- Пане Юрію, як ви прокоментуєте останню заяву прокуратури щодо м’якого, на їхню думку, вироку по справі?
- Я вважаю, що заява прокуратури про те, що вона вимагатиме для мого підзахисного максимального терміну у 9 років - це скоріше політична заява. Вона не відповідає фактичному звинуваченню. Нагадаю, у звинуваченні йдеться про незакінчений злочин, посягання на злочин, а це означає, що має бути призначене покарання нижче мінімальної межі, передбаченої Кримінальним кодексом. Сім років позбавлення волі – це мінімальне покарання за такі злочини. А отже для подібних заяв прокуратури немає жодних юридичних підстав. І, природньо, якщо така апеляційна скарга буде подана, ми її будемо оскаржувати.
Але це те, що стосується позиції звинувачення. Що ж стосується фактичних обставин справи – позиція захисту, яка доводиться матеріалами справи, наступна - доказів вини взагалі нема. Просто є якісь фактичні дані, точніше відомості про фактичні дані – якісь дискети, якісь листівки, якийсь вибуховий пристрій. Так, все це є, але зв’язку між цими предметами і діями конкретно мого підзахисного Сергія Бевза не встановлено.
Ось у чому вся біда. Мого клієнта звинувачують в тому, що він виготовив вибуховий пристрій. Якщо виготовив, то де відбитки пальців? А відбитків на пристрої нема. Його звинувачують в тому, що він 300 цих листівок розповсюджував. Знову ж таки багато пальців інших осіб на листівках є, а його пальців нема. Є свідчення свідків, які говорили, що ця людина щось там готувала, щось розповсюджувала, але суд поклав в основу вироку свідчення 34 осіб, які були дані на попередньому розслідуванні, а не в суді. Тобто свідки заявляють, що на досудовому розслідуванні на них чинився тиск з боку органів слідства. Більше того, вони офіційно зверталися з цього приводу. В суді, у присутності захисту, в присутності ЗМІ, вони давали об’єктивні правдиві свідчення, і ось ці об’єктивні правдиві свідчення суд не поклав в основу вироку, а поклав свідчення на досудовому слідстві, які були дані під тиском. Мене це дуже обурює.
Більше того, я вам скажу, за Кримінально-процесуальним кодексом 2012 року в основу вироку мають бути покладені лише свідчення, які були дані в суді, це не обговорюється. Тому така позиція суду мене як професіонала обурює. Зрозуміло, що ми це будемо оскаржувати.
- Коли буде подано апеляцію на вирок?
- Ми будемо готувати апеляцію, але зараз ми такої можливості не маємо, тому що вирок не проголошено повністю. Сьогодні має стати зрозуміло, коли буде призначено чергове судове засідання, коли цей вирок буде проголошено остаточно. Що означає остаточно? У вироку мають бути вказані судові витрати на проведення експертиз, а вони значні; у вироку має бути вказаний порядок оскарження і суддя має роз’яснити учасникам процесу цей порядок. Коротше кажучи, вирок ще не оголошено остаточно і тому нема початку 15-денного терміну для подання апеляції. І крім того ми копію вироку ще не отримали, на слух сприйняли, а писати ще нічого.
- Які, власне, докази вини «терористів» надало у суді звинувачення?
- Коли звинувачення доведено, є свідчення свідків, є речові докази, я, наприклад, опускаю голову і прошу: «Шановний суде, прохання суворо не карати». Так, доведено, значить доведено… Але у цій історії цей вибуховий пристрій знайшли в офісі, який як прохідний двір, там окрім Бевза ще купа людей могла бути. Там люди професіонали готували якісь документи роздруковували на комп’ютері, відносили боржникам, які мали. Тобто це був звичайний кабінет, через який проходила величезна кількість людей. Це не було особисте приміщення, від якого ключ мав персонально Бевз, або персонально ще хтось. Багато людей мали ключі.
Сам порядок вилучення був настільки зухвало порушений, що навіть при усій повазі до Служби безпеки я здивований. Я про це говорив у суді і ще раз повторюю. Ось дивіться, будь-які дії пов’язані з оглядом приміщення, з вилученням, з обшуком проводяться за присутності понятих. Що означає понятий? Це означає, що двоє понятих плюс слідчий, або група слідчих підходять до дверей, стукають - там нікого немає. Добре, відчиняють двері і разом заходять туди і починають працювати і оглядати. Що ж тут відбувається? Слідчі органи – працівники СБУ заходять в цей кабінет і там працюють, викликають понятих. Одного з цих понятих ми допитали в суді і він говорить: «Мене викликали, я підійшов до цього кабінету, де знайшли вибуховий пристрій, і я там чекав хвилин п’ять-десять, чув там якісь кроки, якісь голоси за дверима. Потім двері відчинилися, там було людини дві-три, які представилися працівниками СБУ. Після цього нас завели і говорять: «Ось бачите ми знайшли ось такий предмет, знайшли листівки. Звідки він узявся? Хто вніс ці предмети? При такому підході, при таких грубих примітивних порушеннях норм Кримінально-процесуального кодексу можна будь-яку людину звинуватити у скоєнні злочину, який він не вчиняв.
- Якщо гіпотетично припустити, що звинувачення у намаганні підірвати пам’ятник Леніну правдиве, наскільки на вашу думку адекватне таким діям покарання у вигляді шести років позбавлення волі?
- Ми теж через це обурюємося. Звинувачення абсолютно неадекватне вимогам Кримінально-процесуального кодексу і міра покарання не відповідає здоровому глузду, навіть якщо погодитися зі звинуваченням у спробі підірвати.
- А як суд пояснив мотиви вашого підзахисного?
- Суд стверджує, що підсудні у такий спосіб намагалися підняти імідж свого об’єднання «Патріот України». Але ж до цього було прийнято рішення Бориспільським міськвиконкомом, місцевою Радою про те, що пам’ятник переноситься. Навіщо його підривати, якщо його переносять, і це було навесні, і про це усі знали? Вони могли і у інший спосіб підняти імідж, сказати, наприклад: «Ми змусили адміністрацію прийняти рішення про перенесення пам’ятника. Слава нам!» Але, навіщо готувати вибух пам’ятника, рішення про перенесення якого уже прийнято?
- Суд взагалі якось спростовував аргументи захисту?
- Документи, які доводять невинуватість підзахисних, захист надав суду, але суд ніяк не відреагував. Багато доказів від захисту, які були надані, суд просто не сприйняв. Тому я і стверджую, що нема правових підстав для вироку. Це дуже, на мій погляд, упереджене рішення. І ми, звісно, будемо про це писати, будемо доводити, що це звичайне замовне рішення, і воно не може бути визнано законим.
- У разі, якщо в судових інстанціях України ви не доб’єтеся скасування вироку, чи планується подання до Європейського суду з прав людини?
- Звісно. Це звичайна замовна історія і якщо нам не вдасться вирішити ці питання на рівні Вищого спеціалізованого суду України, звичайно, будемо звертатися в Європу. Тут жодних сумнівів бути не може, бо доказів вини просто нема.