Наслідки владного самоусунення жахають: мовляв, ми співчуваємо, ми не мали стосунку, це все екстремісти. Можна припустити, що в країні функціонують співробітники силових відомств «третьої сторони», і це вони стріляли з СВД, і це вони готують кривавий сценарій, котрий для країни може закінчитись непоправним. Але ж хто дав дозвіл «беркуту» відкривати полювання на журналістів!? Теж закордонні обкоми!?
Навіть без кривавої лазні з десятками загиблих ненависть вже ллється через край! І якщо в цей казан ще влиють крові, у клінч увійде вся країна. Вірус ненависті передається миттєво. Вбитий це не лише жертва – це сотні людей з його оточення. Сусіди зі спального району, двоюрідні родичі, сім'я нареченої. Вони не забудуть і не пробачать.
Колись Микола ІІ «забув» про Криваву неділю. Минули роки, - він «спокійно» воював з Німеччиною та Австро-Угорщиною, лікувався на водах, торгував хутром і золотом, – але народ про криваву лазню пам’ятав. Й не питання, хто від цього виграв, - Ленін з Троцьким чи німці. Річ у тім, що Микола ІІ не виграв точно.
Бунт можна затоптати чобітьми. Але кров у бруківці не розчиняється, а потім... потім чомусь завжди приходять більшовики чи ІРА. І вони не потребують круглих столів чи «ініціатив першого грудня». Їм вистачає ненависті.
Найстрашніше може початись, якщо влада арештує легальну політичну опозицію, - тоді прийде пора якихось бойових організацій есерів, що не потребують ні переговорів, ні парламенту й тим більше стабілізації.
Ненависть мутує стрімко – за якихось пару тижнів мирні протести, що засуджували дії «екстремістів у масках», відлились у коктейлі Молотова. Люди заговорили про зброю. Донедавна мирні люди перетворились на генератори ненависті. І питання риторичне, чи їх можна втихомирити розгоном.
Після знищення Майдану й опозиції почнеться новий жахливий відлік – ненависть не потребуватиме лідерів – лише мішеней.
Білоруси й вірмени, соціалісти й бандерівці, кияни, галичани, харків’яни, дніпропетровці й футбольні фанати вже згуртувались в інтернаціонал ненависті. Чи її поменшає від розгону Майдану?! Вона просто розіллється по країні. Перейде в інший режим – страшний і некерований.
Що робити, крім пошуку компромісу, я не знаю. Певно якісь пропозиції мають Медведчук чи Путін. Але не певен, чи Януковичу варто покладатись на ці поради.