Тільки в голові Путіна Крим російський. 8 головних думок Джона Керрі для українців

За свою кар’єру Джон Керрі служив в армії під час В’єтнамської війни, декілька разів був поранений. Пізніше виступав за її припинення. 

Зі студентських часів брав участь в протестах проти расизму. Близько 20 років був сенатором від штату Массачусетс, брав участь у президентських виборах 2004 року, але поступився Джорджу Бушу молодшому. З 2012 по 2016 роки був держсекретарем США.

Еспресо розкаже основні думки, якими поділився політик.

Українці переживають, чи зможуть досягнути цілей Євромайдану

Я вважаю, що дипломатія може вирішувати проблеми. Поїздка в Київ після Майдану була зворушливою і дуже важливою, я був вражений вашою силою і майбутньою місією.

Ви хвилюєтесь про Україну – у якому напрямку ви просуваєтесь, чи вам вдасться закінчити місію Євромайдану та досягнути того, чого хотіли – підзвітності, прозорості, подолання корупції, реформування. Це ключове питання.

Крим – де-юре Україна. Ми не підтримаємо анексію

Наразі Крим де-юре належить Україні. Це тільки в голові у президента Володимира Путіна він є російським. Звичайно, ми не підтримуємо анексію і не будемо цього робити.

Я вірю, що ми можемо вирішити проблему з Донбасом. Для цього необхідний компроміс з обох боків. Я вважаю, що пропозицію Путіна щодо миротворців ООН потенційно можна обговорити.

Однак лише, якщо він має на увазі не тільки лінію розмежування, що легітимізує його новий кордон, а всю територію до кордону між країнами. Тоді можна спробувати це обговорити.

На мою думку, треба оновити Мінський процес та сам формат. Треба почати з Донбасу і крок за кроком вирішувати виклики в Україні. В майбутньому Крим та Донбас будуть одними з найбільших викликів у стосунках з Росією.

Злість, популізм та демагогія

У нас є привілей жити в часи, коли світ змінюється зі швидкістю індустріальної революції. Людей лякає розмір змін: де вони працюватимуть, які професії ще залишаться, які будуть відносини між країнами та хвороби, які не знають кордонів. Ось чому глобалізація лякає деяких людей.

Ми бачимо злість і популізм, які наростають. Ми спостерігали зростання рівня демагогії, яка зверталася до найгірших інстинктів.

Початкова точка розуміння світу, в якому ми живемо -  це усвідомлення, що злість, яку зараз відчувають безліч людей, не є невиправданою. Вона цілком легітимна.

Протягом тривалого часу уряди країн відкидали аргументи людей. А інколи вони ще й робили це зарозуміло. Це ще більше погіршило ситуацію. 

Технології та виклики сучасності

Наразі нашим світом набагато важче керувати. Потік інформації величезний. Завдяки смартфонам, інтернету, Твіттеру всі перебувають у зв’язку із всіма. Більше вже немає "десь там". Адже "десь там" відтепер усюди.

Люди із смартфонами знають, що відбувається у всьому світі. Вони в курсі, що мають інші люди і це означає, що вони також знають, чого вони позбавлені.

Боротьба з екстремізмом

З часів Другої світової до останніх двох років ми жили згідно з правилами верховенства права, поваги до сувернітету націй та їхніх кордонів.

Двадцяте століття визначалося країнами-націями, які боролися у війнах. Це століття визначається недержавними групами. Вони кількісно менші і просувають релігійний або ідеологічний екстремізм.

Я ніколи не чув, щоб вони говорили про систему охорони здоров’я чи освіту. Навпаки, вони не хочуть, щоб люди були освіченими.

Це не зіткнення цивілізацій. Це зіткнення нецивілізованих груп проти порядку, який існував 70 років і підтримував мир між націями.

Зараз ми зіткнулися з екстремізмом, а в деяких випадках із фанатизмом і расизмом, які роз’єднують людей старими методами.

Це не новий світ, а просто інший світ і крок назад до поведінки минулих часів.

Нам потрібно ефективно боротися з причиною, яка породжує екстремізм. У світі є 2 млрд молодих людей, яким 15 років і менше. Є багато країн, у яких 70% населення молодше 30 років і щонайменше 30 млн з них навіть не навчатимуться у школах, особливо в місцях, де вже існує екстремізм.

Уряди повинні виконувати вимоги своїх громадян

Найосновніший обов’язок будь-якого уряду – виконувати вимоги своїх громадян. Гнів породжують нестабільні уряди, нечесні або некомпетентні лідери, посилення прірви між багатими й бідними та позбавлення основних свобод.

Це створює відчуття, що десь там є уряд, а тут – ми. Люди відчуваються відокремленими від прийняття рішень, навіть в демократичних суспільствах.

Зміна клімату

Я переймаюсь зміною клімату. Вона насправді існує. Людям складно усвідомити, що обрати інший підхід щодо нашої планети не є однією із опцій – це єдиний вибір.

Щороку ми спостерігаємо за речами, які інші передбачали ще 10-15 років тому. І ця ситуація погіршується.

Всі пережили спеку цього літа. Минулий липень був найспекотнішим липнем за всю історію людства. Він був спекотнішим за минулий липень, який до цього був найспекотнішим за усі попередні місяці.

Наразі у світі є місця, в яких люди вбивають один одного за воду. Вже давно є кліматичні біженці. Десятки мільйонів африканців вимушені мігрувати через відсутність води та брак умов для землеробства.

Щодня у Гренландії 86 млн тонн льоду падають у фіорди. Цієї добової норми води достатньо, щоб забезпечити нею більшу частину Нью-Йорка на цілий рік.

Цю проблему можна вирішити за допомогою енергетичної політики. Якщо зробити правильний вибір, як надавати енергію, можна зупинити проблему.

Однак якщо я та решта вчених неправі, то який буде найгірший наслідок? Створять мільйони робочих місць для побудови інфраструктури вітряної, сонячної, водної енергії, очистять повітря, що зменшить кількість захворювань на рак та зміцнить вашу національну безпеку. Адже держави перестануть бути залежними від інших країн, які постачають корисні копалини.

Але якщо ті, хто не вірять у зміну клімату, неправі, що найгірше может статися? Життя на планеті зміниться назавжди.

Кожна людина має значення

Коли я був студентом у 1960-х роках ми боролися проти расової сегрегації. Ми сідали в автобуси та їхали на південь, щоб допомогти людям зареєструватися і проголосувати.

Це було ризиковано, деяких студентів вбили. Але в 1964-65 роках в США прийняли закони, які покінчили із рабством і розділенням рас.

Всі ці зміни відбулися завдяки індивідам, які змінили життя країни.

Пам’ятайте слова Боббі Кеннеді у Південній Африці про апартеїд: "набільша з усіх небезпек – це віра в те, що одна людина не здатна протидіяти масштабним викликам і проблемам. Кожен з нас може робити маленькі зміни, і всі разом вони подолають найміцніші мури пригнічення".

Ви зробили це на Майдані на початку, і зараз вам треба закінчити роботу.