- Леоніде Макаровичу, чому, на вашу думку, немає компромісу? Адже й ви просили регіоналів не ставити опозицію на коліна.
- Компроміс досягається тоді, коли сторони поважають одна одну і розуміють кінцеву мету – для чого цей компроміс. Я був на сесії вчора-позавчора, і побачив, що ніякої спільної мети немає ні в регіоналів, ні в опозиції. І немає поваги між ними, вони радше вважають один одного ворогами. Тому компроміс дуже складно досягається. Цілі декларують однакові – припинити протистояння, добитись якихось успіхів в переговорах. А наслідки різні, бо коли практично починають реалізувати ці великі цілі, то кожен ставить маленьку ціль, свою власну. Яка зовсім не співпадає з ціллю протилежної сторони.
Всі бачать, що ситуація в країні складна. І всі знають що її так просто зробити кращою не вдасться, треба час. Але для того, щоб зробити кроки з виправлення ситуації (проблеми в організації влади, в корупції тощо), треба спочатку погасити «будинок» який горить. А далі вже крок за кроком – добиватись вирішення серйозних проблем. Бо Конституцію не можна так швидко змінити. Вчора чи то люди млинців об’їлись, чи що, але хтось пропонував – а давайте постановою Верховної Ради дозволимо Конституційному суду виправити свою помилку щодо аналізу Конституції 2004 року і повернути її назад. Тобто, хочуть з Конституції зробити ганчірку, об яку витирають ноги.
- Але ви погоджуєтесь, що прийнятий учора закон Мірошниченка навряд чи можна назвати компромісом?
- А чого ж це його не назвати компромісом?
- Оппозиція заявила, що він її не влаштовує.
- Ну, мало що кого не влаштовує! А її законопроекти не влаштовували владу, так що тоді?
- Але ж компроміс – це взаємні поступки до тієї межі, поки це можливо, і це влаштовує всіх?
- Так домовились, що закон про амністію вступає в дію, але відновлюється життя Києва, розблоковуються і звільняються адмінбудівлі, які були захоплені силою. Адже ніде в законодавстві немає такого, що люди можуть прийти до глави адміністрації і вигнати його геть.
- Вже був прийнятий закон про амністію, який реально не працював, юристи казали, що його неможливо застосувати. То як можна очікувати від протестувальників звільнення якихось приміщень, поки не буде видно, що хоча б цей закон працює?
- Цей вже прийнятий з урахуванням помилок, які були допущені, недосконалості виправили і зробили такий закон, що буде працювати. Адже в ньому виписали всі деталі.
- Ви у своєму виступі казали, що будете посередником...
- Я казав, що буду посередником, коли почнуться практичні кроки по здійсненню програми реконструкції і вирішення тих великих проблем державного будівництва. Це коли почнуть робити щось серйозне – зміни до Конституції, закон про вибори народних депутатів, про вибори президента, боротьба з корупцією – я готовий. Але нав’язувати свою персорну нікому не буду.
Зараз гаситься полум’я. Тому я пропоную: або ви робите все в рамках закону, або – революційним способом, тобто через насилля. Але якщо здійснюється насилля, то той, проти кого його вжито, має право застосувати силу.
Не треба симпатизувати ні мітингуючим, ні владі. Треба симпатизувати одному – закону раз, і перспективі розвитку України – два. Або ми прийдемо до громадянської війни і все втратимо, або ми будемо розумні і наведемо лад.
- Ви розмовляли після вчорашнього голосування з Януковичем або з опозицією?
- Ні. Я зараз вдома, у мене немає офісу – на жаль, він заблокований на Грушевського. Але це таке діло – я ні на кого не скаржусь.