Розмова відбулася у програмі "Коментар" на ютуб-каналі Еспресо, текстову версію підготувала Юлія Радзік.
Роман Нейтер займався дослідженнями та консультаціями у сфері аграрної та земельної політики, зокрема, за програмами ЄС та Світового Банку “Підтримка прозорого управління земельними ресурсами в Україні”, а також в рамках проекту UaFoodTrade – проекту сталої інтернаціоналізації наукових структур в Україні, за підтримки Німецького Федерального міністерства освіти та науки. Випускник спільної магістерської програми Київської школи економіки та Університету Х’юстона, 2017 рік.
Сфери досліджень Романа – ринок землі в Україні, оцінки потенціалу розвитку об’єднаних територіальних громад та оцінки збитків, втрат та потреб у реконструкції та відновленні сільського господарства України.
З цього тексту ви дізнаєтеся:
Кадри, як польські фермери розсипають українське збіжжя прямо з товарних вагонів на землю, облетіли всі інтернет-ресурси. Це боляче для українців, які пам'ятають Голодомор. Що це була за провокація та чому польські фермери аж настільки обурені?
Польські фермери звинувачують Україну в тому, що ми імпортуємо наше українське збіжжя до Польщі, через це ціни на зерно для польських фермерів стають нижчими. Але це не так, адже якщо подивитися на внутрішні ціни польського ринку, то вони ідеально корелюються зі світовими цінами на біржі Euronext у Франції.
Головною причиною, чому ціни для польських фермерів знизились – це саме зниження світових цін. Тому маємо ситуацію, що поки світові ціни були високі, то фермерів це влаштувало. А після того, як криза почала потроху сходити нанівець, як почав відновлюватися український експорт, світові ціни почали знижуватися, тому польські фермери почали отримувати нижчу ціну, але не через експорт зерна з України в Польщу.
Тобто незадоволення є, адже ціни справді падають, але це незадоволення хтось дуже вміло спрямував проти України. А от чи порушують якісь права українські торговці зерном, чи можна їх звинуватити в тому, що вони щось роблять неправильно?
Ні, цього немає. Варто розуміти, що з квітня минулого року Польща і декілька інших країн ввели обмеження на імпорт українського зерна. Тому ми не можемо експортувати українське зерно до цих країн. Ці обмеження є неправомірними, вони порушують ті угоди, які Польща взяла на себе в рамках Євросоюзу, в рамках Світової організації торгівлі. Але є заборона експортувати українське зерно до Польщі легально, зараз ця опція закрита. Навіть якщо комусь і вдається експортувати українське зерно саме до Польщі, то ці обсяги не є великими.
Тобто те зерно, що було у вагоні не їхало до Польщі, а йшло транзитом в інші країни європейської спільноти?
Так, якщо подивитися на такі історичні дані, то через Польщу йде десь близько 10-13% від всього українського експорту, зерно йде транзитом.
Українське зерно на польському асфальті
Фото: скрін відео
Це зачепило всіх фермерів Європи. Окрім низьких цін відбуваються певні політичні зміни, наприклад, у Німеччині планують скасувати пільгу з купівлі дизелю. Це знову ж таки вдарить по витратах фермерів. І там відбуваються активні протести проти цієї зміни політики. Протести фермерів є у Франції. Враховуючи, що зараз наближаються вибори до Європарламенту, я думаю що такі політичні процеси будуть розгортатися.
Виходить, що це просто інструмент політичної боротьби між партіями опозиційними, які знайшли за що можна покритикувати свої уряди й так використовують фактично проблеми фермерів на свою користь?
Тут є два аспекти. Перший – це низькі ціни, які впливають на фермерів. Якщо говорити про переважну більшість фермерів у Європі – це невелике виробництво, де-факто домогосподарство. Це саме такі фермери, які не мають особливо великої кількості землі, не мають великої кількості найманої праці, при цьому таких фермерів достатньо багато. Ціни на зерно дійсно впали впродовж останніх кількох років і для них ситуація є важкою.
Це ж бізнес. Ніхто не може гарантувати, що ціни будуть завжди високими. Звісно, фермери мають якось адаптуватися. Якщо задорого купувати польське зерно, то, можливо, варто купувати українське, ставити свою маржу й отримувати кошти. У тих же польських фермерів є місця, де зберігати це зерно, то могли б заробляти на цьому, а не ворогувати з українцями.
Це не зовсім правильно, тому що українське зерно не дуже відрізняється від польського в ціні. Вся різниця у витратах на транспортування. Вартість задається світовою ціною, а від світової ціни віднімається ціна за транспортування.
Просто тут варто розуміти історичний контекст про важливість саме аграрної політики в Європейському Союзі. Якщо подивитися на більшість документів, які нам треба узгодити перед вступом до ЄС, то відсотків 40 (непропорційно великий відсоток) – це саме аграрна продовольча політика. Якщо подивитися весь бюджет Європейського Союзу, то близько 30% – це спільна аграрна політика, тобто Європейський Союз витрачає левову частку свого бюджету саме для підтримки аграрію. Відповідно, це така історична важливість цього сектору в Європі і плюс суттєва частка цих секторів (цукор, молоко) часто була протекціоністською, і країни захищали свої внутрішні ринки, штучно підвищували ціни на ті продукти для того, щоб у фермерів були вищі витрати. Тому не треба недооцінювати саме важливість фермерів у європейській політиці.
Польські фермери протестують проти екологічної політики Євросоюзу і проти дешевого імпорту зерна та інших харчових продуктів з України, Варшава, 27 лютого 2024. AP Photo/Czarek Sokolowski
Виглядає так, що в Європі сільське господарство не стільки такий хижий конкурентний бізнес, як сфера соціальної підтримки населення. Сфера, яка поглинає і робочу силу, і дає заробіток цим людям. Сфера навколо якої робиться політика, яка залежить від бюджетних асигнувань, бюджетних переказів, а не від ситуації на ринку. Як ми можемо конкурувати тоді в цій системі, чи нам треба буде перейняти її і дотувати наших фермерів так само?
Ні в нас, ні в Європейському союзі немає таких коштів, щоб дотувати виробництво в Україні. В Україні 40 мільйонів, тоді як в одній з найбільших країн ЄС, Німеччині, 10-11 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь. Тобто ми – велика країна, і ті самі дотації на гектар, які є в Європейському Союзі, в нас фізично ніхто не потягне. Саме тому часто говорять, що вступ України до ЄС буде тим тригером, що змінить аграрну політику Європейського Союзу.
Наскільки для нас важлива польська продукція? Ви казали, що 10% в нас історично йде через Польщу на експорт. Можливо, ці 10% можна переспрямувати на інші кордони і водночас обмежити імпорт з Польщі – як крок у відповідь?
Переспрямування експорту трохи підвищить вартість, а відтак призведе до невеликого падіння ціни для виробника. Частка Польщі останні місяці – знижується. Якщо ми подивимось на вересень, то це було 15% перетинів кордону вантажем, саме зерновими та олійними культурами через Польщу, в жовтні – 13%, в листопаді – 10%, грудень – 7%. І зараз – 6-7%.
Частка знижується, бо морський коридор України розширюється, набирає обертів, тому сухопутний коридор через Польщу перестає бути настільки критичним та важливим.
Українська сторона (фермери, експортери, виробники) не виграють, якщо перестануть експортувати транзитом через Польщу. Якщо говорити про якісь дзеркальні заходи, то дивимось на статистику щодо польського експорту продовольства і харчових продуктів. Найчастіше в контексті якихось обмежувальних заходів говорять саме про молочку, фрукти та овочі. Якщо обмежити ці три категорії, то Польща втратить близько 274 млн доларів експорту, за даними 2022 року, але це лише 3,8% від всього польського експорту цих категорій. Тобто для цих категорій польський експорт в Україну не є критичним. Відповідно, ми не можемо ввести якісь обмежувальні заходи, які якось суттєво вплинуть на Польщу.
По-друге, в нас немає легальних правових інструментів для того, щоб вводити такі заходи. Тобто ми можемо ввести якісь обмеження, фітосанітарні бар’єри, наприклад, як іноді роблять в торговельних війнах. А ось якесь ліцензування, квотування продукції – це рішення буде протиправним.
Єдине виключення, яке в нас є в рамках Угоди про асоціацію та правил Світової організації торгівлі, ми можемо посилатись на обмежувальні заходи, пов'язані з безпекою, але такі заходи уряд не може вводити, адже це потребуватиме окремого закону і все одно це не є однозначним кроком.
Тобто зараз Польща веде таку асиметричну боротьбу руками активістів, тому що формально саме держава не вводила жодних заходів проти України, окрім обмежень по зерну, які є неправовими. Але саме блокування експорту дає нам найбільше проблем.
Саме блокування торговельних переходів не є формальним обмеженням країни Польщі – це якась група ініціативних людей. Якщо ми будемо вводити дзеркальні обмеження – це буде давати додаткове підґрунтя для розпалювання складних конфліктів, і я не впевнений, чи що це буде оптимальним шляхом.
Чи оцінювали ви в грошах, скільки втратили українські фермери від цих обмежень?
Я не думаю, що тут коректно говорити про втрати українських фермерів, тому що втрати незначні саме через низьку частку Польщі, внаслідок того, що ми нещодавно експортували 7 мільйонів зернових і олійних – це перевищує наш експорт чи не за всі останні місяці.
Тому тут більша проблема у втратах в цілому економіки України й голова фінкомітету ВР Данило Гетьманцев сказав, що за його розрахунками втрати бюджету України від місяця блокади польського кордону становлять 7,7 млрд гривень Це єдина оцінка, яку я зустрічав.
Чи, можливо, що фермери самі після виборів у Польщі розійдуться?
За даними опитувань, які я бачив, близько 77% поляків підтримують фермерів, підтримують ці процеси. Це не буде комфортно для польського уряду – підтримувати Україну. Була нещодавно заява міністра з розвитку технологій про те, що ці протести справедливі. А якщо подивитись на нещодавню статтю в Politico, то там, посилаючись на джерела, казали, що польська сторона запевняє українську, що ця ситуація перестане бути настільки гострою після місцевих виборів у Польщі, які відбудуть вже за кілька місяців. Як я розумію, допоки не пройдуть місцеві вибори, польський уряд не буде ризикувати з непопулярними рішеннями.