ТРИ ДНІ З ОЛЕГОМ ЛЯШКОМ

Пощастило три дні бути на передовій разом з лідером Радикальної партії Олегом Ляшком.

Пощастило три дні бути на передовій разом з лідером Радикальної партії Олегом Ляшком. Наша подорож розпочалася з відвідин бази батальйону "Айдар" в місті Щастя. Олега Валерійовича бійці батальйону зустріли щиро, багато хто фотографувався з відомим політиком, висловлювали свої побажання, нарікали на керівництво АТО, просили сприяння у придбанні каліматорного прицілу до зенітної установки і пікапів для зв’язківців. Щире відкрите спілкування тривало більше двох годин, в кінці розмови бійці "Айдару" вже повністю сприймали Ляшка за свого, розповідали йому хто і звідки прибув до батальйону, які мають бойові успіхи і плани на майбутнє. Одному з бійців Олег Ляшко подарував власні сонцезахисні окуляри, бо в того були проблеми з очима, а ще в батальйоні "Айдар" Олег Ляшко зустрів громадянку Російської Федерації, яка воює поруч з нашими бійцями проти агресора Путіна, дівчина попросила Ляшка сприяти в отриманні українського громадянства. Олег Валерійович відреагував миттєво, прямо там на базі батальйону "Айдар" була написана заява на ім’я Президента України з проханням надати героїчній росіянці українське громадянство. Цю заяву Олег Ляшко пообіцяв при бійцях батальйону передати Президенту України Петру Порошенку.
З бази "Айдару" ми всі вирушили на передову під містом Металіст, де розташовані київські та чернігівські батальйони територіальної оборони. Кияни скаржились мені та Андрію Лозовому, як депутатам Київради на відсутність в них будь-яких знеболювачих, які дуже потрібні на передовій. А чернігівчани взагалі по-свійські, по-домашньому зустріли Олега Ляшка, адже він їхній земляк. Я стояв і дивувався, як Олег Валерійович може пам’ятати таку кількість людей, а він пізнавав то того, то іншого воїна, місця зустрічі з ними, то на виборчій компанії, то в побутових умовах. Воїни-чернігівчани поскаржились своєму земляку Олегу Ляшку на пробитий бак для питної води і на те, що хтось зупинив свердловину з якої вони ту воду набирали. Майже за декілька хвилин питання водопостачання для бійців було вирішене, знайшли авто-водовоз і свердловину з якої закачали воду, а Сергій Шакун – представник АТО в Сіверодонецьку і лідер радикалів на Луганщині отримав від Ляшка наказ закупити баки для питної води на передову. На прощання земляки подарували головному радикалу України на пам’ять осколок від "градів", якими російськи терористи обстрілюють позиції наших військ. Просили засунути цей осколок в пельку нардепу-регіоналу спонсору сепаратистів Єфрємову. Саме в колі земляків, бійців чернігівського батальйону територіальної оборони при повній їхній підтримці Олег Ляшко записав відеозвернення до українського народу з нагоди Дня Незалежності.
На другий день нашого візиту на Луганщині припало свято Державного прапора, яке ми відзначали разом з мешканцями Сіверодонецька та Рубіжного. Між цими містами терористи підірвали міст і пересування людей дуже заструднене, активісти ростягнули над цим підірваним окупантами мостом величезний український стяг, який симоволізував не просто єдність Сіверодонецька і Рубіжного, а єдність цілої країни, яку сьогодні в боях виборюють наші герої. Олег Ляшко перебуваючи на цьому зруйнованому мосту особисто переводив жінок похилого віку, і не дивлячись на те, що в акції приймали участь представники різних політичних партій, жоден з них поганого слова Олегу Валерійовичу не сказав, жоден з них йому не суперечив, а навпаки всією громадою звернулись до головного радикала країни сприяти у знесенні ідола Лєніна. Незважаючи на те, що місцеве керівництво саботувало надання техніки для демонтажу пам’ятнику кату українського народу, Олег Валерійович зміг побороти протидію чиновників і особисто прийняв участь разом з громадою у знесенні цього ідола, наголосивши, що нашій країні потрібні не ідоли комуністичних вождів, а церкви, лікарні, школи…
Наступного дня ми відвідали добровольчий батальйон "Луганськ-1", порадувала дисципліна і порядок, який панує в цьому батальйоні. Батальйону "Луганськ-1" не вистачає самого необхідного, а саме знеболючого, форми, бронежилетів, касок і саме головне, в батальйоні відсутня хоча б одна снайперська гвинтівка. Коли я писав цей матеріал, то допомога від Олега Ляшка вже надходила до батальйону "Луганськ-1", але питання снайперських гвинтівок мало б вирішитись в Міністерстві внутрішніх справ, якому підпорядкований батальйон. В курилці бійці батальйону "Луганськ-1" разом з Олегом Ляшком за кружкою чаю відмічали День Незалежності. І знову Олег Валерійович зустрічає знайомих на цей раз по подіям на Грушевського. Старший чоловік підходить і тисне Олегу Ляшку руку, каже, що готовий знову вийти на Грушевського з коктейлями Молотова, якщо влада не виконає вимоги Майдану за які загинула Небесна сотня і зараз гинуть наші воїни. Цей старший чоловік готовий знову стояти разом з Олегом Ляшком на барикадах та передовій. До речі, в батальйоні "Луганськ-1", де комбатом є Андрій Левко, стоїть не великий пам’ятник героям Небесної сотні. Прямо з бази батальйону "Луганськ-1" в супроводженні комбата Андрія Левка виїзджаємо на передовий блокпост, який утримує цей батальйон під шахтою "Карбонат" між Попасною і Первомайськом. На блокпості піднімаємо Державний прапор, Ляшко допитує затриманого негідника, який перед цим паплюжив український стяг, знову бійці фотографуються з Олегом Валерійовичом, а одному з розвідників він дарує свій особистий годиник і бронежилет. Атмосфера вражаюча. Поруч працює наша артилерія по позиціям окупантів, а ворог відповідає нам "градом". На останок завершуючи подорож по Луганщині заїзджаємо всією командою до місця розташування третього львівського територіального батальйону "Воля". Туди однопартійці з Радикальної партії за ініціативою Олега Ляшка завозять два Камази харчів, форми, медикаментів та інших необхіднів речей. Приймаємо участь в освячені прапора частини, передаємо подарунки і великий український прапор, який за побажанням Олега Ляшка львівяни хочуть встановити над звільненим Луганськом. І знову бійці просять в Олега Ляшка бойову техніку, "Урали", фотографуються з ним на пам’ять. З львівського батальйону "Воля" розташованого на Луганщині вирушаємо в Донецьку область, приїзджаємо зруйнований Слов’янськ і в’їжаємо в Краматорськ, де розташовується командування АТО. В Краматорську вирішили перекусити, зупинились біля кафе " "Марія", дві літні площадки цього кафе всі забиті людьми. Коли з автомобіля вийшов Олег Ляшко і його впізнали на моє величезне здивування люди зустріли нас бурхливими оплесками. До поки ми вечеряли, сам Олег Ляшко не зміг доїсти навіть порцію морозива, бо до нього підходили десятки мешканців Краматорська, дякували за роботу, за підтримку наших військових і знову ж таки раз за разом просили сфотографуватись на згадку з відомим українським політиком. Мене, чесно кажучи, така зустріч Ляшка саме в Краматорську шокувала, підходили до Олега Валерійовича люди самого різного віку від дівчат, які назвали себе "краматорськими бандерівками", до чоловіків у віці, які уклінно дякували Ляшку за його громадянську позицію. Одна жіночка побачивши Ляшка принесла великий пакет монет і попросила витратити їх на підтримку армії. Ці гроші вона збирала на поїздку в Париж але вирішила пожертвувати гроші на підтримку героїв АТО. Ми передали цю пожертву на закупку апаратів зовнішньої фіксації для наших поранених.
Три дні з Ляшком, три дні величених вражень, відкритів. За три дні я побачив вражаючу працездатність і жертовність Олега Валерійовича а у відповідь всенародну любов до нього. Я схиляю голову перед цією непересічною особистістю, воістину народним політиком. Жодного разу я не бачив щоб Олег Валерійович чи хтось з його команди просились з кимось сфотографуватись чи зробити якусь відеозйомку. Про це просили самі бійці і мешканці звільненої Луганщини та Донеччини. Перебуваючи поруч з Олегом Ляшком ці три дні я побачив його справжній, а не паперовий рейтинг, побачив його підтримку на нещодавно окупованих територіях. Побачив і зрозумів, що соціологи не помиляються, Ляшка любить український народ, а він у відповідь йому жертовно служить.

P.S Звичайно знайдуться ті хто скаже, що я зацікавлена особа і бла, бла бла... Я пропоную всім хто має сумнів в написаному мною запитати про описані події в їхніх учасників бійців підрозділів де за ці три дні ми встигли побувати.

2024, субота

20 квітня