Одна з головних причин великого напливу українських біженців у Німеччині — соціальний пакет. Тут виплачується висока допомога (Bürgergeld) людям, які не мають роботи. Одинаки отримують 563 євро на місяць. Сімейні пари — по 506 євро на людину. Батьки отримують допомогу на дітей — від 357 до 471 євро на місяць на дитину, залежно від віку.
Крім того, з бюджету покриваються витрати на медичну страховку, оплату житла і частину комунальних послуг, виділяються гроші на купівлю меблів для дому та шкільного приладдя, оплачуються мовні курси. Також можна безплатно отримати одяг та іграшки для дітей у "Червоному хресті", продукти, пільгові проїзні квитки на всі види транспорту, окрім швидкісних поїздів і літаків.
За офіційними даними, у бюджеті на 2024 рік тільки на допомогу для українців у Німеччині закладено виділено від 5,5 до 6 млрд євро.
На сьогодні кілька земель федеративної республіки продовжують приймати українців за 24 параграфом Закону "Про перебування іноземних громадян" (захист від військових катастроф). Після первинної реєстрації людей перевозять у великі табори, де вони проводять від двох тижнів до кількох місяців в очікуванні подальшого розселення.
Про одне з таких поселень у невеликому містечку Альсфельд (Alsfeld) із населенням близько 17 тисяч мешканців у центральній частині Німеччини (земля Гессен) читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.
Щодня в цей табір приїжджає автобус. У ньому 25-30 осіб, усі вони — громадяни України. Дорослі з дітьми, зокрема, грудного віку. У кожного є велика валіза на колесах або величезна сумка. Співробітники охорони перевіряють вміст на наявність гострих і колючих предметів, алкоголю і побутових електроприладів. Усе це вилучають на зберігання до виїзду з табору.
Серед прибулих можна зустріти громадян Грузії, Єгипту, Китаю та інших країн. У них немає українських паспортів, але якщо вони на момент вторгнення Росії перебували на території України, Німеччина приймає і їх теж. Тому до них також застосовується параграф 24, який дає право на проживання і дозвіл на роботу в Німеччині до березня 2025 року.
Територія табору для біженців з України закрита по периметру ґратами. Потрапити всередину можна тільки за тимчасовою іменною карткою з фотографією, яку видають кожному біженцю після первинної реєстрації в Гіссені. Стороннім сюди вхід заборонений. У таборі відсутні камери відеоспостереження. Але за порядком цілодобово стежать охоронці в яскраво-зелених жилетках із написами Security.
У загальному наметі розміщено кілька десятків кімнат. Їх розділяють пластикові перегородки. У кожному приміщенні розташовані чотири залізні двоярусні ліжка. Таким чином, в одній кімнаті може перебувати до 8 осіб. Для сімей з маленькими дітьми до трьох років пропонуються до проживання окремі шестимісні контейнери з автономним опаленням. У холодну погоду в них значно тепліше й комфортніше, ніж у наметі. Їх жартома називають "царськими покоями" через наявність окремих розеток і системи опалення.
Для дорослих і дітей виділяють засоби гігієни за потреби: памперси, шампуні, зубну пасту та щітки.
У великому залі громадського намету, де протікає все життя, налічується кілька десятків розеток. Попит на них колосальний. Цілодобово мешканці табору заряджають смартфони та пауербанки. Чергу займають цілими кімнатами. Нерідко доходить до словесних конфліктів і навіть бійок. Якщо виникають бійки, співробітники табору одразу ж опиняються поруч і не допускають подальшого розвитку протистояння. Коли охоронці безсилі, на допомогу приходять поліцейські. Так, одного чоловіка, який явно перебрав алкоголю, довелося забирати у відділок для з'ясування обставин. Після цього в таборі його не бачили.
Місто Альсфельд. Фото: Олександр Борисов
Усі мінімальні зручності — такі як туалет, душ, пральні та сушильні машини — розташовані в боксах на вулиці на території табору. Тому щоразу, коли необхідно помити руки, почистити зуби, сходити в туалет або прийняти душ, необхідно виходити на відкрите повітря. Взимку, коли температура опускалася до -10 градусів, під сильним вітром, похід до туалету був ще тим випробуванням.
У таборі постійно чергують волонтери, перекладачі, співробітники "Червоного хреста" і лікарі. У разі потреби вони завжди готові надати допомогу. За наявності хронічних захворювань у медпункті можна попросити ліки. Їх нададуть абсолютно безкоштовно. Також можна здати аналіз крові в разі хвороби. У медпункті є перекладач, тому мовний бар'єр — не проблема.
Двічі на тиждень волонтери дають уроки німецької мови. Щоб із користю провести час, біженці інтенсивно вивчають мову для подальшої інтеграції.
Табір для біженців у німецькому Альсфельді
Фото: Олександр Борисов
Харчування в таборі скромне. Мінімальна кількість білків, жирів і корисних вуглеводів. Для людини, яка має захворювання шлунково-кишкового тракту, такий раціон категорично протипоказаний.
На сніданок: вівсяні пластівці, молоко, масло на основі рослинних жирів, джем, по два шматочки шинки та сиру, чай чи розчинна кава. На обід: макарони або рис, салат із капусти, зрідка рідка страва. На вечерю знову шинка і сир, салат із капусти. Від такого меню проблеми можуть виникнути й у здорової людини.
Порятунком є розташовані поблизу продуктові магазини. Там завжди можна придбати свіжі фрукти й овочі, молочну продукцію та дитяче харчування. Особливою популярними є супи швидкого приготування та пюре. Ті, хто в таборі не може утриматися від вживання спиртного, купують у магазині ще й алкогольну продукцію і поки доходить до місця тимчасового проживання, випивають весь вміст пляшки. Порожнє скло, бляшанки з-під пива в кущах навколо табору тому підтвердження.
Табір для біженців у німецькому Альсфельді
Фото: Олександр Борисов
Умови в таборі, звісно, не найприємніші. Якщо людина сюди потрапляє з комфортного середовища, то вона, природно, буде шокована. Якщо ж людині немає де жити в Україні через зруйноване житло, то це непоганий тимчасовий варіант. Але в будь-якому разі перебування в таборі є своєрідним випробуванням і загартуванням перед майбутніми викликами, які очікують на біженців у Німеччині.
Статистика говорить: у середньому в таборі проводять від десяти днів до півтора-двох місяців. Якщо в сім'ї є маленькі діти, люди похилого віку, люди з інвалідністю, то процес подальшого розподілу прискорюється. Кому пощастить, той потрапить у гуртожиток із загальним санвузлом і кухнею на 30-40 осіб, гарною транспортною розв'язкою та інфраструктурою.
Після оформлення всіх необхідних документів, можна зайнятися пошуком окремого житла у вигляді будинку або квартири. Однак цей процес триває місяцями та навіть роками. Як показує досвід інших мігрантів, знайти квартиру — складне завдання.
У Німеччині чимало житла, але його власники неохоче здають квартири громадянам України. Хтось уже мав негативний досвід стосунків з українськими біженцями, хтось не бажає зв'язуватися з Джобцентром (аналог українського Центру зайнятості, який, крім іншого, оплачує оренду житла, виділяє кошти на купівлю меблів). Є й частка везіння: одним вдається швидко оформити всі необхідні документи та знайти квартиру, в інших цей процес затягується на місяці й роки.