Про недалеке ретро

Олексій Нікітін. Victory Park. – Х.: Фабула, 2016. – 416 с.

Роман “Victory Park” Олексія Нікітіна - відомого київського письменника, який до недавнього часу публікувався в російських видавництвах - цього літа вперше з'явився в перекладі на українську.

Цікаве чтиво, слід зауважити, ще й захоплююче. Ну, і трагічне, звісно, якщо згадати Афганську війну, що заполонила не лише «колективну пам'ять” епохи, але навіть локальний сюжет роману з обороною київського парку “Перемога” ветеранами, які йдуть з боєм на міліцію під “Інтернаціонал”.

А чого ще чекати від автора містичних детективів та іншого, суто інтелектуального чтива? Виявляється, багато чого, не лише ребусів з шарадами в дусі Умберто Еко і Дена Брауна, але й “звичайної” історії буття, коли народу в далеких 80-х з ранку “обіцяли докторську ковбасу, сардельки “Молочні”, обіцяли навіть вершкове масло в пачках по тридцять чотири копійки”.

По суті, метафоричний і метафізичний “Victory Park” Нікітіна для сьогоднішнього дня – це майже альтернативна історія – ось що таке цей авантюрний роман з часом, що трапився в Києві перед самісіньким розвалом Радянського Союзу.

Адже про те, як велося нам в ту бровасту епоху, ви не знайдете в офіційних документах – газетних передовицях, спогадах будівничих Баму та іншого агітпропу.

“Джинси Віля купив минулого літа, - починає свою “галантерейну” оповідь автор. - Узяв дві пари за вісім червінців у фіна з “Ленінської Кузні» у валютному барі “Либіді”.

Другу пару потім скинув за стольник Белфасту, відбивши покупку. А той уже за двісті загнав її на “точці”. Віля не фарцював постійно, тільки іноді бомбив випадкових фірмачів.

А в Белфаста ця справа була неабияк поставлена”. І ще ця проза киває вбік забутого радянського кіно. Наприклад того, де герой Панкратова-Чорного представився Челентано, щоб потрапити на великосвітську тусовку.

Те саме тут, у “Victory Park”, де герой роману – викапаний актор Боярський, який безоглядно користується хлібосольною (і не лише) увагою місцевих жіночок.

“- Дітко,  - вискочила на кухню після цієї промови подруга Афродіти Олена, її приголомшені очі ледь уміщалися на круглому українському обличчі, - це справжній Боярський! А я, дурепа, не вірила… - Ага,- розгублено кивнула Афродіта, не припиняючи швидко-швидко кришити огірки,- і я сумнівалася. - Дістань варені яйця з холодильника… І майонез там у баночці”. 

І все-таки “енциклопедія життя» в цьому романі набагато ширше представлена не стосунками героїв, а дружбою між звичайними побутовими речами.

Сорочки “Wrangler” і журнал “Здоров'я”, велосипеди “Україна” і “Мінськ”, салат “Олів'є” з “Докторською” ковбасою і жіночі кросівки “Puma” тридцять шостого розміру.

З яких, власне, і почалася ця трагікомічна історія загибелі Остапа Бендера місцевого розливу і заодно перемоги над однією, окремо взятою державою на колишній карті нашої Батьківщини.