Сім днів тому, коли почався Майдан, весь Фейсбук говорив: «Як здорово, що є майдан без політиків». Потім, коли політики зняли свої прапори і перейшли на Майдан Незалежності, Фейсбук радів: «Нам політики не потрібні, ми їх перемогли». Минуло сім днів. Що робити завтра, Майдан без політиків не знає. Чому? По-перше, тому, що серед них немає Тимошенко, яка готова ризикувати всім і говорити, що піде до кінця. При всій повазі, і Мустафа Найем, і Єгор Соболєв, і Ігор Луценко, всього-навсього хороші хлопці, журналісти, може навіть політологи. Але вони не готові висувати політичні вимоги. Вони хочуть створити політичну партію, вони хочуть пройти в парламент на хвилі народної любові до противсіхів. Але при цьому вони не готові до радикальних дій. Вони не готові ні до чого окрім одного: окрім вимог до політиків сказати куди далі йти.
Сьбогодні Фейсбук кричить: «Політики, де ви?». Фейсбук повторює цю фразу за своїми «аполітичними» поводирями і знову говорить про те, які політики гади. Шизофренію ніхто не помічає, бо в натовпі, навіть, якщо цей натовп просунутий і сидить у Фейсбуці, ніхто не бачить власної шизофренії.
Політики, безумовно, поводять себе дивно. Хтось із них мав би вийти і сказати: рухаємося туди, робимо те, і буде так. Але головна проблема в тому, що політики знають: противсіхи «сидять в засаді» і чекають цієї заяви, щоб потім обгадити її в Фейсбуці. А найбільшаїхня мета – списати провал Майдану на політиків.