У минулому матеріалі я писав, що з моєї точки зору в Україні не було скасовано дію Конституції 2004 року, а отже, нічого не заважає сьогодні сформувати Уряд коаліції. Будучи дисциплінованим членом фракції, я підтримую будь-яке рішення, яке допоможе подолати кризу та реформувати країну, але зараз висловлюю власну точку зору на те, як це можна зробити.
Отже, зараз нам потрібно сформувати коаліцію, до якої має увійти мінімум 226 народних депутатів. Варто зазначити, що через маніпуляції з законодавством ми маємо регламент, який суперечить Конституції та рішення Конституційного Суду, які суперечать одне одному. Втім, виходимо з того, що політична воля сформувати новий незалежний уряд існує серед більшості політиків.
Отже, оскільки у регламенті не передбачена процедура формування коаліції, то ми керуємося нормами Конституції, як нормами прямої дії на підставі рішення Конституційного Суду від 19.04.2001 року. Відповідно до рішення Конституційного Суду від 06.04.2010 року "Окремі народні депутати, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій , що ініціювали створення коаліцій депутатських фракцій у Верховній Раді, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій".
Оскільки чинний регламент не передбачає підписання коаліційної угоди, але і не забороняє цього, така угода може бути підписана всіма депутатами, що вирішили створити коаліцію. З огляду на те, що законодавством не передбачені обов'язок реєструвати угоду про коаліцію, то єдиним формальним кроком для її формування може бути підписання такої угоди.
Коаліція подати президенту кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра. З моєї точки зору, таким кандидатом має бути Арсеній Яценюк, хоча рішення коаліції і самого Яценюка можуть бути іншими.
Янукович може або погодитися з таким кроком, або проігнорувати його. Якщо він ігнорує запропонований шлях або бере на себе ініціативу розпуску парламенту, мирний спротив має бути продовжено та активізовано.
Є ще три пункти, без яких досягти стабілізації в країні буде складно: це звільнення Юлії Тимошенко, перевибори президента та депутатів Верховної Ради. Але це тема переговорів під тиском суспільства та демократичних країн, а не політологічно-юридичних текстів.