Вода, молоко, хліб, сир. ЇЖА
Пакунки з їжею явно переважали дефіцитні шини та бензин. Гори їжі були вищі, ніж гори каміння. Щоразу, протискаючись ближче до передової з неїстівними продуктами, я наштовхувався на столи та коробки з бутербродами. Ніхто їх особливо не їв, але вони були і, здається, перейшли в режим автономного розмноження
Це дуже дивна штука насправді. Я критично ставлюся до цього культу їжі українців, але в такі моменти в цьому трапезному паломництві було щось потужне. Ніби в момент найвищого ризику, близькості страждань і смерті українці прагнуть молитовно перетягти на свій бік головне божество життя: божество поїдання. Всі ми пам’ятаємо, що означало «живот» в наших древніх слов’янських мовах
Коли ми проводжаємо й поминаємо померлих, ми їмо; коли ми дивимося в очі смертельному ризику, ми їмо. Чи думаємо, що треба їсти.
Бутерброди на передовій – це знак високих вітальних інстинктів. Маленька перемога життя в його вічній війні зі смертю. У чомусь – теж символ нинішніх подій.
Ми непереможні.