Святий чорнозем. 5 міфів про земельну реформу, якими лякають українців

Відкривати чи не відкривати – продавати чи ні? Дискусії на цю тему вирують з кінця минулого року, коли Президент України Петро Порошенко озвучив вимогу відкрити ринок землі.

Як і будь-які зміни, майбутнє нововведення породило багато міфів навколо себе. Пропоную поміркувати над найпопулярнішими з них і вже потім робити остаточні висновки з цього питання.

Міф 1: Ринок землі не вигідний малим та середнім сільгосппідприємствам.

Факт: Для того щоб розуміти, кому вигідний ринок землі, а кому – ні, слід подивитися, як сьогодні розподілені сфери впливу в цьому секторі. Український агросектор наразі асоціюється з декількома прізвищами. Це бізнесмени Андрій Веревський, Юрій Косюк, Олег Бахматюк, Павло Костенко.

Не зважаючи на те що юридично земля не знаходиться в їхній власності, фактично агрохолдинги не тільки розпоряджаються нею, а й отримують надприбутки з її використання.

Тому ніхто з цих осіб не зацікавлений у реформі – відсутність прозорого ринку землі дозволяє й надалі втілювати сірі схеми, які, в свою чергу, унеможливлюють вільну конкуренцію в цій сфері і залишають привілеї монополістам. Не слід забувати, що ці агрохолдинги є фінансовими донорами БЮТу: всі вищезгадані бізнесмени або самі були в Парламенті, або мають тісні зв’язки з цією політсилою і, відповідно, політичний лобізм для вирішення своїх питань.

Дуже зручна та вигідна позиція – залишити мораторій, щоб і надалі контролювати агросектор. Навіщо її міняти та впускати у цей «гармонійний» світ конкурентів?

В цьому світі немає місця іншим підприємствам – це для себе усвідомили представники великих агрохолдингів і наразі вони за допомогою кишенькових політиків та підконтрольних ЗМІ втовкмачують цю думку у свідомість українців. Чого тільки варті бютівські потуги з дискредитації ідеї реформи. Пані Ю. навіть референдум готова провести. Тож висновки очевидні.

Міф 2: Відкриття ринку землі зменшить надходження до держбюджету.

Факт: Все ті ж монополісти стверджують: щойно ринок землі відкриється, всі українські гектари перейдуть у приватну власність і держава втратить прибуток. Легенду активно підтримують прихильники радянщини з її принципами соціалізму.

У свою чергу, досвідчені та мислячі люди знають: немає менеджера гіршого, ніж держава. На жаль, в свідомості більшості є поняття, що «державне – значить нічиє». Довгі роки під цим гаслом вирізалося обладнання з заводів та виносилося майно з держустанов.

Таке мислення стало причиною сотень збанкрутілих підприємств, адже державна власність є ідеальним середовищем для розвитку корупції. Разом з тим агропромисловий сектор залишається одним з головних джерел валютних надходжень країни і саме відсутність земельного ринку стримує його розвиток.

Сьогодні в державній власності знаходиться понад 10 мільйонів гектарів сільгоспземель. Виходячи з серйозної прибутковості з умовного гектару в умовах відсутності ринку землі, тіньовий ринок можна оцінити приблизно в мільярд доларів. Розпорядником землі є Національна академія аграрних наук України. В умовах закритого ринку співробітник керуючої ланки НАНу наділений доволі серйозними повноваженнями. І не менш серйозними спокусами.

Кошторис країни наповнюється з податків. Будь-який бізнесмен з відповідальністю ставитиметься до свого підприємства, до майна, яке йому належить. Витративши гроші на його придбання він докладатиме зусиль для того, аби зберегти, примножити куплене та, в кінцевому результаті, отримати прибуток. Прибутковий бізнес надасть в держбюджет через податки більше коштів, ніж зубожіле розграбоване держпідприємство.

Слід визнати, що цивілізований світ відрізняє вільний і відкритий ринок, а задача держави – встановлювати та забезпечувати виконання прозорих правил гри, але не втручатися та контролювати.

І наостанок трохи цифр: експерти Світового банку зазначали, що в разі відкриття ринку землі щорічний економічний ефект для України складатиме близько 1,5 мільярди доларів.

Позитивний ефект з відкриття ринку в масштабі держави – очевидний. Зекономлені кошти не переводяться на рахунок окремих олігархів, а дають можливості для розвитку безлічі сфер життєдіяльності країни, впливаючи тим самим на життя кожного її громадянина.

Міф 3: Всю українську землю скуплять іноземці.

Факт: Одне з найбільш дивних і нелогічних побоювань українців. Наша країна має одну з найбільших площ чорнозему в світі – 28 мільйонів гектарів. На думку скептиків, а насправді – лобістів агрохолдингів, українські гектари розлетяться як гарячі пиріжки, причому в іноземні руки, залишивши тим самим мешканців держави «голодними».

Тут я можу навести приклад ринку нерухомості, який вже багато років є відкритим. Чомусь за двадцять шість років незалежності українцям як і раніше є де жити і є що купувати, хоча, погодьтесь, житло є не менш ласим шматочком, ніж земля.

Якщо ця алегорія не достатньо переконлива, давайте пригадаємо, як йдуть справи в країнах Європи.

Наприклад, в Естонії з 2011 року зняті будь-які обмеження щодо придбання аграрних активів. Іноземні інвестори користуються однаковими правами з місцевими громадянами, але за умови використання земельного банку суто в сільськогосподарських цілях.

В Болгарії придбати землі можуть громадяни Болгарії та ЄС, юридична або фізична особа, що перебуває більше 5 років на території країни, а також компанії, з якими держава уклала міжнародні договори. Вартість землі держава не регулює.

Така ж ситуація і в Польщі. В 2016 році були остаточно розблоковані тимчасові обмеження для громадян Євросоюзу. І всупереч побоюванням, це призвело тільки до збільшення середньої вартості землі до $10,3 тис. за 1 га.

Лідером з продажу сільськогосподарських земель в Європі є Німеччина. Так само, як і лідером за вартістю – середня вартість 1 га землі - $32,3 тис. Земельні обмеження для своїх і іноземних громадян повністю відсутні.

Згідно статистики, врожайність в країнах Центральної та Східної Європи після відкриття ринку землі виросла в середньому на 9 відсотків, як і прибуток на них. Чи принципово для європейців, мешканець з якою пропискою став причиною їхнього добробуту? Не думаю.

А взагалі ми чітко бачимо дію принципу українських агроолігархів і їх політичних посіпак: «це наша пальма, наші банани, тому ми самі будемо їх їсти»... На сьогодні ринок землі представляє собою темну корупційну структуру і дуже наївно вважати, що громадяни інших держав не можуть придбати українські гектари. Насправді можуть. Але в обхід законодавства, незаконно збагачуючи окремих посадових осіб.

Не бачу нічого погано в наданні іноземцям можливості купувати землю в Україні, як і в тому, що сьогодні українці мають можливість купувати землю в інших країнах. Бо цивілізований іноземний інвестор буде не менше турбуватися про землю, про її якісні показники, ніж вітчизняний.

Врешті-решт, вона приносить йому прибутки, а єдине принципове виключення – унеможливити продаж юридичним та фізичним особам країни-агресора. Більшості мешканців Росії варто заборонити не те що обробляти, але й ходити по українській землі, але це вже тема для інших публікацій.

І я розумію, що запропонована земельна реформа з її обмеженнями – це результат сьогоднішніх компромісів. На жаль.

Міф 4: Зросте кількість випадків рейдерства.

Факт: З такою логікою не треба відкривати магазин, бо в ньому точно хтось щось вкраде, не варто купувати автівку, бо це спонукає грабіжників до угонів. Зрештою – не варто давати дитині гроші на морозиво, бо їх все одно відберуть хулігани – нехай дитина сидить голодною.

Питання рейдерства – це не питання відкритого або закритого ринку землі. Це сфера діяльності правоохоронних органів. Для боротьби з рейдерами, корупціонерами та злочинцями створена ціла низка структур, які щодня доводять свою ефективність. Ви можете уявити собі, щоб десять років тому обвинувачення висували посадовцям вищої ланки? А щоб їх садили за грати? Сьогодні такі ситуації вже нікого не дивують.

Одна з головних умов відкриття ринку землі – його прозорість. Запорука прозорості – виважена законодавча база, яка зменшить можливості порушень у земельній сфері плюс компетентна робота правоохоронних органів. Наразі ми зробили величезний прорив і в першому, і в другому.

Втім, для повної реорганізації земельної структури потрібен час – ні за день, ні за рік система ринку землі не налагоджується.

Сьогодні ми можемо говорити про обов’язковий пункт, який діятиме одразу після закінчення терміну подовження мораторію. Безумовно, це – відкриті аукціони, на яких будуть відбуватися всі торги.

Ця умова здатна знизити, а згодом, підкріплюючись іншими нововведеннями, знищити корупційну складову у проведенні операцій в сфері земельних відносин. Наша мета – щоб купити/продати землю було не складніше, ніж купити/продати квартиру чи авто.

Міф 5: Селяни проти відкриття ринку землі.

Факт: У будь-яких змін завжди знайдуться противники. Звичайно, є селяни, які проти, але в більшості випадків таку позицію для них сформували все ті ж агрохолдинги, їх менеджери та політичні прислужники.

Типова картина: в селі N 90% землі орендує аграрій S. В числі цих гектарів – пай пенсіонерки M. Аграрій S значно занижує справжню вартість сплати оренди, і платить селянці доволі символічну суму. Оскільки підприємець монополіст, пенсіонерка впевнена: її ділянку більше нікому орендувати, тому краще незначна сума, аніж ніщо. Про істину вартість свого паю більшість володарів зазвичай не здогадуються.

Гряде земельна реформа: передбачивши ймовірність невигідної конкуренції, аграрій S організовує інформаційну кампанію, яка запевняє, що реформа – невигідна. Пенсіонерка M вірить підприємцю, адже зазвичай в селах монополісти мають неабиякий вплив серед населення.

А між тим в місті працює онук тієї самої пенсіонерки М. Юнак не ізольований монополістичними медіа, тому має можливість розібратися у всіх тонкощах реформи (доречі, згідно останніх соціологічних досліджень, типовий прихильник зняття заборони щодо продажу земель – забезпечений українець 18-35 років з вищою освітою).

Онук дізнається, що окрім можливості отримувати за оренду паю суму, яка значно перевищує вартість мішка картоплі, відкритий ринок землі значно зменшить процент сплати по кредиту для фермерів.

Після реформи власник ділянки матиме можливість брати кредити на обробку не під заставу врожаю, а під заставу землі, і платити значні відсотки, а користуватись кредитними грошима під заставу землі з мізерною відсотковою ставкою. За прогнозами економістів це знизить кредитну ставку приблизно в десять разів.

Чоловік повертається в рідне село, розповідає пенсіонерці M про нові перспективи і вони вирішують після відкриття ринку самим займатися фермерською справою і бути господарями власної землі. Місцева еліта втрачає вплив і отримує здорову конкуренцію. Селяни, в свою чергу, отримують прибутки. Хепі енд.

Наостанок скажу: в світі залишилося лише п’ять країн, в яких ще діє мораторій на продаж землі. Це Конго, Куба, Венесуела, Північна Корея та Україна.

Наші реформи, наші зміни та наші вимоги показали, що шлях України лежить в одному напрямку з провідними, розвиненими країнами, які вражають своїм рівнем життя. Але  жодної з них немає в цьому переліку.

Автор: Ігор Артюшенко, народний депутат БПП

Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору авторської колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.