14 лютого пізно ввечері у своїй квартирі на Подолі співробітниками СБУ та Генпрокуратури був заарештований колишній лідер фракції Партії регіонів, колишній губернатор Луганської області Олександр Єфремов. Його затримання відбулося майже через рік після знаменитого виступу Єфремова про зраду Януковича. Так само, як і рік тому, багатьох слова Єфремова, який звинувачував свого «патрона» у втечі, буквально шокували, так і зараз той факт, що Олександр Сергійович опинився в СІЗО, не зразу сприймається. Єфремов — це пам’ятник цілому часовому прошаркові, цілій системі комсомольців, які нажилися на декількох поколіннях і стали істинними «могильщиками» Радянського Союзу (хоч і не радянських принципів) і будівниками кланово-олігархічної системи Кучми вже в незалежній Україні.
• Екс-регіонала підозрюють у скоєнні кримінальних злочинів, що передбачені ч. 2 ст. 364 и ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, тобто зловживання службовим становищем за обтяжувальних обставин. Генеральна прокуратура ще з кінця минулого року повідомляла, що займається питанням можливого притягнення до відповідальності Єфремова. При цьому всі пам’ятають його обличчя у Верховній Раді, коли Єфремов впевнено «відрізав» закиди на його адресу щодо фінансування терористів на Луганщині. «Шукайте, нічого не знайдете», — такий був посил людини, якій та область майже безроздільно належала більш ніж десять років.
• Щодо перебування Єфремова на посаді губернатора Луганщини можна з впевненістю вжити термін «епоха Єфремова». Одіозність тезки великого російського поета полягала ще й у тому, що в рідній області його ненавиділи майже всі. Не тому, що він погана людина. Скоріше тому, що Олександр Сергійович — людина вкрай авторитарна й перетворила область на свою вотчину. Треба визнати, що до його приходу на посаду губернатора Луганщина була в зубожілому стані, а в Облдержадміністрації були встановлені більярдні столи. Гра на більярді так само стала яскравим образом «доєфремовської» епохи. Після того, як віжки влади в регіоні взяв до рук герой цієї статті, висловлюючись словами вже згаданого поета, «пружины ржавые опять пришли в движенье». На дворі буйно квітла бур’яном корупції кучмівська система, яка фактично віддала Донбас у лізінг місцевим «елітам». Принципи тогочасного делегування влади в регіонах відомі всім. Олександр Єфремов фактично «купив» у Кучми Луганську область, де володарював безроздільно. Володарював ревно, жорстко, не без справедливих нарікань на тотальне розкрадання підприємств. Тоді в певних колах губернатора почали називати «удельным князем». Кучма міг бути впевнений, що там, на далекому сході України, його влада спирається на надійного васала, який 99-го року допоміг організувати результати на виборах на користь тоді чинного президента.
• Тоді ж, з кінця 90-х, Луганщина активно розпочала розвивати зв’язки з Росією. Якщо до того в Москву «на стрілки» регулярно їздили кримінальні авторитети, то при Єфремові до Білокам’яної «на поклон» вже вирушали представники офіційної влади області. Не помітити тенденцію зросійщення регіону було важко. Інтеграція з РФ відбувалася на всіх рівнях — від бізнесу до культурної сфери. Апофеозом економічного «братання» став проданий Росії завод «Луганськтепловоз» за ціною кількох составів. На теренах Луганщини відкрито розпочали діяльність проросійські організації — такі, як, наприклад, «Русское наследие» тощо. Регіон варився сам у собі, а його фактичний власник цілком відповідав ментальності Донбасу, й уже аксіоматичним став у народі сумний вислів «область разворовали».
Але пам’ять людська занадто коротка, й уже мало хто згадував під час сепаратистської вакханалії 2014 року, коли, зокрема, шахтарі кричали: «Беркут!» і «Росія!», що саме початок правління Єфремова відзначився побиттям «Беркутом» шахтарів і самоспаленням одного з них. Із другого боку, така коротка пам’ять вкладається в розуміння ментальності краю, який вольним назвати важко. До 2014-го в пана Єфремова у своєму регіоні була підготовлена потужна вибухівка — проросійські настрої, які він сам і провокував, хоча завжди залишався начебто в тіні. На фронті медіа стояли: Віктор Тихонов, Валерій Голенко, Родіон Мірошник та інші «соратники» колишнього губернатора, які не приховували своєї проросійської позиції. Місцеві крупні бізнесмени, яким дали розвинутись за Єфремова, в короткий час збирали необхідну кількість масовки для «триколорних» пікетів і мітингів. Ставлення ж до подій на Майдані яскраво прозвучало з вуст тодішнього заступника губернатора Едуарда Лозовського, який в Facebook порадив розібратися з натовпом в Києві, як Жуков у Одесі — з бандитами.
• Виплекана Єфремовим система спрацювала й цього разу блискавично, але, мабуть, єдине, що не врахував Олександр Сергійович, так це факт того, що необережне поводження з вибухівкою може стати небезпечним і для нього самого. Шантаж Києва сепаратизмом, озброєння натовпу російськими автоматами АК-100 вилився в неконтрольовані процеси. Колись в далеких 90-х існував УБОЗ, який вдало зачистив кримінальних авторитетів, що заважали, зокрема, сходженню на Олімп і Єфремову. Цього разу гра пішла за великим рахунком, де із хазяїна становища Єфремов сам став перетворюватися лише на одну з фігур. Хоч і, безумовно, одну із значних фігур.
• Величина своєї фігури, мабуть, затінила й пильність Олександра Сергійовича. Звернімо увагу на одну начебто непомітну деталь. Чому Єфремов залишався в Києві, усвідомлюючи, що хмари навколо нього згущуються? Звісно, він був упевнений, що його ніхто не чіпатиме, але десь стався збій у механізмі з самого верху. На сайті Партії регіонів за добу з’явилося повідомлення від Єфремова, в якому він пояснює причини свого арешту: «Через війну (Єфремов, на відміну від Президента, визнає, що на Донбасі коїться війна! — В.Т.), падіння курсу гривні та зубожіння громадян рейтинги влади стрімко падають. Їм терміново треба довести свою ефективність і скинути на інших провину за свої прорахунки. «Жертвою» обрали мене». Не погодитися з певною правотою в цих словах важко. Теперішній владі справді потрібен цап відбувайло, який, з одного боку, має бути у всіх на слуху, а з другого, вже ослаблий, залежний.
• Заручник власних провокацій тепер вимушений буде відкуплятись і свідчити. Для нас же важливо, чи стане цей арешт лише епізодом, або все ж таки він є ланкою в системному ланцюгу вичистки проросійського злочинного прошарку «князів-олігархів». Рік Генеральна прокуратура на чолі з Віталієм Яремою зволікала з доказами злочинності режиму Януковича. Санкції ж на оточення колишнього президента ЄС має зняти автоматично 1 березня, якщо нічого не буде доведено. Арешт Єфремова є зачіпкою в цьому плані. Але без арештів інших представників Системи арешт Єфремова залишиться лише картинкою для відволікання уваги від програшної дипломатії та внутрішніх проблем.
• Влада поки не здатна на кадрову еволюцію. Ми заблукали в «мирних» перемовинах, не знаючи, що робити далі. Домовленості є, порушення цих домовленостей терористами є, винищене Дебальцево є, але адекватних дій немає. Ні з нашого боку, ні з боку світу, який декларує допомогу, але насправді є пасивним свідком нищення народу і країни в географічному центрі Європи. Гратися же в слова та спецефекти теперішня влада навчилася. Народу ж вже для вгамування обурення одного Єфремова замало.
