Здатність бути
Криза довіри до провідників змушує спільноту застановитися саме на "власній здатності бути", на формуванні власного погляду: якою має бути країна, місто, вулиця, хто гідний влади, кого не варто пускати до неї на гарматний постріл
Але… Внутрішня свобода передбачає одну річ, чомусь для більшості наразі непосильну. Вона полягає у щоденній праці над собою, роботі ума і серця, а ще -- волю до гідного життя, до «здатності бути». Про цю, здавалося б, природну, аксіоматичну річ, говорив наш сучасник, німець, основоположник герменевтики Мартин Гайдеґер. Саме він зауважив, що «жоден народ і жодна «колективна доля» не спроможні звільнити індивіда від потреби приймати самостійні рішення щодо його власної здатності бути».
Поза тим, «власна здатність бути» в українців часто не корелюється із ментально-закостенілим «моя хата скраю». Індивідуалізм назагал – риса мотивуюча, але навряд чи він здатен переламати загальні тренди. Часто приватні устремління потрапляють у пастку ізоляції, і тоді «власна здатність бути» конфліктуватиме із «колективною долею». Ми маємо гіркий досвід Помаранчевої революції, Революції Гідності, коли фанатичне переконання тисяч, що вийшли на Майдан, вирішивши, що для «кращого майбутнього» варто лише підсадити на трон конкретну особу, відкидало раціональні репліки скептиків, які застерігали про сумнівність такого простого вирішення проблеми влади.
Та попри весь драматизм для верхівки, криза довіри до провідників змушує спільноту застановитися саме на «власній здатності бути», на формуванні власного погляду: якою має бути країна, місто, вулиця, хто гідний влади, кого не варто пускати до неї на гарматний постріл.
Бо внутрішня свобода змушує (а таки змушує! – коли питома вага її носіїв сягає критичної маси) спільноту до змін, диктуючи відтак вимоги урядам і президентам. Їй важко протидіяти, оскільки жоден «беркут» чи податківець, слава Богові, ще не має доступу до наших душ.
- Актуальне
- Важливе