Автор цієї книжки недаремно нагадує, що свого часу Ханна Арендт зрозуміла щось таке, що багато хто випустив з уваги, оскільки більше переймалися моральною проблемою зла, ніж структурами будь-якої політичної системи. Проблема зла стане фундаментальним питанням повоєнного інтелектуального життя в Європі — як смерть стала фундаментальним питанням після останньої війни", - писала вона в есеї "Жахіття й утеча". І не дивно, що в "Переосмисленні забутого ХХ століття" Тоні Джадта, минулому, в якому стільки зла, приділяється найбільша увага. Воно варте більшого, ніж просто відправити його в забуття, як переконує нас автор, і саме його урокам, втратам, подіям і персоналіям присвячено цю книжку. У ній вміщено есеї, в яких найвидатніший з істориків Європи порушує доволі широке коло питань - від французьких марксистів до американської зовнішньої політики, від глобалізаційної економіки до вищезгаданої пам’яті про зло. "Кіссінджер відтісняв професійних дипломатів, налагоджував обхідні канали зв’язку з різноманітними особами і брав на себе важливі переговори, часто не консультуючись із наявними перемовними командами й залишаючи їх у повному невіданні, - нагадує автор, додаючи: - Іван-Павло ІІ провадив беатифікації та канонізації так, як до нього не робив жоден сучасний папа, чим практично перемінив історію церкви в агіографічному й мартирологічному ключі". Загалом автор книжки уміло переплітає історичні факти, підсвічує теми, які часто лишалися в тіні, під пилом збайдужіння чи тиском архівів. Він заохочує читачів поглибити розуміння історії, переосмислити її, щоб без викривлень сприймати минуле й теперішнє.
Якщо у попередній книжці пропонують переосмислити історичне зло, то у цій мова про жаль. У книжці "Якби ж тільки: Знайти свободу від жалю" відомий психолог Роберт Л. Ліхі розповідає, як зробити так, щоб жаль сприяв вашому розвитку. Як саме? Це коли, наприклад, ми вважаємо, що могли б обрати ті чи інші стосунки, кар'єру, зробити певну покупку чи взяти один із десертів, але вагаємося, позаяк можемо припустити неприємні наслідки цього вибору. Нові стосунки скасують старі, відмова від кар'єри – це катастрофа, дорога річ – борги, а шоколадний торт – зайва вага. Після чого ми жаліємо самих себе, шкодуючи, що не зробили "правильний" вибір. Виходить, жаль - це ціна мудрості? "Ми можемо уявити світ, кращий за той, в якому ми жили; ми можемо уявити, яким було б життя, якби ми обрали щось інше, - підтверджує автор. - Жаль - це здатність уявляти можливості. Це емоція ймовірності. Він вказує на те, що могло б чи може бути - не обмежуючись тим, що існує насправді". У такий спосіб, використовуючи передові навички, засновані на когнітивно-поведінковій терапії, автор книжки показує, як позбавитися жалю й ухвалювати рішення з більшою ясністю й упевненістю, як застосовувати потужні інструменти самодопомоги й реалізовувати викладені в книзі стратегії. Адже саме ви - автор історії свого життя: ви можете вирішувати, що буде важливим в наступному його розділі, а потім зробити це, залишивши помилки й нещастя в минулому. І що буде далі, спитаєте? "Можливо, все, що ми можемо зробити, - це сподіватися, що насамкінець у нас будуть правильні жалі", - припускав свого часу американський драматург Артур Міллер, а його попередниця, борчиня за ліквідацію рабства Гарріет Бічер Стоу застерігала: "Найгіркіші сльози проливають над могилами за несказані слова й незроблені вчинки".
Ця книжка - бестселер, який навчив незліченну кількість пар, як покращити та відновити свої любовні стосунки. Загалом у книжці "Пригорни мене міцніше" Сью Джонсон перед читачами відкривається абсолютно новий, сповнений любові світ щасливих і гармонійних стосунків. Методи авторки, викладені в ній, будуть корисними для всіх без винятку пар - молодих і літніх, одружених і ні, щасливих і нещасних, гетеро- і гомосексуальних, - для всіх, хто прагне зберегти кохання упродовж усього життя. І нехай з дитинства ми мріємо про "кохання з першого погляду" та прагнемо "жити довго й щасливо", проте персонажі казок ніколи не з’ясовують, чия черга виносити сміття чи мити посуд. Але чи можлива така ідилія в реальних стосунках? І що взагалі тут головне? "Якось під час суперечки з колегою в пабі - місці, де я вперше почала вивчати стосунки між людьми, - у мене, як то кажуть, неначе полуда з очей спала, - згадує авторка з цього приводу. - Ми саме говорили, що більшість психотерапевтів щиро переконані: здорові стосунки - то просто раціональні угоди. Усі прагнуть отримати якнайбільше за максимально низьку ціну. Я зауважила, що стосунки - це щось значно суттєвіше, про що свідчить моя робота з парами. "Гаразд, - пхикнув колега, - якщо любовні стосунки не угода, тоді чим вони є насправді?" І я почула, як відповідаю на це запитання, абсолютно спокійно й буденно: "О, передусім це емоційна близькість. Ідеться про внутрішню потребу в безпечному емоційному зв'язку. Це трохи схоже на теорію прив'язаності британського психіатра Джона Боулбі щодо дітей і матерів. Те саме можна сказати й про дорослих". Хай там як, але авторка у своїй книжці пояснює, які вчинки зміцнюють чи, навпаки, руйнують довіру; чому емпатія така важлива; чи варто свідомо зачіпати партнера за живе; чому міцні обійми гарантують тривалі стосунки; як навчитися чути другу половинку та підтримувати вогонь кохання.
Творчість автора цієї книжки відома насамперед художніми біографіями Бальзака, Дюма, Байрона, Жорж Санд, а також есеєм "Листи до незнайомки" і романом "Мінливість кохання". Натомість "Мистецтво жити" Андре Моруа – це літературно-філософська розвідка, яка пропагує гуманістичні ідеали, в якій із позиції філософії моралі розглядає питання світосприймання та сфери почуттів людини, зосереджуючись на етичних чинниках, – коханні, навчанні, праці, керуванні та старінні. Андре Моруа вважав, що вміння жити – також мистецтво. Очевидно, тому перший розділ його літературно-філософської розвідки присвячений "мистецтву думати". А далі важливими є мистецтво кохати, мистецтво працювати і керувати та, на довершення, мистецтво старіти. "Правила висловлення, які є істинними для усіх людей і всіх часів, ми називаємо законами людського мислення, - починається ця книжка. - Деякі з них очевидні. Наприклад, закон несуперечності: річ не може бути одночасно собою і своєю протилежністю. Неможливо сказати про одну й ту саму річ в одну і ту саму мить часу "Ця сукня біла" і "Ця сукня чорна"; "Я хочу, щоб ця країна була вільною" і "Я хочу ввести своє військо в цю країну". Упродовж тривалого часу людство сподівалося, що задля усунення помилок можна вивести закони мислення, виходячи з очевидних принципів. Ці закони вивчає наука логіка, яку спочатку називали аристотелівською, а у середньовіччі - схоластичною. Закони логіки оберігають наші міркування від помилок, але їх недостатньо для мистецтва правильно мислити. І ось чому..." Тож дізнатися далі про те, як мислити логічно, щоби жити щасливо, можна лише прочитавши цю мудру і напрочуд сучасну книжку, доповнену добіркою висловів, афоризмів і цитат із творчої спадщини письменника.
Початок оповідання О. Забужко, яке відкриває цю збірку, нагадує аналогічний спогад Аркадія Любченка, коли після визволення Харкова з-під більшовиків у 1942 році він побачив на будинку Міської управи вперше вивішений жовто-блакитний прапор. І через хвилювання змушений був навіть звернути на сусідню вулицю, щоб приховати раптові сльози. "Щоразу те саме хвилювання, - підтверджує авторка. - Тільки-но починаєш спускатися вділ по вулиці (Винниченка, тепер вона Винниченка, а тоді була Радянська, а ще перед тим, задовго до нас - Ягеллонська, а за УНР - просто Головна, і в оточенні моїх батьків ще були люди, які її так і називали), - щоразу починається та сама симптоматика: прискорене серцебиття, глухий шум у вухах, пересохлий рот і мокрі долоні, так, мов готуєшся стрибати з парашутом, - а що, коли цього разу не вийде". Загалом у збірці "Вежа через о", основне завдання якої, як зможемо побачити, - деколонізація українських міст через сучасну літературу, - п’ять цілковито різних історій, як за настроєм, так і за жанровим наповненням. Серед авторів, крім згаданої О.Забужко, - Макс Кідрук, Мирослав Лаюк, Катерина Калитко, Любко Дереш. Їхні герої проводять свої життя, осмислюючи помилки, будуючи плани на майбутнє, простежуючи невблаганний зв’язок між дрібницями особистого і великими наслідками суспільного. Через усі історії прозирає спільний герой - місто Луцьк - десь натяком, десь прямою згадкою. Місто огортає своїм теплом усіх персонажів та радо запрошує до себе читачів. Варто додати, що ця збірка - результат роботи Луцької літературної резиденції "Місто натхнення".