Повернувши Крим, Росія обнулила свої колишні досягнення, - "Ведомости"
У свій третій термін Володимир Путін, як тепер вже багатьом очевидно, втратив інтерес до внутрішньої політики і вирішив цілком присвятити себе поверненню країни на провідні світові ролі
Причин цьому, за словами самого президента, як мінімум дві: закінчення епохи однополярного світу і гегемонії США, з одного боку, і природна потреба Росії "охороняти свою Тайгу", тобто твердо відстоювати свої інтереси по всьому світу, - з іншого.
Про це у своїй колонці в газеті "Ведомости" Петро Козлов.
На його думку від досягнення високих цілей, вперше озвучених ще в 2007 р в Мюнхені, - домогтися визнання і поваги західним світом геополітичних інтересів Росії - президента не повинно було відволікати ніщо всередині країни.
"Тому Держдума, силовики і суди швидко повернули в Росію "стабільність" після "очманілого" президентства Дмитра Медведєва, виплеснулось в протестну активність 2011-2012 рр. Суспільству ясно дали зрозуміти: фронда недопустима, а всі незгодні - "націонал-зрадники" і "бандерлоги" - повинні або сидіти тихо, або виїхати", - зазначає автор.
Завдяки міцній опорі президента на, як тоді здавалося, стабільну нафтогазову економіку, до позиції Москви дійсно стали прислухатися. Прикладом посилення російського впливу став торішній криза в Сирії: її президента Башара Асада, незважаючи на криваву громадянську війну, Путін врятував від вторгнення західної коаліції на чолі з США і від повторення долі полковника Каддафі. За наполяганням Москви США відмовилися від інтервенції в обмін на вивезення з Сирії під їх контролем хімічної зброї. У всьому світі це було визнано дипломатичним тріумфом Путіна. Паралельно Москва активно посилювала інтеграційні процеси на просторі СНД, з ентузіазмом працювала з партнерами по БРІКС.
"У цій ситуації Кремль зважився на операцію з узяття Криму, порахувавши, що позиції Росії вже досить сильні, щоб пережити неминучу бурю. Але прорахувався: Захід виступив проти Москви єдиним фронтом, забувши на час про традиційні розбіжності. Хоча саме завдяки цьому зовнішня політика Росії стала нарешті головним чинником міжнародної політики, а кожна дія і заява Путіна коментували у всіх світових столицях - про що, напевно, і мріяв російський президент, готуючи мюнхенську промову", - вважає автор.
"Дипломатія - копітка заняття, яке вимагає не тільки навичок, а й терпіння, у той час як російська «гібридна дипломатія», що поєднує пропаганду зі «випадково перетнули український кордон десантниками», начебто дала майже миттєвий результат: «Крим - наш», а Україна заважає рухатися в НАТО збройний конфлікт в Донбасі. Але платити за це обрушився рублем доведеться простим росіянам, про що вже відверто сказав кубанський губернатор Олександр Ткачов. Кримський пряник виявився не по зубам нашій економіці і всьому суспільству, якому після введення відповідних санкцій залишилися тільки білоруські креветки", - підсумовує геополітичні підсумки журналіст.
- Актуальне
- Важливе