Як сприймати новину про те, що в Петербурзі спущено на воду перший з шести підводних човнів, призначених для Чорноморського Флоту Росії?
Одразу завважу, що новин тут дві. З першою, власне про те, що побудова певного бойового корабля вийшла на завершальну стадію, - все ясно. Питання щодо другої - про те, де цей корабель базуватиметься. Українська сторона ще не давала дозволу на збільшення чисельності підводних човнів у складі угруповання ЧФ РФ у Криму.
Які шанси, що дасть?
Питання не лише в такому дозволі. "Варшавянки" - субмарини нові, вони мають оновлену технічну складову, апаратуру, і, відповідно, ширші можливості. І Російська Федерація, звісно, зацікавлена в заміні наявного парку підводних човнів. Зараз у Севастополі базуються підводні човни "Алроса" й "Святий князь Георгій". Однак фактично у розпорядженні російського Чономорського Флоту є лише "Алроса", адже "Георгій" перманентно ремонтується, й імовірно, буде списаний на брухт. Зрештою, обидва човни потребують термінової заміни в будь-якому разі. Можливість базування в Севастополі для такої заміни є. Тобто йдеться про оновлення складу Чорноморського Флоту. І якраз це питання треба узгоджувати в першу чергу. Друге питання – де буде розміщено третій, четвертий, п’ятий та шостий човни.
Росіяни можуть поставити нас перед фактом?
Як? Загнати в Севастополь чотири зайві підводні човни?
А що може завадити?
По-перше, ми можемо висловити Російській Федерації своє невдоволення: консенсусу ще не досягнуто, а ви вже розміщуєтесь. Потім проводяться переговори. Якщо немає домовленостей, після цього Україна має повне право подавати позов до міжнародного суду. Тож, вибачайте, хлопці, є двостороння угода, давайте цієї угоди дотримуватись. Інша річ, що в Києва просто може не бути вибору. Співставляти можливості ЧФ РФ і ВМС України немає сенсу. Ніхто не вдаватиметься до бойових дій. Все буде вирішуватись шляхом політичного діалогу – це поки єдиний варіант. Та якщо враховувати, що ми нічого не підписали у Вільнюсі, ми лишились баражувати в стані "ані Захід, ані Схід", показавши РФ, що не йдемо до Європи. Навряд чи за цих умов наше "ні" може бути достатньо категоричним. Водночас, можливий варіант базування чотирьох човнів у Новоросійську, який активно розбудовується. Але це один із двох районів у Європі (другий – Адріатика), де існує таке неприємне явище як бора (потужний і холодний поривчастий вітер тривалістю від доби до тижня, який піднімає сильні хвилі – Е.ТV). За таких обставин в певні періоди можливість виходу в море цих субмарин звідти буде, вочевидь, обмежена.
Російські ЗМІ твердять, що всі човни мають бути готові до 2016 року. Наскільки це реально?
Складно побудувати першого човна – проектування, розрахунки, виробничі ланцюжки, тощо. А потім, коли його вже поставлено, ці питання вирішено, решта будується простіше. Проте все залежить від фінансування. Я сумніваюсь в тому, шо до 2016 року всі шість човнів зроблять – беручи до уваги постійні зриви програми переозброєння. Економічну ситуацію теж треба врахувати: Москва розраховувала на шестивідсотковий ріст, а отримала щось близько трьох. Тож імовірність того, що ці проекти буде реалізовано вчасно, дуже мала.
Яка бойова цінність цих човнів? Припустімо, Київ прогнувся, й Росія отримала на Чорному морі свої шість субмарин. То й що, зважаючи, що найпотужніший флот тут має Туреччина?
Так історично склалося, що Росія протягом тривалого часу була лідером в цьому регіоні. Вона диктувала свою політику на Чорному морі аж до території східного середземномор‘я. І Туреччина тут нічого не могла протиставити. Зараз Росія намагається цей статус якщо не відновити, то бодай наблизити. Зокрема, нарощуючи свою міць. Адже зараз крім ракетного крейсера "Москва", який там базується, вона нічого істотного не має. Хіба сприймати всерйоз ряд десантних кораблів, які або вичерпали ресурс, або ремонтуються в Болгарії. Звісно, лишається ще ота нещасна "Алроса"…
Але досягнути паритету все одно неможливо, принаймні в осяжній перспективі?
Звісно, тим більше що Туреччина завжди може просто перекрити Босфор і Дарданели. Тут сенс у чому: Росія хоче максимально убезпечити себе. Крім Туреччини, членами НАТО є Болгарія й Румунія. Частина техніки й особового складу американських сил виводиться з Афганістану в Когелнічану (авіабаза неподалік румунського порту Констанца – Ред.). Тут Росія відчуває для себе загрозу й тому намагається зміцнювати свої позиції. Паритету вона навряд чи досягне, я згоден, але забезпечити мінімум захисту собі вона постарається.
Чи не було б у такому разі дешевше й ефективніше будувати "москітний" флот?
Можна було б, згоден. Та коли Росія виходила не з політичних, а з економічних інтересів? Вона всі свої рішення аж до будівництва "Південного потоку" й Олімпіади в Сочі приймає з політичних міркувань. Це те саме: краще показати ракетний крейсер "Москва", величезну махіну, яка всіх нажахає, аніж якогось несолідного «москіта», який може у принципі зробити ту саму роботу. До того ж, масштабні програми завжди дають можливість використання бюджетних коштів для якихось інших задач, зовсім ніяк не пов’язаних з оборною. Згадаймо, яке значення в історії зі зняттям Сердюкова (колишній міністр оборони РФ) мало слово "розпил".