Тім Еш: Захід намагається проламати вихід із українського глухого кута, загрожуючи санкціями

Доповідь Тіма Еша, голови департаменту дослідження нових ринків лондонського Standard Bank. Дещо в ній видається українському читачеві очевидним, але це показує, наскільки чітко західні аналітики розуміють те, що відбувається в Україні цими днями.

Події, що зараз розгортаються в Україні, лишаються в центрі уваги інвесторів.

За минулі приблизно 24 години (на момент написання ранок 12 грудня) ми стали свідками відбитої спроби штурму поліцією (тут і далі - так в оригінальному тексті) Євромайдану. На допомогу йому прийшли тисячі киян, і поліції та СБ довелося з ганьбою відступити.

Міністерство внутрішніх справ повідомило, що залишає за собою право зачистити центр Києва за допомогою поліції, але тепер владі має стати зрозуміло, що вона просто не в змозі забрати демонстрантів назовсім, не вдаючись до надмірного застосування сили, що, найімовірніше, теж було би контрпродуктивно.

Дії поліції проти демонстрантів також виявився контрпродуктивними, оскільки викликали різку реакцію з боку західних урядів. Певно, найбільш значущим тут був виступ держсекретаря США Джона Керрі, який не добирав слів, говорячи, що дії поліції проти проєвропейських демонстрантів викликали в нього огиду. Втручання Керрі має велике значення, оскільки свідчить, що США нарешті зосередилися на подіях у Києві, хоча раніше створилося враження, що вони воліють віддати ЄС чільне місце у формуванні відповіді Заходу на кризу в Україні.

Дуже скоро після втручання Керрі, в бійку влізла зграя американських політиків, оскільки США зараз вважають кризу в Україні важливою для протидії дедалі більшим імперським амбіціям президента Путіна в регіоні. Тепер у грі Великі держави.

Можливо, для України важливіше, що американські урядовці згадали слово на "С", тобто перспективу впровадження санкцій проти режиму Януковича, його ключових чиновників і пов'язаних з ними олігархів.

Цей крок може бути вельми руйнівним, отже, дуже ефективним, щоб зробити Януковича згідливішим.

По-перше, це може істотно вплинути на доступ України до ринків капіталу й ринкову ціну українського боргу. Якщо санкцій буде впроваджено, деякі західні інституційні інвестори більше не зможуть виступати кредиторами України - так само, як у випадку з режимом Лукашенка в сусідній Білорусі. Подібно, західні інвестиційні банки не зможуть реєструвати додаткові емісії боргових зобов'язань державного та корпоративного сектора, побоюючись потенційних "репутаційних" збитків. Це ще більше обмежить доступ на ринки для українського держсектора та корпорацій, загострить проблеми із залученням зовнішнього фінансування, а також змусить Україну ще більше покладатись (і стати ще залежнішою) від фінансування з боку Росії та російських банків.

По-друге, функціонери режиму Януковича та олігархи, що його підтримують, можуть зіткнутися з обмеженням на подорожі, а також заморожуванням їхніх активів у західних столицях. Якщо останній захід діятиме на всьому просторі ЄС (що видається імовірним),  він поширюватиметься на активи в таких центрах як Нью-Йорк, Лондон, Кипр (останніми роками найбільше джерело іноземних інвестицій в Україну) та Мальту. Враховуючи, що українські олігархи, як правило, живуть і ведуть справи в центрах на кшталт Лондона й тримають значні активи в офшорах, ця практика може призвести до подальшої руйнації системи зовнішнього фінансування країни.

Очевидно, що рух США, і, ймовірно, ЄС спрямовано на відвернення олігархів від підтримки режиму Януковича - з можливою метою примусити адміністрацію до конструктивних переговорів з опозицією , а також підписання угод про асоціацію та зону вільної торгівлі.

Коментарі, що їх роблять представники ЄС також вказують, що терпіння Заходу у відносинах з адміністрацією Януковича швидко вичерпується. Приміром, міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт зазначив, що після недавніх дій поліції в Україні, для ЄС більше неє прийнятним надання фінансової допомоги нинішньому режиму.

Захід вимагає, аби режим Януковича якнайшвидше вирішив суттєві політичні проблеми, які виникли під час вільнюського процесу та в ході подальших проєвропейських демонстрацій. В противному разі Захід буде шукати альтернативних шляхів здійснення прагнення українського народу до європейської інтеграції. Він також заохочує олігархів голосувати ногами і встати на захист європейської інтеграції і, можливо, проти режиму Януковича.

Чи Янукович відреагує й запропонує значущі зміни/реформи?

Досі, поки риторика була здебільшого компроетуючою, значущих дій практично не було -  режим продовжує застосовувати поліцію проти демонстрантів. Декого із заарештованих внаслідок останніх зіткнень з поліцією було звільнено, але ніхто серед силовиків досі не притягнутий до відповідальності за насильницькі дії щодо демонстрантів 30 листопада. Схоже, режим також не схильний йти на поступки ані в питанні відставки уряду, ані в питанні дострокових виборів.

Небажання притягати до відповідальності співробітників поліції/служб безпеки за насильство 30 листопада, ймовірно, відображає небажання ризикувати єдиним на сьогодні активом - лояльністю силовиків. За сценарієм "разом ми встоїмо, поодинці впадем".

Водночас, ув'язнення Юлії Тимошенко створило своєрідну дилему в'язня як для режиму, так і для опозиції, зводячи нанівець можливість компромісу. Обидві сторони розуміють, що ставки зараз величезні, і будь-що менше за повну перемогу може призвести до абсолютної поразки, ризику ув'язнення ба навіть чогось гіршого.

Повна відсутність довіри між двома сторонами також не покращує ситуацію. Аж до нинішньої кризи протягом усього президентства Янукович перегравав опозицію. Режим вніс зміни до закону про вибори, забезпечивши собі перемогу на парламентських виборах 2011 року. Для зменшення ефективності опозиції було застосовано вибіркове правосуддя: за ґратами опинилась не лише Юлія Тимошенко, але й міністр внутрішніх справ у її уряді Юрій Луценко. Опозицію переслідували в судовому порядку, а для виховання олігархів і бізнес-лідерів, які підтримували опозицію було застосовано податківців. Хоч би й шляхом нинішньої кризи та вуличних протестів опозиції, нарешті, вдалося зупинити накопичення влади (й грошей) довкола адміністрації Януковича. Є, однак, побоювання, що заради звільнення вулиць режим надає будь-яких порожніх обіцянок, а відтак, перехопвиши ініціативу швидко відновить авторитет і почне мститися.

Тому ситуація наразі лишається тупиковою. І Захід, схоже, намагається проламати вихід із неї, загрожуючи санкціями.

Режим Януковича зараз має кілька дуже неприємних варіантів. Пам'ятаймо, що це адміністрація має низький рівень громадської підтримки ( 15-16%), перед яким стоїть проблема переобрання у березні 2015 року. Якщо він програє ці вибори, він втратить не лише владу, але, можливо, й свободу через суд за перевищення службових повноважень.

Результатом дострокових виборів, найімовірніше, буде поразка й ризик судового переслідування й арешту. Відставка загрожує тим же, хіба буде погоджено яку-небудь форму імунітету. Хоча з огляду на загальний низький рівень довіри, адміністрація має сумніватись, чи така домовленість залишиться в силі - особливо зважаючи на такий накал емоцій.

Якщо режим піде європейським шляхом, підпише УА та УВВТ, відтак отримавши доступ до кредитів МВФ та ЄС, це б дуже обмежило можливість для політичних маневрів, а відтак, вочевидь, не дозволило б зміцнити позиції напередодні виборів-2015. Насправді, шанс реалізації цієї стратегії був у Вільнюсі, коли режим міг принаймні сподіватися на ребрендінг себе як сили, що реалізувала програму євроінтеграції. Якщо Янукович піде цим шляхом зараз, навряд чи він набере багато голосів, оскільки виглядатиме, що він робить це мимохіть. Крім того, який би режим не пішов європейським шляхом, він наразиться на жорстоку реакцію з боку Росії, включаючи торгові санкції та спроби дестабілізації обстановки в країні.

Якщо ж режим звернеться до Росії по фінансову допомогу, це, дуже ймовірно, викличе гнів населення й подальші вуличні протести, а також загрозу санкцій з боку Заходу щодо еліт.

Тож режим Януковича лишається на нічийній землі, намагаючись "виплутатись", і ризикуючи дійти до повного економічного краху - зі швидким знеціненням гривні,системними проблемами, що позначаються на банківському секторі, провальним бюджетом і ймовірним дефолтом. Режим може в кінцевому підсумку звернутись до МВФ, і таки прийняти його жорстоку програму реформ. І в такий спосіб, найімовірніше, знов-таки програти вибори-2015.

Жоден із цих варіантів для режиму Януковича не є приємним, але як зазначив сьогодні один з чиновників ЄС, це його уряд, і він несе відповідальність за вихід з нинішньої кризи шляхом переговорів.

Що, можливо, тепер потрібно для виходу з глухого кута, - це почати писати угоду з чистого листа, але так, щоби сторони були впевнені, що ця угода варта паперу, на якім її написали. Тобто - досягнута за міжнародної підтримки .