ГЄНІЙ І ЗЛОДЄЙСТВО, частина 4: “фольксдойчі, фольксдойчі, кругом одні фольксдойчі”

Валерій Примост
25 жовтня, 2014 субота
14:29

Продовжуючи нашу розмову про внесок Заходу у творення і розвиток Росії, поговоримо про часи Російської імперії. І почнемо з німців: просто тому, що вони доклалися до справи найбільше.

Продовжуючи нашу розмову про внесок Заходу у творення і  розвиток Росії, поговоримо про часи Російської імперії. І почнемо з німців: просто тому, що вони доклалися до справи найбільше.

Захоплений західною цивілізацією і розуміючий відсталість Росії, великий і брутальний реформатор Пьотр I намагався перетворити на «європейців» своїх підданих: принаймні, дворянство, чиновників і армію. Всі ці європейські вбрання, військові команди, асамблеї та навчальні заклади, голені підборіддя і тютюнові люльки - виразні ознаки такого «оєвропеювання».

Це був великий культ «карго» по-російськи, і Пьотр - пророк його.

Однак «європеїзація» ця була дуже поверхневою і стосувалася всього лише зовнішніх проявів (одягу, етикету, термінології). Жодної з по-справжньому важливих, основоположних засад держави вона не стосувалася. Як була Росія до Петра по суті своїй «Азією» (з абсолютною владою монарха і абсолютно безправними підданими-рабами; з відсутністю цивільних прав та приватної власності; зі зневагою до будь-якої чесної праці) - так після Петра і залишилася «Азією». Незважаючи на «європейський» зовнішній вигляд 2-3% населення (дворян, чиновників і військових) і декількох свіжопобудованих (як Петербург) або свіжозавойованих (як Ревель і Рига) міст.

І тут виявилося, що культ «карго» не спрацював: навіть зовні виглядаючі «по-європейськи», росіяни чомусь виявлялися такими ж зашкарублими та інтелектуально боязкими «азіатами», якими були за часів борід, ферязей і теремів.

Отже, без «європейців» новій Росії було не обійтися.

Ясна річ, основним рушієм будь-яких наукових і  технологічних  перетворень найчастіше виступає військова справа. Особливо коли ці перетворення доводиться здійснювати вже в умовах війни проти сильного і небезпечного супротивника.

Саме тому, зазнавши нищівної поразки під Нарвою від шведів (1700), Пьотр I із величезною енергією взявся за реформування своєї армії. І переважна більшість залучених царем на російську службу військових фахівців були німцями. Ще в 1698 році майор Адам Вейде (служив у російській армії ще під час Азовських походів), грунтуючись на німецькій практиці, створює «Військовий статут», в якому вперше в царській армії виразно викладені як посади і звання військовослужбовців, так і їхні службові взаємовідносини, а також артикули (правила поведінки). Цей «Статут», присвячений автором цареві, згодом став основою для всіх подібних документів Російської імперії.

А в 1702 році виходить царський маніфест, який офіційно запрошує на службу в Росію іноземних фахівців - насамперед, військових (і, насамперед, німців).

Німці привносять із собою не тільки модерні знання та навички, а й свій специфічний культурний багаж - ставлення до дисципліни і муштри, форму одягу та військові символи, а також терміни (наприклад, гауптвахта, фельдмаршал, єфрейтор, ротмістр тощо). Саме в цей час - за прикладом Пруссії - полкові знамена перестають бути просто «військовим майном» і перетворюються на важливі символи і регалії, втрата яких вважається жахливою ганьбою, і яка призводить до вкрай суворих покарань. До речі, саме завдяки прусським офіцерам змінюється і ставлення дворян до служби: тепер все більше служать «на благо батьківщини», а вже потім «за платню і маєтки».

В результаті, в армії іноземців було повнісінько: так, після Полтавської битви (1709) російський генералітет на 64,3% складався з іноземних підданих.

Згідно штату 1711 року, іноземців могло бути не менше третини серед офіцерів полку. При цьому, серед полкових командирів іноземців (знову таки, здебільшого, німців) була більшість протягом майже всього 18 століття). Крім того, німецькі офіцери грали роль не тільки командирів підрозділів, але також, фактично, і інструкторів при російських офіцерах, так що їхня роль, насправді, була вирішальною у справі створення боєздатної нової царської армії.

Тобто, фактично, російська імперська армія виглядала як колоніальні війська сипаїв у Індії або зуавів у Алжирі: офіцери – європейці, солдати – місцеві тубільці.

Серед сподвижників царя Пєтра ми зустрічаємо саксонця Людвіга Алларта (військового інженера, генерала російської армії), богемця Йоганна Вейсбаха (генерала від кавалерії, генерал-губернатора Києва), саксонця Георга-Вільгельма Генніна (фортифікатора, артилериста, гірського інженера), ольденбуржця Буркхарда-Крістофа Мініха (військового інженера, згодом генерал-фельдмаршала), лівонця Йоганна Паткуля (дипломата і генерала) і багатьох інших.

Багато хто з німецьких командирів чудово зарекомендував себе у війнах, які вела Росія за Пєтра Великого. Так, Самуїл Ренцель, командуючи кавалерією в дивізії Алєксандра Мєньшикова, взяв у полон під час Полтавської битви (1709) весь загін шведського генерала Рооса, чим багато в чому визначив перемогу російської зброї.

Карл Ренне під час бойових дій в Інгерманландії розбив шведського генерала Кроніорта в 1703 році, Шліппенбаха в 1704-м і був призначений першим комендантом щойно заснованого Санкт-Петербурга.

Йоганн Гінтер, керуючи артилерійськими частинами, брав участь у взятті Нієншанца, Нарви і Мітави.

Йоганн Вейсбах наздогнав у Переволочній відступаючу після Полтавської битви шведську армію і примусив її до капітуляції.

І так далі. Внесок німців у модернізацію російської армії за Пєтра і перемогу над шведами неможливо переоцінити.

Всі технічні дисципліни однозначно були «німецькою територією». Гірничо-рудна справа, механіка, заводи і фабрики, фортифікації і цивільна архітектура, інженерна і артилерійська справа - все це були сфери діяльності вихідців із Німеччини.

Нові економічні заходи також відбувалися за енергійного сприяння німецьких фахівців: грошова реформа, організація монетних дворів, фінансові операції із закупівлею за кордоном срібла (в цьому, наприклад, брали активну участь представники гамбурзької купецької сім'ї Поппе).

Відповідно, і в освіті, там, де вона стосувалася технічних і військових дисциплін, головну роль грали німці. Так, наприклад, за їхньою участю в 1700 році в Москві було відкрито школу математичних і навігаційних наук, а в наступні 20 років слідом за нею відкрилися артилерійська, інженерна та медична школи в Москві, інженерна школа і морська академія в Петербурзі, а також гірські школи при Олонецьких і Уральських заводах.

Те саме стосувалося і будівництва і експлуатації кораблів. Саме сподвижник царя Пєтра Франц Тіммерман сприяв пробудженню у монарха інтересу до морської справи, організовував його стажування на голландських верфях, а потім керував будівництвом півтора сотень російських кораблів.

Вирішальні позиції німці за часів імперії зайняли і в справах сімейно-династичних. І, знову ж таки, все почав Пьотр.

У 1721 році він коронував імператрицею свою другу дружину Єкатєріну (Марту Скавронську), чим забезпечив продовження «німецького вектора» держави (Марта була родом із Лівонії, виросла в німецькій культурі і відчувала до неї цілком зрозумілий пієтет).

Зауважимо, що імператор, як відомо, вельми шанував німців: він навіть одружитися після Євдокії Лопухіної мав намір на своїй коханці німкені Анні Монс, а коли вона зрадила йому з саксонським посланником Кенігсеком, то одружився на «майже-німкені» - лівонській служниці Марті, яка, як кажуть, навіть була «справжньою» німкенею по своєму справжньому батькові - господареві її сім'ї поміщику фон Альвендаль... (і яка згодом зрадила цареві Пєтру зі ще одним німцем - братом Анни Монс Віллімом).

Смаки у першого російського імператора були доволі прості. А от його нащадків потягнуло на благородних.

Певно, щось особливе, щось неймовірно привабливе було в німецьких аристократичних родах, якщо успіхи цієї «династичної» зброї принесли Німеччині стільки «завоювань», скільки не приносили реальні гармати.

Судіть самі. Государі німецького походження в різний час керували наступними європейськими державами (окрім, власне, Німеччини і Австрії): Іспанія, Португалія, дрібні італійські держави (Неаполь, Тоскана, Парма, Модена), Угорщина, Чехія, Хорватія, Трансільванія, Мексика (!) - це все Габсбурги, а також Англія (Вельфи і Веттіни/ Саксен-Кобурги), Швеція (Мекленбурги, Пфай-Цвейбрюккени, Гессени і Гольштейн-Готторпи), Данія (Віттельсбахи, Ольденбурги і Глюксбурги), Норвегія (Віттельсбахи, Ольденбурги, Гольштейн-Готторпи, Глюксбурги), Бельгія (Веттіни/Саксен-Кобурги), Нідерланди (Нассау), Румунія (Гогенцоллерн-Зігмарінени), Греція (Віттельсбахи і Глюксбурги), Польща (Веттіни), Болгарія (Баттенберги).

Навіть для України після проголошення нею незалежності (1918) виглядали короля німецького походження: ним міг би стати австрійський ерцгерцог Вільгельм-Франц фон Габсбург-Лотрінген («Василь Вишиваний»).

Але всі рекорди династичної германофілії побила Росія. Мало того, що з 1761 по 1917 роки Росією керувала німецька династія Гольштейн-Готторпів (тому що останній імператор-Романов - Пьотр II - помер в 1730 році, а остання імператриця - Єлізавєта Петрівна - в 1761-му) - в особі Карла-Петра-Ульріха Гольштейн-Готторпського (Пєтра III) і його дружини Софії-Августи-Фредеріки Ангальт-Цербстської (Єкатєріни II), а потім - їхнє потомство по прямій лінії.

(Таким чином, якщо згадати, що в Пєтра III ще залишалася чверть російської крові - від матері, Анни Петрівни (сама вона була росіянкою тільки наполовину - по батькові, Пєтру I), то в останньому імператорові - Ніколає II - російської крові була тільки 1/128 частина, а решта 127 частин - самі розумієте).)

Але навіть ці натуральні німці до самого кінця існування Імперії одружувалися тільки на німецьких принцесах і видавали своїх дочок майже виключно за німецьких же принців.

Вольдемар Балязін підрахував, що в період з 1711 по 1908 роки члени правлячого дому Романових (з 1761 року - Романових-Гольштейн-Готторпів) одружилися з німецькими принцами і принцесами 37 разів! Причому, почав цю традицію імператор Пьотр Великий, видавши обох своїх племінниць і старшу дочку за німецьких принців, а також одруживши єдиного сина на німецькій же принцесі.

Однак справжній весільний російсько-німецький розгул настав у 19 столітті. Так, син Єкатєріни Великої імператор Павєл був одружений двічі (природно, обидва рази - на німецьких принцесах); дев'ятеро його дітей дожили до шлюбного віку і всі поєдналися шлюбом із німецькими принцами і принцесами. Син Павла Ніколай I також був одружений на німецькій принцесі, мав сімох дітей і - зрозуміло - переженив їх виключно з нащадками німецьких монархічних домів.

Син Ніколая I Алєксандр II Визволитель мав сімох дітей, які досягли шлюбного віку і вступили у шлюб; та теж - тільки з членами німецьких династій. Зрештою, дійшло до того, що, як відзначає В. Балязін: «Та обставина, що три російські імператриці, - дружини Павла I, Ніколая I і Алєксандра II, що походили з Вюртемберга, Пруссії і Гессена, стали матерями двадцяти семи дітей, дозволило дотепникам-недоброзичливцям, які відзначали високі статі і неабияку плідність августійших матрон, назвати Північно-Східну Німеччину «племінною колонією дому Романових»».

При цьому, така зацикленість на німецьких принцах і принцесах із часом стала приносити і непогані політичні дивіденди: тому що на більшості європейських престолів сиділи теж німці - близькі родичі «російських німців».

Таким чином, саме німці управляли Імперією в найбільш славний і щасливий період її існування і привели її до піку її могутності: ніколи більше за весь час історії Росії їй не належали такі великі володіння, як під управлінням німецьких монархів.

При цьому, добре розуміючи всі сильні і слабкі сторони Росії і російського народу, Романови-Гольштейн-Готторпи енергійно залучали на російську службу співвітчизників з-за кордону і впевнено спирались на них у своїй діяльності. Недарма Ніколай I казав: «Російські дворяни служать державі; німецькі - нам».

Саме тому представники багатьох німецьких і остзейських родів, віддано слугуючи імператору (а опосередковано і Імперії), досягають значних успіхів на цьому терені.

Так, як пишуть про роль остзейського дворянства А.Б. Семенова і Г.І. Смагіна: «Представники остзейського (балто-німецького) дворянства починають домінувати в столиці Російської імперії з другої половини XVIII століття. Їхні кар'єри були особливо щасливі не тільки на бранному полі (Е.Е. фон Штаде, А.К. фон Рідігер, Е.М. фон Пілар, граф І.В. Мантойфель, загиблий у 1813 році під Лейпцигом), але і при дворі.

Сім'ї Остен-Сакенів, баронів Розенів, графів Сіверсів, брати Олександр і Костянтин фон Бенкендорф, графи Берги, барони і графи Палени, барони Корфи, графи Лівени зробили чудову кар'єру і дослужилися до вищих чинів Імперії. Але найзнаменитішою серед остзейців була і залишається сім'я Врангелів. Вона подарувала Росії морського міністра, члена Держради, двох сенаторів, двох губернаторів, попечителя по освіті, професора літератури та багатьох вищих офіцерів. Барон Фердинанд Петрович Врангель (1796-1870) був не тільки морським міністром і офіцером, а й ученим-океанографом, почесним членом Паризької Академії наук».

Про роль і чисельності німців у генеральському і офіцерському корпусі російської армії ми вже писали. Додатково згадаємо ще генералів Міхаеля-Андреаса (Міхаіла Богдановича) Барклая-де-Толлі, Людвіга-Адольфа (Пєтра Хрістіановича) Вітгенштейна, Карла-Густава (Карла Фьодоровича) Багговута, Левіна-Августа (Леонтія Леонтійовича) фон Беннігсена, принца Фрідріха-Євгенія Вюртембергського тощо.

Окремо треба сказати, що особливо багато було представників цієї нації у сферах, що вимагають технічних здібностей і знань, старанності, організованості і структуризованого мислення. Так, керівником створеного в 1797 році при імператорі Павлі Його Величності Депо карт (топографічної служби) був призначений Карл Опперман, а генерал-квартирмейстером - Йоганн фон Фітцум.

Керівником створеного в 1822 році Корпусу топографів став генерал-майор Теодор фон Шуберт, автор кращого плану Петербурга (1828).

А коли при Головному штабі Імперії було створено механічну майстерню для виготовлення математичних інструментів (для інженерного департаменту, картографів і квартирмейстерів), її творцем і директором став Корнеліус-Август фон Рейсіг.

Ще одним важливим напрямком діяльності німецьких підданих Імперії була морська справа, схильність до якої здавна була у остзейських німців. Так, Адам-Йоганн (Іван Фьодорович) фон Крузенштерн, який зробив першу російську кругосвітню подорож, і Фабіан (Фаддей Фаддєєвич) фон Беллінсгаузен, який разом із М.П. Лазарєвим відкрив Антарктиду, були якраз такими остзейськими німцями. Такі відомі російські мореплавці, як Отто і Моріц фон Коцебу, граф Фьодор Літке (Фрідріх Лютке), Фердинанд-Фрідріх фон Врангель, Людвіг фон Гагемейстер та інші - також німці за походженням.

Величезну роль російські німці зіграли в освоєнні Російської Америки: так, серед 12 головних правителів цієї провінції троє були з остзейських німців. А під їхнім керівництвом служила значна кількість офіцерів і моряків того ж походження.

При своїй відданості государеві і вродженій схильності до порядку і дисципліни німці просто приречені були скласти значну частину управлінського корпусу Імперії.

Так, ще в 1728 році відомий нам фельдмаршал Мініх став генерал-губернатором Інгерманландії, Карелії та Фінляндії. Слідом за ним, німці багаторазово були губернаторами прибалтійських провінцій і Польщі, а також Вятки, Нижнього Новгорода, Тобольська, Оренбурга, Примор'я, Туркестану, Якутська, Томська, Іркутська...

А.Б. Семенова і Г.І. Смагіна підрахували, що всього в історії Росії було близько трьох сотень військових і цивільних губернаторів, віце- і генерал-губернаторів і намісників німецького походження, не рахуючи воєвод допетровського періоду.

У Державній раді Імперії німці традиційно відігравали значну роль, яка, з часом, навіть зростала. Так, якщо при Ніколає I з 134 членів ради було 19 німців, то при Ніколає II - вже 54 із 202.

З 12 міністрів фінансів Росії протягом 19 століття п'ятеро були німцями, включаючи таких відомих діячів, як Георг-Людвіг (Єгор Францевич) Канкрін і Сєргєй Юлійович Вітте.

Російське зовнішньополітичне відомство взагалі було «німецькою вотчиною». Як пише Сєргєй Сергєєв: «Російські дипломати німецького походження в XIX - початку XX ст. служили практично у всіх країнах світу, крім Касселя, Папської області, Святійшого престолу, Тоскани, Сіаму (Бангкока), Абіссінії, Марокко. (...)

М.О. Мєньшиков в 1908 р. за МЗСівським щорічником нарахувавши близько 200 «людей неросійського походження» з 315 штатних одиниць, службовців за кордоном, підкреслив, «обилие необруселых немцев» серед них».

Вельми активно німці працювали і в інших сферах. Наприклад, появою залізниць Росія зобов'язана Францу фон Герстнеру і Фердинанду Таубе, Міністром шляхів сполучення працював Н.Ф. Кьоніг, Монетний двір у різний час очолювали Є.І. Ейлерс і Н.П. Воллендорф, відомство по гірських і соляних розробках - Ф.Ф. Бегер, раду з лісового господарства - К.І. Таблиць, відомство по податках - К.К. Грот, А.А. Ріхтер і М.М. Кутлер.

А що казати про російську науку, де працювала величезна кількість тих же німців – починаючи від математиків Ейлера і Бернуллі, медіка Блюментроста і натураліста Палласа і закінчуючи астрономом Струве, фізиками Бером,  Лєнцем та Якобі. Навіть російську історію складали Герард-Фрідріх Міллер та його колеги. І тут теж почалося з Петра.

Як пише блогер SRL із приводу створення російської науки: «За пропозицією іноземця Генріха Фіка, в дрімучій лісовій країні з'явилася і наука - десант 17 західних учених, умовленних працювати в Росії і привезених до Росії Йоганном Шумахером, які зробилися основою Російської академії наук. (...)

Російська Академія наук складалася повністю з іноземців: президента Лаврентія Блументроста, математика Йоганна Германа (першого академіка Росії; professor primarius et Matbeseos sublimioris), астронома Ж.Н. Деліля, фізіолога і математика Д. Бернуллі, його брата механіка Н. Бернуллі, фізика Г.Б. Бюльфінгера, математика Л. Ейлера, історика й етнографа Г.Ф. Міллера, натураліста І.Г. Гмеліна, анатома і фізіолога К.Ф. Вольфа, математика, астронома і фізика У.Т. Епінуса тощо)».

Кожен з іноземних академіків, за наказом Петра, мав підготувати собі заміну на місці. Однак у цій самій Російській Академії наук у період з 1725 року до самого 1799-го з 111 академіків 71 був німцем.

Багато німців було серед інженерів, техніків, гірських фахівців, лікарів і особливо аптекарів. Гамбси славилися своїми меблями, а Шредери - фортепіанами.

Саме німцям, значною мірою, Росія зобов'язана розвитком промисловості. Наприклад, Вернер Сіменс організовував в Імперії телеграфну мережу і побудував завод телеграфних апаратів і динамо-машин, Г.А. Лєсснєр заснував великий машинобудівний завод, а сім'я Кьоніг займалася цукровим і ткацьким виробництвом. Книгодрукування в Росії також розвивалося завдяки вихідцям із Німеччини - як, наприклад, Адольфу Федоровичу Марксу. «86 томів «Енциклопедичного словника» Брокгауза і Ефрона, підготовлених за участю видатних вчених, стали плодом спільних зусиль російського підприємця І.А. Ефрона і лейпцігської фірми Ф.А. Брокгауза, що утворили російсько-німецьке акціонерне товариство».

Мали німці також серйозні позиції і в банківській справі Росії: досить згадати банки «Юнкер і Ко» та «Штігліц і Ко».

Російським підданим, до речі, був підприємець Генріх Шліман, відомий тим, що знайшов і розкопав Трою.

Про німців у російській Академії наук ми вже згадували вище. Величезна кількість російських німців здобули популярність також на терені архітектури і скульптури, музики і літератури.

Обширна меценатська діяльність і навіть відкриття першого в Росії товариства захисту тварин не обійшлися без жвавої участі німецької громади.

Більш того, енергійні та соціально активні німці Росії «відзначилися» як серед російських борців проти самодержавства, так і серед захисників режиму. І якщо з одного боку барикад були декабристи Павєл Пестель і Вільгельм Кюхельбекер (а взагалі серед 579 залучених до слідства у справі декабристів було 38 німців), то з іншого - приборкувач бунтів Павєл фон Ренненкампф, русифікатор околиць Константін фон Кауфман, голова цензурного комітету Модест Корф і глави III Відділення (внутрішня безпека Імперії) Алєксандр Бенкендорф, Леонтій Дубельт і Алєксандр Дрентельн.

І це – тільки німці. Місця не вистачає поговорити про всіх інших: англійців, голландців, шотландців, данців, італійців, французів... а також українців. Принаймні, можу пообіцяти, що українцям буде присвячено окремий текст.

Але повернімося до Російської імперії. Коли вона вступила в індустріальну епоху, потреба в європейських технологіях, фахівцях і грошах стала ще більшою. І знову, як за часів Івана III і Бориса Годунова, Алєксєя Міхайловича і Петра I, до Росії запрошували західних фахівців і підприємців. Вони будували залізниці, добували вугілля та руду, зводили порти, заводи і міста. І тепер до німців масово приєднувалися французи, бельгійці, британці.

Особливо читко видна “європейська технологічно-фінансова інвазія” на прикладі України, де у другій половині 19 століття колишни володіння запорожців перетворювалися на нові потужні промислові регіони.

Першу залізницю в Україні було прокладено в 1866-71 роках між Одесою і Балтою: по ній транспортували зерно на продаж. Протягом 1870-х залізниці об'єднали всі основні міста України і з'єднали її з Москвою. Малоросія вперше повною мірою інтегрувалася в економіку Імперії. Причому, з України на північ ішли продукти й сировина, а назад поверталася готова продукція. Малоросія перетворилася на багатий і перспективний... сировинний придаток.

Були відкриті величезні поклади вугілля і залізної руди, які тепер, після будівництва залізниць, виявилися легко досяжними. У цей регіон пішли інвестиції з Європи, яка якраз перебувала в періоді зниження норм прибутку і шукала нові можливості для вкладення коштів.

Як пише О. Субтельний: «Ознаки наступаючого буму передусім з'явилися у вугільній промисловості Донбасу. Між 1870 і 1900 рр., коли видобуток вугілля підстрибнув більш як на 1000%, цей район давав майже 70% усього вугілля імперії. Із зростанням кількості шахт у Донбасі зростало й число робітників: у 1885 р. налічувалось 32 тис. працівників, у 1900 — 82 тис., а у 1913— 168 тис. Цю галузь контролювали близько 20 спільних акціонерних товариств, і на 1900 р. близько 94% їхніх акцій належало французьким і бельгійським інвесторам, які вклали мільйони карбованців у розвиток шахт».

Наступним бумом став залізорудний: коли було побудовано залізницю між Донбасом і Криворізьким басейном, а уряд запропонував майбутнім інвесторам у цю галузь гарантію купівлі у них продукції за завищеними цінами. Французи і решта кинулися до Кривбасу як на гарячі пиріжки. До 1914 року у спорудження ливарних підприємств (за своїми характеристиками - найбільш потужних і сучасних на той час), вони вклали 180 млн. рублів. Кількість робочих Кривбасу з 1870-х по 1917 рік зросла в 10 разів (з 13 тис. до 137 тис. осіб). Як пише О. Субтельний: «Ще більше вражає, порівняння темпів зростання металургійної промисловості України зі старими російськими металургійними центрами на Уралі: якщо між 1870 та 1900 рр. архаїчним уральським заводам удалося збільшити виробництво залізної руди лише вчетверо, то на Україні воно зросло у 158 разів».

Всі ці вражаючі успіхи робилися західними спеціалістами, на західному обладнанні, за західні гроші. Чим все це відрізнялося від сучасної Лівії, де європейці качають нафту, не дуже звертаючи увагу на місцеве населення?

Тут треба зазначити важливий нюанс. Росія завжди була, так би мовити, «збитковим бізнесом»: тобто, через своє абсолютно неефективне господарвання і керування завжди витрачала більше, ніж заробляла. Тому єдиними засобами хоч якось зводити конці з кінцями були захоплення нових територій із ресурсами та отримання нових західних кредитів.

Імперське будівництво та імперські амбіції коштували дорого. Дійшло до того, що за Алєксандра II виплати за держборгом досягли 40% доходів державного бюджету: наприклад, в 1857 році при доходах бюджету, рівних 268 млн. руб., на обслуговування держборгу йшло 100 млн.

Алєксандр III дещо виправив ситуацію, однак при вступі на престол Ніколая II виплати за держборгом все ще становили 20% державних витрат (346 млн. руб. з 1,7 млрд.).

Бажаючи виправити економічну ситуацію, уряд прийняв у 1897 році грошову реформу (введення золотого стандарту рубля), спрямовану на посилене залучення західних інвестицій.

І дійсно, до 1913 року Захід інвестував у Росію 1783 млн. золотих рублів. В результаті, промислове зростання склало в середньому 6,65% на рік. Росія бурхливо розвивалася на західні гроші і з західними технологіями. Як пише Д. Зикін: "За період 1885-1913 рр.. відставання Росії від Великобританії зменшилося втричі, від Німеччини на чверть. За абсолютними валовими показниками промислового виробництва Росія майже зрівнялася з Францією".

При цьому, негативним чинником була залежність Росії від закордонних інвесторів. Частка іноземних грошей в російській економіці зросла від 16,2% у 1900-08 роках до 24,4% в 1909-13-му. У період з 1887 року по 1913-й з Росії в якості доходів на інвестиції було вивезено 513 млн. золотих рублів.

А загальна сума іноземних капіталів, що їх було вкладено в російські підприємства, на 1 січня 1902 року становила, як пише блогер Affidavit Donda, 1 043 977 000 рублів.

Далі він цитує Є.П. Табурно, який зауважував у 1903 році: «...за останні 5 років ми сплатимо іноземцям близько 5 1/2 мільярдів франків. (...) Без війни, без витрат, без людських жертв, іноземці все більше і більше перемагають нас, кожні 5-6 років завдаючи нам фінансовий розгром, рівний розгрому Франції в 1870 році».

Як пишуть А. Айдунбєков і М. Соркін, описуючи ситуацію з правом власності на російські підприємства: "...всі ці підприємства Росії зовсім не належали. Візьмемо, наприклад, книгу «Цінні папери держави Російської», видану в Москві в 1995 році. У ній автори наводять фотографії зразків цінних паперів. Уважно розглянувши ці фотографії, ми бачимо, що промисловість Росії була практично поділена між західними державами.

Так, наприклад, акції підприємств, банків і залізниць Російської Імперії, мали написи російською, німецькою, англійською та французькою мовами, крім адрес розповсюдження в Санкт-Петербурзі і в Москві мали адреси розповсюдження в Європі та Сполучених Штатах.

Іншими словами, як мінімум 2/3 промисловості Росії їй не належали і працювали не на добробут країни, а на підтримку зростання іноземних економік".

Тобто, фактично, російська промисловість дійсно бурхливо розвивалася в цей період, проте це значною мірою була... не російська, а західна промисловість.

Отже, це була економічна залежність, яка тягла за собою залежність політичну. Головним кредитором Росії на початку 20 сторіччя була Франція (60% від усіх закордонних боргів), і Франція хотіла, щоб Росія підтримала її проти Німеччини у Першій Світовій війні.

Склався дивний парадокс: наскрізь «німецька» Росія із «німецькими» царями, «німецькою» армією, «німецькою» системою управління, «німецькими» наукою і технікою мусила воювати проти обох німецьких імперій – Германської та Австро-Угорської.

Чим закінчилася ця війна для всіх трьох - ми добре пам'ятаємо.

А в наступному тексті ми рушимо ще далі за російським таймлайном і подивимося, що отримувало від Європи Велике князівство Московське за часів Івана III Великого.

Теги:
Читайте також:
Київ
+11°C
  • Київ
  • Львів
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • USD 39.06
    Купівля 39.06
    Продаж 39.53
  • EUR
    Купівля 42.22
    Продаж 42.96
  • Актуальне
  • Важливе
2024, четвер
28 березня
22:30
Оновлено
Прем'єр міністр України Денис Шмигаль та прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск
Україна запропонувала 5 кроків для розблокування кордону, - Шмигаль після зустрічі з Туском
22:21
Окупанти, кримінал, росіяни
На ТОТ Запорізької області росіяни повноцінно розпочали мобілізаційний облік, - Федоров
22:19
"Новий український правопис мають використовувати всі держструктури": нардеп нагадав про закінчення перехідного періоду
22:13
Оновлено
шахед
Росія атакує "шахедами" зі сходу та півдня. Ситуація увечері 28 березня
21:58
Telegram логотип
Дуров анонсував нову функцію для користувачів Telegram з України, Білорусі й Росії
21:44
Снаряди 155-мм
Учасники чеської ініціативи уклали угоду, за якою Україна отримає 1 млн снарядів, - ЗМІ
21:44
Ексклюзив
Мусієнко
Росія намагається створити пастку, розігруючи карту виборів в Україні та легітимності Зеленського, - політолог Мусієнко
21:38
G7
У G7 закликали Київ до прозорого відбору нового керівництва ВККС
21:28
ЄС
Деякі євродепутати отримували гроші за поширення російської пропаганди, - прем'єр Бельгії Де Кроо
21:26
Ексклюзив
Ігор Лапін
В Україні за свободою слова заховалася свобода пропаганди та брехні, - офіцер ЗСУ Лапін
20:57
Путін та Кім Чен Ин
Підривають критично важливі санкції: США засудили вето РФ в ООН щодо КНДР
20:29
Москва, теракт у ТРЦ "Крокус"
Путін використовує теракт у Москві, щоб мобілізувати суспільство проти України, - Зеленський
20:22
Оновлено
Стрілянина в Житомирі: поліція затримала підозрюваного в убивстві
20:06
Санкції на алмази
Через санкції продаж алмазів з Росії впав на понад 60%, - Reuters
20:02
OPINION
Ігор Гулик
Чи є різниця між ІДІЛ та "русскім міром"?
20:00
Огляд
переможні новини
Переможні новини 764-го дня війни: збитий російський винищувач упав у море, у Росії один з НПЗ повністю зупинився через атаку дрона
19:58
Дмитро Кулеба
"Москва більше не приховує військової співпраці з КНДР": Кулеба про вето РФ на проєкт резолюції Радбезу ООН
19:48
На фото: Люк Бессон
Люк Бессон повідомив, що вже почав зйомки власної версії "Дракули"
19:41
Ексклюзив
Карта. Красногорівка-Вугледар_2603
Ворог застосовує все - КАБи, отруйні скиди гранат, фосфор: офіцер "Легіону Свободи" Воронов про Новопавлівський напрямок
19:38
Москва, теракт у ТРЦ "Крокус"
Слідком РФ заявив, що знайшов "докази" причетності України до теракту в Москві
19:29
ЗСУ
За добу на фронті відбулось 48 боєзіткнень, Сили оборони відбили 11 російських атак на Бахмутському напрямку
19:21
Інфографіка
Ціни на пальне, АЗС
Ціни на пальне сьогодні: скільки коштують бензин, газ і дизель
19:06
шпигун
У Польщі  провели спецоперацію проти російської шпигунської мережі
19:02
Оновлено
Україна-НАТО
Відбулося позачергове засідання Ради Україна - НАТО
18:44
Президент Зеленський з головою Національних зборів Франції Яель Брон-Піве
Голова нижньої палати парламенту Франції прибула до України та зустрілася з Зеленським
18:36
Зеленський Джонсон
"Ухвалення допомоги для України критично важливе": Зеленський поговорив зі спікером палати представників Джонсоном
18:28
соцмережа Х (Твіттер)
Маск розповів, які користувачі отримають доступ до преміум-функцій соцмережі X безкоштовно
18:19
Ексклюзив
Атака Харкова
У Defence Express розповіли про бомбу УМПБ Д-30СН, якою РФ вдарила по Харкову 27 березня
18:07
Денис Пушилін
Організували "вибори" Путіна на ТОТ Донеччини: СБУ оголосила підозру Пушиліну та двом його поплічникам
18:06
На фото: "Київська пектораль – 2023"
Театральна премія "Київська пектораль – 2023" оголосила переможців
18:05
війна з росією нафта безпілотник
Куйбишевський НПЗ в Росії після удару БПЛА повністю зупинив роботу, - ЗМІ
18:02
OPINION
Олексій Панич
Америка завжди буде проти ударів углиб Росії
17:56
зниклі безвісти
За час повномасштабної війни кількість зниклих безвісти сягнула 50,1 тис. осіб, - Нацполіція
17:41
Марʼяна Безугла
"Питання суто політичне": у Раді припустили, чому Безуглу не виключають із фракції "Слуги Народу"
17:32
Росіяни відкрили вогонь по таксі у Херсоні
Росіяни відкрили вогонь по таксі у Херсоні: водій загинув, пасажирів поранено
17:32
Володимир Зеленський
"Наприкінці травня або в червні": Зеленський розповів, коли Росія може розпочати новий великий наступ в Україні
17:28
книжка - російська пропаганда і продається в Португалії
У Португалії видали книжку про війну в Україні з російською пропагандою, українці відреагували
17:22
СУ-35 збитий
У море біля Севастополя впав військовий літак: пілот катапультувався
17:20
путін
Путін мріє про відновлення радянської імперії в кордонах СРСР, – Зеленський
17:10
Ексклюзив
Саміт ЄС, Віктор Орбан
Орбан буде вимушений змінити тактику: Тібор Томпа про нові протести в Угорщині
Більше новин