Україно, вставай. Кожним м'язом напружся, не час,
Продавати своїх, віддавати здобуте в бою,
Міліоном постане стіна неподоланих нас,
Щоб стояти на смерть за родину, за землю свою...
Україно, не спи. Ворог вибору нам не дає,
Перед нами - армади, і для відступу місця нема,
Якщо згинути нам доведеться в борні за своє,
Разом з нами загине і ця демонічна пітьма.
Україно, молись. Твої діти бесстрашно дійдуть,
До межі, до вогню, до останніх "прощай" і "прости",
І якщо доведеться усім нам загинути тут,
Ти постав на могилах прості дерев'яні хрести...
Україно, люби. Кожне сердце, що служить тобі,
Кожен подих віддай, кожне слово почуй і колись,
Ти згадаєш усіх, хто загинув у цій боротьбі,
Але зараз молись, просто, мамо, тихенько молись..
Україно, іди. Попереду героїв своїх,
На хоругвах, де небо цілує пшеницю в уста,
Плями крові тремтять всіх загиблих героїв твоїх,
Як ознака того, що немає дороги назад.