Про особливості розвитку Пласту й проблеми, з якими пластуни стикаються в наш час – у спеціальному сюжеті програми “Вечір з Миколою Княжицьким” на Еспресо.TV.
У квітні 1912 року у Львові перші пластові гуртки очолювані засновником організації Олександром Тисовським склали присягу, чим дали поштовх для розвитку організації аж на понад сотню років. Цьогоріч весь пластовий загал відзначає 109-ту річницю від дня складання Першої Пластової Присяги – обіцянки, яка є найважливішим етапом для усіх скаутів.
Привіз Пласт зі Львова до Києва в далекому 1988 році отець Сергій Прудко. Пластунське гасло “бути вірним Богові та Україні”, врешті, стало і девізом його власного життя. Нині священник – капелан Збройних сил України. Зараз якраз на ротації на передовій.
“Взяв участь у сходинах, а тоді ввечері, мені подарували ксерокопію книжечки, виданої в Канаді “Батькам про Пласт”, і дали мені книжку “Життя в Пласті” Тисовського, і за півночі я, що встиг, те законспектував з тієї книжки. От з таким величезним досвідом, я повернувся в Київ”, – розповідає засновник київського Пласту.
Минуло три десятиліття і Пласт, що починався як галицький феномен – давно переріс локальні межі. Скаутська мережа нині охоплює 146 міст та біля десяти тисяч членів. Але їх могло б бути значно більше. Пласт просто не встигає за кількістю бажаючих. Брак вихователів особливо відчувається в Києві та по русифікованих містах. Так, в столиці діти стоять в черзі, аби бути прийнятими в організацію. Ніби в дитячий садок. Всього таких понад шістсот.
“Потребуємо волонтерів, і ця підготовка волонтерів займає певний час, тому ми поступово так долучаємо дітей до Пласту. Це там по 200 дітей на рік і так далі, і все залежить від того, якщо буде долучатися більше волонтерів 18+, які готові виховувати дітей”, – поділився керівник Київського Пласту Анатолій Костенко.
Особливо інтерес до Пласту підігріла Революція Гідності, після якої мода поширилися на все національне. А Пласт це не якась альтернатива вулиці чи нова піонерія, насамперед – патріотичні цінності. Пластуни розвивають особистість – фізично, духовно, а також інтелектуально.
Мета Пласту – відповідальний громадянин і свідомий патріот. І в кризові моменти для держави пластуни ніколи не ховаються за чужі спини. Під час Революції Гідності навіть мали на Майдані свою окрему сотню. З початком війни – пішли захищати Україну на фронт.
Захищаючи Батьківщину в російсько-українській війні, на жаль, загинуло шестеро пластунів: Марк Паславський, Віктор Курняк, Євген Подолянчук, Микола Гордійчук, Андрій Бірик, Роман Досяк. Вічна слава героям.