Михайло Добкін продовжить гратися в федералізм незалежно від того, хто переможе в нинішньому протистоянні. Він прекрасно розуміє, що зараз у нього є унікальний шанс вирватися в вищу лігу українського політикуму (незалежно від того, яка ця буде Україна – цілісна чи розколота).
Власне, можна не сумніватися, якщо Добкін все ж буде проводити свій з'їзд 22 лютого, то він зможе зібрати величезний зал, куди зженуть бюджетників з усього Харкова, які будуть представлені, як депутати з усіх куточків країни. Депутати, звичайно, також будуть, але всі прекрасно розуміють, що їх завтра буде не так і багато. Адже на центральному рівні поки регіонали не готові гратися в ігри Добкіна.
В чому полягає гра Добкіна, чи точніше, Добкіна і Кернеса? Вони хочуть очолити новий політичний проект, який утвориться на уламках партії регіонів. Власне, якщо говорити більш точно, то вже зараз помітно, що Добкін і Кернес – єдиний серйозний прорив медведчуківського «Українського вибору». Для того, щоб організація Медведчука могла розвиватися далі, вона має перетворюватися на політичну силу. По суті, Добкін стоїть на порозі відродження СДПУ(о).
Головне питання – хто його підтримає в регіонах. Поки абсолютно зрозуміло, що за межами Харкова у Добкіна немає сильних соратників. Якщо така партія і буде створена, то це, по суті, буде такий собі конструктор із різних і різнокаліберних політиків, які хочуть зіграти в цю гру. Власне всі ці політики мають в»їхати в парламент на плечах рейтинга Добкіна, який спеціально і активно розкручують протягом останнього часу.
В принципі, теоретично Добкін може і залишитися в ПР. Але тільки в тому випадку, якщо «російські друзі» вважатимуть, що вони матимуть значно більше своїх штиків, якщо йтимуть «єдиною колоною». Власне, точно так колись сталося з Євгеном Кушнарьовим. Тоді, він створив власну партію, був готовий воювати самостійно, але потім влився в ПР. Що було потім, і так всі знають.