близько 7%.

Разом з тим, дані опитування показують, що значна кількість споживачів зазначають про низький тиск газу і зміну кольору полум'я на конфорках чи форсунках. Таку проблему назвали регулярної 7,5% жителів багатоквартирних і 9,7% жителів приватних будинків. Ще близько третини споживачів вказали на те, що стикаються з такою проблемою один - два рази на квартал.

Як вдалося з'ясувати, тиск у мережах є нормативним. Його діапазон у будинкових мережах суворо регламентований (від 70 до 300 декапаскалей). Відповідні вимоги містяться у Правилах безпеки систем газопостачання і Кодексі газорозподільних систем.

Тобто, хоча тиск у системі варіюється, але він не може бути нижчим за норму. Коливання тиску є сезонними. Коли вдарили морози і використовуються котли, то тиск трохи нижчий. Якщо ж літо, то він має постійний рівень.

Якщо ж у вас виникли сумніви щодо тиску газу, ви завжди можете викликати аварійну службу. Співробітники виміряють тиск газу на ваших приладах.

Скарги на тиск газу, колір полум'я, при якому він горить, почастішали відразу ж після того, як це паливо стало істотно дорожчим. Тобто роздратовані дорожнечею споживачі перенесли своє невдоволення на ті параметри якості газу, які можна відчути - тому не ті вже нині колір, запах і тиск.

До електрики, яку не побачиш і в здоровому глузді не пощупаєш, таких претензій майже немає. Хоча вона обходиться споживачам у 1,5 рази дорожчою, ніж газ!

За даними НКРЕКП, у середньому в Україні 1 кубометр газу дорівнює 10,5 кВт⋅год енергії. Для побутових споживачів 1 кубометр газу або 10,5 кВт⋅год коштує 6,96 грн. У той же час мінімальна вартість електрики (до 100 кВт⋅год у місяць) встановлена на рівні 0,9 грн. за 1 кВт⋅год, а 10,5 кВт обійдуться споживачеві у 9,45 грн.

Усе, що споживається понад 100 кВт, коштує вже 1,6 грн. за кВт - тобто 1 куб газу споживачеві при такому тарифі обійдеться у 16,8 грн. Тоді як сам газ коштує всього 6,96 грн. - тобто, елекроенергія в 2,5 рази дорожче газу.

Газ обійдеться споживачам мінімум у 1,5 рази дешевше електроенергії 

До того ж, при будь-якому регламентованому тиску витрати газу на підігрів одного літра води будуть однакові. При більш низькому тиску витрата газу буде навіть трохи нижчою.

Що думає споживач

У ході всеукраїнського дослідження з'ясувалася одна цікава деталь. 97% споживачів не готові до збільшення плати за комунальні послуги, навіть якщо їх якість погіршиться. Головне, щоб не росла ціна.

Перша очевидна причина - доходи населення. За даними Держкомстату, середній чек за комунальні послуги в опалювальний період становив 1117 грн. / міс. У теплі місяці - 497 грн.

Згідно з даними дослідження, у понад 73% домогосподарств рівень сукупного доходу не перевищував 6 000 грн. Середній же рівень доходу у всіх домогосподарств склав 3292 грн.

Якщо врахувати, що приблизно половину доходів сім'я витрачає на продукти харчування, то бачимо, що резерву для зростання тарифів дійсно немає.

У Голландії всі комунальні послуги оплачуються щомісяця

Ймовірно, непоганим рішенням було б розподіл оплати деяких комунальних послуг на весь рік. Наприклад, опалення можна було б оплачувати частинами протягом року. Тобто платити за постачання централізованого опалення і після сезону, щоб споживачі не переживали ціновий шок з початком холодів. Так само можна діяти і споживачам, які використовують газ для автономного опалення.

Наприклад, у Голландії оплата житлово-комунальних послуг здійснюється протягом усього року. Під час укладання договору записуються дані про житло. Постачальники або розподільні компанії мають середні дані про споживання за кілька років. Після чого плата за послуги вноситься рівними частинами щомісяця.

Показання лічильників передаються дистанційно або співробітниками компаній. Наприкінці кожного року різниця споживання повертається, якщо є економія. На основі споживання за попередній рік встановлюється щомісячна плата на наступний.

Друга причина - психологічна неготовність платити за комунальні послуги високу ціну, в тому числі і за газ. Адже багато десятиліть споживачі звикли, що газ, вода та інші комунальні послуги коштують копійки. Такий різкий перехід викликав у більшості споживачів психологічне відторгнення і шок.

Наприклад, сім'я з трьох осіб з готовністю витрачає щомісяця не менше 150-200 грн. на мобільний зв'язок (за даними мобільних операторів, середні місячні витрати абонента на місяць становлять понад 50 грн.). Ще близько 50-100 грн. 50% українських сімей викладають щомісяця за доступ до Інтернет.

Більш того, в будинках стоять десятки мільйонів телефонних апаратів, що не використовуються, але підключені до дротового зв'язку, з абонплатою в 50-70 грн. / міс. І незважаючи на те, що користуються ними вкрай рідко, люди не поспішають відмовлятися від стаціонарних телефонів. У той же час, понад 5,5 млн. домогосподарств, які використовують газ для приготування їжі та підігрів води, витрачаючи на це 15 куб. м. газу на місяць, не можуть звикнути до думки, що необхідно платити за цю послугу 105 грн. / міс.

Але хіба означає це, що мобільний зв'язок і доступ до Інтернету стали для споживачів важливішими, ніж приготування їжі? Ні, звичайно. Сила звички відіграє дуже важливу роль у нашому житті.

Що відбувається з мережами

Якщо ми, як споживачі хочемо і далі користуватися благами цивілізації - готувати їжу на газових плитах і обігрівати свої помешкання газом, нам необхідно звикнути, що за послуги ЖКГ доведеться платити. І не тільки за сам газ, а й за те, щоб цей газ міг потрапити в наш будинок.

Тому що основні газові мережі були прокладені в період інтенсивної газифікації, яка проходила в 60-70-ті роки минулого століття. Хоча мережі тоді будували якісно і з великим запасом міцності, але, на жаль, минуло вже більше півстоліття, і на багатьох ділянках мереж за весь цей час ремонту не було. Адже споживач платив за послуги копійки і грошей на оновлення просто не було.

У результаті накопичених десятиліттями проблем, станом на кінець 2016 року експерти порахували, що для підтримки роботи газорозподільних мереж у режимі безаварійності і безперебійності, протягом найближчих п'яти років у газорозподільні мережі потрібно інвестувати 19,3 млрд. грн.

Разом з тим, у минулому році на ці цілі з тарифу на розподіл у рамках інвестпрограми НКРЕКП виділила на всіх операторів газорозподільних мереж України близько 1 млрд. грн. При цьому, приблизно половина цієї суми йде на установку приладів обліку газу.

При такому рівні фінансування в найближчі три-п'ять років кожні 50 метрів газопроводів будуть аварійними, а більше половини газорозподільних пунктів (ГРП), які потрібні для регулювання тиску в мережах відпрацюють свій термін.

Усього через три роки в країні буде 3 000 км (!) аварійних газопроводів! А 10% газопроводів будуть повністю амортизовані. До чого це призведе - зрозуміло, кількість споживачів, які зіткнуться з перебоями у газопостачанні, буде складати не 10%, як у нинішньому дослідженні, а почне стрімко зростати.

Але чому ж не вкладаються гроші в ремонти і модернізацію інфраструктури, адже ціни на газ зросли в рази?

Чому так відбувається

При підвищенні вартості газу для населення відбувся перекіс. Сам газ, як товар, став коштувати, як у Європі. А вартість його доставки до споживача (транспортування та розподіл) залишилися на рівні, який дозволяє мінімально покрити найнеобхідніші витрати на регулювання тиску газу і на ремонтні роботи, але не дозволяє проводити необхідне оновлення і модернізацію.

З майже семи гривень вартості кубометра газу понад шість грн. отримують НАК Нафтогаз України і держбюджет.

Тільки 0,73 коп залишається на транспортування і розподіл газу від великих газопроводів до споживача. Тобто у вас є машина, але грошей на її обслуговування і ремонт - немає. Що станеться з таким автомобілем через 5-10 років - він зупиниться. Точно так само відбувається і з газорозподільними мережами. Їх стан погіршується з кожним роком.

У результаті такого перекосу, газорозподільні компанії (облгази) зазнають збитків уже кілька років поспіль, накопичуючи борги і втрачаючи кваліфіковані кадри. Фахівці йдуть зі сфери, не бачачи перспектив і не бажаючи животіти в убогості (середня зарплата по галузі становить лише 6 тис. грн.), тоді як по Україні в цілому - 7,2 тис. грн.

Яким може бути вихід

Як бачимо ситуація на ринку дуже непроста. З одного боку, газорозподільні мережі гостро потребують інвестицій. З іншого боку, споживачі не готові до збільшення вартості житлово-комунальних послуг.

Джерелом для фінансування інвестицій могли б стати міжнародні фінансові організації - ЄБРР, Світовий банк. Ці структури досить часто надають фінансування проектам модернізації інфраструктури.

Але кредитори завжди хочуть розуміти, за рахунок яких коштів будуть погашатися кредити. Як ми вже відзначали раніше, діяльність облгазів - збиткова. Тому отримання таких кредитів - неможливо.

«У цій сфері зараз багато не ясно з тим, як визначити і оцінити ті покращення, які внесені до державної частини розподільних мереж і яким чином захищені інвестори і кредитори, які фінансують такі поліпшення. В результаті таких неясностей практично неможливо забезпечити нормальне фінансування галузі», - сказала Марина Петрова, заступник директора представництва ЄБРР в Україні.

У країнах Європи такі проблеми вирішують наступним чином. Як говориться в дослідженні найбільшої аудиторської компанії Ernst & Young, європейські регулятори прагнуть вирішити всі питання мереж за найменшою ціною для споживача.

У практиці більшості країн діяльність і робота газорозподільних компаній, як природних монополістів, регулюється державою. В Україні функції регулятора виконує НКРЕКП. Так як в кожній країні свої умови (площа, кількість споживачів, протяжність мереж), то всі шукають свій підхід.

Німеччина, Франція, Голландія і Чехія використовують стимулююче тарифоутворення. Польща, Румунія, Словаччина, Чехія, Туреччина - регулюють ціни і прибуток газорозподільних компаній. Всі ж інші країни - використовують змішані моделі: регулювання цін і стимулювання інвестицій (Італія, Швейцарія, Фінляндія, Великобританія).

Стимулююче тарифоутворення дозволяє:

- стабілізувати і уповільнити зростання тарифів;

- підвищити якість послуг і надійність газопостачання;

- залучити інвестиції для оновлення мереж.

При стимулюючому тарифоутворенні газорозподільні компанії отримують певний державою рівень прибутковості. Це дає можливість залучити кредитні кошти для початку модернізації мереж. Потім же отримувати ресурси для розвитку за рахунок більш ефективної роботи мережі.

Такий підхід може бути компромісним виходом для України. І впровадження своєї моделі стимулюючого регулювання дозволило б подбати про інтереси споживача і отримати кошти для розвитку газорозподільних мереж.