Футболістів продають по 200 млн. Чому слід зупинити це божевілля

Що відбувається з трансферами

Нинішнім літом на європейському трансферному ринку ціни пішли у вільне плавання. Це сталося після того, як бразильський форвард Неймар перейшов за рекордні 222 млн євро з "Барселони" до ПСЖ.

Психологічний бар'єр подолано.

Якщо раніше лише два трансфери перевищували суму у 100 млн євро – у 2013 році "Реал" купив у "Тоттенхема" за 101 млн євро валлійця Гарета Бейла, а минулого року "Манчестер Юнайтед" виклав 105 млн "Ювентусу" за француза Поля Погба, то цього літа новини про переходи за 150-200 стали ледь не буденною справою.

Читайте також: 222 млн, вечірки та в'язниця. Чому розлучилися Неймар та "Барселона"

Наприкінці липня "Реал" запропонував "Монако" за 18-річного французького форварда "Монако" Кіліана Мбаппе 180 млн євро. На випередження миттєво зіграв ПСЖ, який зараз дає за нападника 190 млн євро.

"Барселона" збирається викласти гроші отримані за Неймара на купівлю в дортмундської "Борусії" француза Усмана Дембеле за 140 млн євро, а за бразильця Коутінью дає "Ліверпулю" 100 млн євро.

Неймовірних позначок сягнули й зарплати футболістів, якими конкуренти перебивають пропозиції один одного. Ліонель Мессі за новим контрактом з "Барселоною" отримує 60 млн євро на рік, Роналду за минулий сезон заробив 58 млн євро, Неймар лише за саме підписання контракту з ПСЖ відхопив бонус у 50 млн євро, а щороку багатішатиме на 30 млн євро.

Чому це погано

Кіліан Мбаппе

Усі ці неймовірні показники свідчать, що у футболі відбуваються хворобливі процеси, а трансферний ринок неабияк перегрівся. З одного боку - європейські топ-клуби стали отримувати величезні прибутки, з іншого – вони вимушені набагато більше витрачати. Передовсім, через тиск нафтодоларів з Близького Сходу, які прийшли у футбол в останнє десятиріччя.

Саме таке походження мають інвестиції у ПСЖ, власником якого є катарський мільярдер Нассер Аль-Хеллаїфі. Після історії з Неймаром проти нього та паризьких нуворишів виступили навіть найзаможніші клуби на чолі з "Барселоною", які самі раніше не дуже звертали увагу на цінники.

Представники іспанського клубу звинуватили ПСЖ з його необмеженими фінансовими можливостями у руйнуванні усталених у європейському футболі правил. Каталонців підтримали "Баварія" та "Ювентус".

Неймар

Перевіркою трансферу Неймара зайнявся УЄФА, який останніми роками активно просував фінансовий fair-play. Його сутність у тому, щоб витрати клубів не перевищували прибутків, а покриті безпосередньо із кишені власника збитки не перевищували 30 млн євро за три останні сезони.

У разі невиконання правил клубам загрожує покарання – від заборони на трансфери, до дискваліфікації з єврокубків.

Проте, власники команд легко обходять розпіарений чиновниками fair-play. Роблять це вони за допомогою укладання спонсорських контрактів із асимільованими компаніями. Той же ПСЖ, за даними щорічного звіту Deloitte за сезон 2015/16 отримав від спонсорів 300 млн євро із 520 млн євро загального прибутку.

Чому постраждає Україна

Нескладно передбачити, що останні тенденції на трансферному ринку призведуть до того, що прірва між топ-клубами та рештою команд, яка існувала й до того, стане ще більшою. Вже нині навіть клуби із чемпіонатів міцного середнього рівня – голландського, португальського, турецького, неспроможні конкурувати із багатіями з Англії, Іспанії, Франції.

Талановиті футболісти із незаможних чемпіонатів ще у юному віці скуповуються товстосумами і залишатимуть клуби, які їх виховали.

Що стосується найсильніших українських клубів, які на щось претендують у Європі – "Шахтаря" та "Динамо", то у них з кожним роком стає все менше шансів запросити до складу висококласних легіонерів, за яких доводиться платити значно більше, ніж раніше. Все це робить наші клуби ще слабкішими у порівнянні із європейськими топ-командами, з якими вони й так не здатні конкурувати.

Що робити

Керівникам європейського футболу необхідно якось зупинити розв'язану "гонку озброєнь". Фінансовий fair-play за роки свого існування довів свою неефективність. Тож УЄФА, мусить робити правила жорсткішими, або бути готовим, що величезна мильна бульбашка колись лусне.

Для того, щоб навести з трансферами лад навіть не потрібно винаходити велосипед. Зразкова модель управління спортивними лігами давно працює у США. Взірцем фінансового благополуччя є Національна футбольна ліга (американський футбол). Серед 50 найдорожчих спортивних клубів світу за версією Forbes 29 команд представляють саме НФЛ. Для порівняння футбольних клубів у цьому списку лише 7.

Секрет благополуччя - у системі противаг, яка успішно діє у не лише у НФЛ, але й інших тамтешніх лігах - Національній баскетбольній асоціації (НБА), Національній хокейній лізі (НХЛ), Головній лізі бейсболу (МЛБ).

Там ще з 1990-х років встановлено граничні розміри зарплат для клубів. Скажімо у НБА він становить $99 млн на усю команду, У НХЛ – $75 млн, а у НФЛ – $179 млн. Його можна перевищити, але за це необхідно платити податок лізі. У НБА він становить 100% від суми перевищення.

Читайте також: Сучасний футбол уже не той, що раніше. Як найпопулярніша гра перетворюється на нудне видовище

Відлагоджено й систему переходів. Клуби не купують та не продають гравців, а обирають їх на драфті, а потім можуть міняти. При цьому першочергове право взяти найталановитішого гравця надається найгіршим командам за підсумками останніх сезонів, що дозволяє підвищити конкуренцію та отримати слабким клубам зірок.

Вочевидь, систему драфту можна втілити у окремих лігах, але в умовах усього європейського футболу загалом – це реалізувати неможливо. Але до встановлення зарплатної стелі УЄФА має рано, чи пізно прийти.

З конкуренцією просто біда і про це свідчить статистика. Якщо з 1991 до 2000 року головний єврокубок вигравало 9 клубів, з 2001 до 2010 року – 8, то з 2011 – лише 4 – "Реал", "Барселона", Челсі" та "Баварія". І шанси, що цього сезону в Лізі чемпіонів переможе якийсь інший клуб не такі й великі.

Суперництво 5-6 обраних суперклубів все більше нагадує комерціалізовану жуйку. А це така річ, що в яку яскраву обгортку її не загортай – вона швидко набридає.