Бути українцями

Марія Дмитрівна Іванова народилася у 1840 році в селі Гаврилівка на Харківщині в заможній родині поміщиків. Усе почалося з того, що мати читала їй твори Пушкіна, Тургенєва, потім вона зачитувалась книгами свого дядечка — відомого письменника Г.Данилевського, вивчила твори філософа-матеріаліста Л.Фейербаха. 

Домашня освіта викликала бажання вчитися, тому дівчина поїхала до Європи. Вивчала німецьку мову та літературу у Дрездені; лінгвістику, історію, зоологію та геологію у Міланській академії наук; прослухала лекції у Сорбонні та Празі. Марія Дмитрівна стала однією з найосвіченіших жінок того часу. 
 

У Дрездені, у майстерні професора Ергардта вона навчилася малюванню та живопису, у скульптора Кірхгода брала уроки ліплення. М.Д.Іванова блискуче оволоділа технікою малювання; в реалістичний манері створила драматичну за настроєм, професійно довершену картину з життя своїх земляків «Смерть селянина в Малоросії» (1868); «Дівчина біля тину», «Автопортрет» (1866).

Після повернення на батьківщину Марія Іванова хотіла відкрити художню школу, але без диплома не мала права цього робити. Та смілива дівчина не опустила рук: вона поїхала до Петербурга, звернулася до Академії мистецтв.

Такого в російській імперії ще не було... Вчені мужі з приймальної комісії подивилися її роботи і зважилися на принизливу перевірку: послали до Дрездена запит про підтвердження факту навчання. Коли отримали відповідь, влаштували теоретичний іспит, який Марія Іванова доблесно витримала. Так вперше в Росії жінка була допущена до іспитів у Академію, успішно їх склала і Радою Петербурзької Академії мистецтв було затверджено отримання звання вільного художника. Диплом художника дав право на відкриття спеціальної художньої школи. Після повернення до Харкова, Марія позичила у матері 500 рублів і помістила в газетах оголошення про відкриття художньої школи. Для школи вона орендувала три маленькі кімнати. Перша в Росії приватна «Школа малювання та живопису» запрацювала!

Першим учнем школи був жандармський капітан Маслов. Марія Дмитрівна не думала про власну славу: вона раділа успіхам учнів, які часто були значніші, талановитіші за неї. М.Д. Іванова приділяла багато уваги розробці методики навчання майбутніх художників. Креслення в школі викладав Сергій Олександрович Раєвський, який у 1870 р. став чоловіком Марії Іванової-Раєвської. Це був дуже гідний тандем. Він із старовинної дворянської родини, кандидат Харківського університету, інспектор Харківського навчального повіту. Чоловік не став спонсором і тінню дружини, це був шлюб однодумців. Разом вони утримували свій навчальний заклад, Сергій Раєвський був одним із засновників Товариства розповсюдження в школі грамотності, організував у Харкові народні читання, був організатором будівництва Народного Дому. 
 

Для школи родина побудувала дім на вул. Чернишевського, 6. Класи розташовувалися на першому поверсі, сім’я - на другому. Як завжди бідні учні навчалися безкоштовно, багаті платили 12 рублів за рік, але таких було мало. Утримання школи, плата вчителям складали 1500 руб. за рік.
Для учнів Марія Іванова-Раєвська написала та видала посібники: «Абетка малювання для сім'ї і школи» (1879 р.), «Прописи елементів орнаменту для технічних шкіл». У 1872 р. М.Д.Раєвська-Іванова за заснування школи, раціональний метод викладання та успіхи учнів була обрана «почесним вільним общинником» Імператорської Академії мистецтв і відрекомендована до найвищої нагороди. За 27 років школа випустила 885 учнів. Серед них відомі художники та архітектори: С.Васильківський, А.Данилевський, П.Левченко, К.Первухін, О.Бекетов, В. Беклемішев. Генрік Семирадський, визнаний європейський геній, приїхав до Харкова, прийшов до своєї старої сліпої вчительки і поклонився їй та Сергію Васильківському -- в ноги! За науку, за терпіння!

У 1895-1896 рр. Марія Дмитрівна втратила зір і передала школу у розпорядження міста. Померла М.Д.Раєвська-Іванова в грудні 1912 року в місті Харкові, похована у своєму рідному селі Гаврилівка. До наших днів не зберіглися ні маєток, ні могила художниці.
Після революції будинок на Чернишевського був націоналізований, сім’ї залишили одну кімнату... Сергій Олександрович Раєвський помер у 1940 р. 
 

Син Марії Дмитрівни та Сергія Олександровича – Олександр Раєвський – 1895 р. закінчив Харківський технологічний інститут. Був конструктором паровозів і викладачем Петроградського політехнічного інституту. Він розробив проект паровоза серії «М», брав участь у конструюванні інших паровозів і першого в СРСР тепловоза. 23 червня 1924 р. він трагічно загинув при випробовуванні Лихоборського залізничного мосту.