Щоб впоратися із цим завданням, маємо окреслити вихідні пункти, від яких залежать можливі варіанти дій для сторін, задіяних у конфлікті.
Майдан вижив і розширив свої території за рахунок Європейської площі і частини вулиці Грушевського, де з минулої неділі тривали сутички з Беркутом. До того, як розпочалися розмови з Віктором Януковичем, Віталій Кличко звернувся до Беркуту з проханням не провокувати маніфестантів. До своїх він звернувся з подібним проханням. Результат - перерва на час перемовин із владою. Доказ для тих, хто сумнівався у здатності опозиції до стримування радикалів – щойно з’являється надія на те, що Янукович хоча б частково керується здоровим глуздом і не прикидається у перемовинах, протести водночас стають мирними.
Разом із тим, табір протестуючих став радикальнішим. Лідерам опозиції все складніше його опанувати. «Правий сектор», або ж крайні націоналісти,зайняли будинок аграрного міністерства. Вони стверджують, що навіть в випадку «зради» Віталія Кличка, вони стоятимуть до останнього.
Радикалізація діяльності опозиції принесла свої плоди - була створена Народна Рада (зібрання депутатів від опозиції). Опозиція довела, що здатна взяти відповідальність за розвиток ситуації в країні.
У Львові і Рівному демонстранти зайняли будівлі обласних держадміністрацій (штурм відбувся також в Житомирі (і в інших містах – прим. Еспресо TV). Та ці захоплення не перетворилися на анархійні акти дестабілізації ситуації в країні – натомість, стали способом тиску на Віктора Януковича - щоб той знав, що на бік опозиції стануть в випадку крайньої необхідності і міліція, і слідчі органи. Лідери опозиції стверджують, що саме цього Янукович боїться найбільше.
Опозиція довела, що готова до революційного сценарію і має підтримку доведеного до межі Києва. І це безцінно – адже з історії відомо - перемагають ті революції, які мають підтримку столиці. Крім того, опозиція надала реалістичний список завдань: зупинення кровопролиття і переслідувань демонстрантів; анулювання законів, прийнятих 16 січня, що різко обмежують громадські права і свободи; відставка уряду Миколи Азарова; амністія для учасників протестів; покарання винних у вбивствах останніх днів; повернення до конституції 2004 року, яка обмежувала владу президента; проведення прискорених виборів президента і парламенту.
Янукович погодився скликати позачергову сесію парламенту і запропонував перемир’я. Протестувальники відкинули це, адже після трагічних події середи - вбивств їхніх побратимів, вони більше не вірять обіцянкам влади. Вони більше не приймають того, що Янукович не в стані піти на такі мінімальні поступки, як відкликання міністра внутрішніх справ, що скомпрометував себе вчинками підлеглих, схожою на діяльність військ на території противника. Людей до межі обурила й інформація про наступні арешти – кілька десятків сьогодні і тисячі – найближчими днями. Влада хотіла показати, що сильна – та досягла протилежної мети – тисячі людей почули, що в них немає зворотнього шляху.
Чи стане владі клепки в голові тепер? Присутність європейських дипломатів в Києві – єврокомісара Штефана Фюле і польського віцеміністра закордонних справ Катерини Пелчинської-Наленч дає на це мінімальну надію. На знаходження виходу з ситуації лишились години.
Позитивний сценарій – це домовленості опозиції з президентом, що спиралися б на умови опозиції. Ключове значення - це встановлення рівноваги джерел влади в Україні (завдяки поверненню до старої Конституції) і підготовка до нових виборів. З цією метою мав би бути скликаний новий уряд з прем’єром, який користуватиметься повагою. Водночас, один з лідерів опозиції повинен стати спікером парламенту. Це на випадок оголошення Путіним торгівельної війни з Україною (яку Кремль, де факто, вже оголосив).
Путін знервований до межі розвитком ситуації в Україні. У відповідь на можливе порозуміння Януковича з опозицією Кремля, він відповів, що зміна влади у Києві означатиме вимогу негайної сплати кредиту (3 млрд. доларів) і повернення знижки на газ. І це лише початок списку санкцій Москви з арсеналу, про який стало відомо в серпні минулого року. Тоді Путін усвідомив, що підписання Угоди про Асоціацію з ЄС за якимсь, незрозумілим для нього, збігом обставин, може перетворитися на здійснений факт. І навіть німецька преса зауважила, що саме Кремль підливає масла у вогонь української кризи, щоб та часом не згасла.
Фатальний сценарій (іншими словами – російський) – це застосування сили у масовому масштабі з подальшими вбивствами людей і потужними репресіями. Російська пропаганда віддавна лякає твердженнями, що Україна знаходиться на межі громадянської війни. Про це вони мріють найбільше, адже якщо не вдасться втримати своєї маріонетки - володаря цілої України, у Києві, вони прагнутимуть до відділення південно-західних регіонів і Криму на зразок сепарації Абхазії і Південної Осетії від Грузії. В такій ситуації про будь-яке зближення зменшеної України з Заходом варто забути.
Завдання недопущення реалізації цього сценарію – це завдання «великих світу цього» – ЄС та США. Росія вже стільки разів заявляла про «втручання Заходу» в ситуацію в Україні, що настав час дати цьому відсіч.
Ангела Меркель заявила, що Німеччина наразі не бачить підстав для запровадження санкцій проти влади у Києві. Подібної думки є польські політики, які після засідання Ради Національної Безпеки у середу заявили, що Польща не виступатиме ініціатором подібних заходів. Стратегія правильна, при припущенні, що Янукович здатний до компромісу і буде його дотримуватися. А це – як зайняття коханням з тигром – і смішно, і страшно, як кажуть росіяни.
В Україні справжнім партнером ЄС є розбуджене політичне громадянське суспільство а також опозиція, що об’єдналася в Народну Раду. Станом на сьогодні необхідним є також якнайшвидше скликання міжнародної конференції на тему підтримки України.
Одним словом, прийшов той момент, коли Заходу варто серйозно почати працювати над тим, щоб в Україні був реалізований позитивний сценарій. Його досягнення реальне. Було б бажання і здатність не помилитися в оцінці партнерів і друзів. Як скандують сьогодні на Майдані – «Разом – сила!».
Мирослав Чех для "Газети Виборчої".