Збірна України позбулася радянської "пологової травми"
Головний тренер юнацької збірної України U-16 Володимр Циткін прокоментував перемогу України над Францією
Напередодні першої гри з Францією у Києві за право поїхати у Бразилію було висловлено багато думок і припущень стосовно шансів нашої збірної на загальну перемогу, обговорювались сильні та слабкі сторони кожної команди і окремих виконавців. Сьогодні можна вже зробити тактичний аналіз, підвести деякі підсумки минулої гри. Мені ж хочеться поговорити про один важливий аспект протистояння, який, на мою думку, майже залишився поза увагою спеціалістів та вболівальників, але відіграв виключно велику роль у вчорашній, хоч поки і проміжній, але дуже важливій перемозі над французами.
Зазвичай, проблеми українського футболу «родом з дитинства», тобто, з футболу радянського. Переважна більшість українських тренерів зростали та виховувались саме в радянській футбольній системі, з її сильними якостями та вадами. Однією з проблем колишнього радянського футболу була проблема так званих «топ-збірних». Тобто, різні збірні СРСР, як правило, не дуже успішно грали з найсильнішими збірними Європи та світу, що заважало в 70-ті-80-ті роки виграти будь-які серйозні трофеї. Так, окремі виключення були, але вони тільки підкреслювали правило.
Збірна України донедавна страждала на ту ж саму «хворобу» - ми не вміли грати з провідними командами Європи та світу. Причому, відчутні проблеми ми починали відчувати саме у вирішальних офіційних матчах, де під психологічним тиском за результат футболісти не демонстрували свої найкращі якості. Нагадаю стикові ігри з Німеччиною, зустрічі з іспанцями та італійцями на Чемпіонаті світу, навіть нещодавні ігри с тими ж французами та ангійцями на домашньому Євро.
На мою думку, українська збірна, що у п`ятницю повністю і по грі перемогла французів, зародилася саме у Польщі, коли українці спромоглися взяти вгору у важкому поєдинку, що був визначальним на той проміжок турнірної дистанції. Потім була Чорногорія, що вчасно не відчула ті кардинальні зміни у команді українців в порівнянні з київським поєдинком, за що і була покарана. Англійці вже більш серйозно готувались до гри в Києві, як і поляки у Харкові.
А от французи, схоже, натрапили на ті ж самі граблі, що і поляки з чорногорцями.
Окрім позитивного результату, я б звернув увагу на те, що Фоменку вдалося не просто створити боєздатну амбіційну команду однодумців, а також колектив, який знає собі ціну і не боїться грати проти будь-якого суперника. На мою думку, найбільшим тренерським здобутком Михайла Івановича як тренера національної збірної є та впевненість на полі, що демонструє команда. Збірна України Фоменка – це футболісти, що знають свою силу і знають, як цією силою скористатися. Саме ці ключові риси дають можливість сподіватися на подальший розвиток і позитивні результати у майбутньому.
Всі розуміють, що в Києві наша збірна зробила вагомий, але лише перший крок в напрямку фіналу ЧС. Через кілька днів у Парижі буде розставлено всі крапки над «і».
Президент УЄФА Платіні, напевно, буде вболівати за Францію, сподіваюсь, цей факт не позначиться на самій грі і на якості суддівства. Але українцям треба бути дуже уважними. Дискваліфікованих Кучера та Федецького наш тренерський штаб безболісно може замінити Ракицьким та Мандзюком (або Гусєвим). Отже, залишилось чекати недовго. Але команду, що впевнена в собі та своїх силах, дуже важко здолати.
- Актуальне
- Важливе