З Басою Джанікашвілі, одним з найуспішніших грузинських прозаїків і драматургів, вдалось поспілкуватися під час щорічного столичного міжнародного книжкового фестивалю "Книжковий Арсенал". Там відбулася презентація його книжки "Стріляй!", перекладеної українською мовою.
В інтерв'ю Еспресо.TV Джанікашвілі розповів чи можна в Україні втілювати грузинські реформи Михаїла Саакашвілі та чому насправді грузини так палко підтримували українців під час Євромайдану.
- Як у Грузії сприймалися останні події в Україні?
- Грузія дійсно дуже переживає за Україну. Чомусь так сталося, що у нас дуже люблять українців. Чому так - не знаю. Білорусів, румунів, литовців ми також любимо, але не настільки сильно. І коли у вас відбувались всі ці події, гинули люди, вся Грузія спостерігала, цьому був присвячений весь інформаційний простір.
В якийсь момент це стало дуже схожим на те, через що ми пройшли у 1990-ті роки. Громадянська війна, коли ми стріляли один в одного, відносини з абхазами, осетинами, тими ж росіянами - все це ті помилки, яких ми припустилися через недосвідченість, емоції, інколи неправильний підхід. У якісь моменти все це згадувалось і думалось, аби українці не помилилися так само, щоб вони врахували наші недоліки. Я досі відчуваю все це. Окрім того події у Криму, який став центром безладдя, дуже нагадують ситцуаціїю з Осетією, після чого 20% Грузії були окуповані.
Здається, що Україна в певному розумінні вже попереду, що Грузії зараз може загрожувати теж саме з боку Росії. Не можна потрапляти до пазурів голодному ведмедю, який тільки-но вийшов з барлігу, потрібно оминати його. Спочатку були ми, потім Україна, потім знову може дістатись Грузії, потім черга може дійти до Молдови, Балтії - ніхто не знає, скільки йтиме той ведмідь. Це небезпечно, і ми разом повинні цього уникати.
- Нова українська влада розглядає можливість проведення реформ на зразок грузинських під час президентства Михаїла Саакашвілі. Чи можливо це, враховуючи, що населення України майже вдесятеро більше, ніж у Грузії?
- Немає нічого неможливого. Хтось і ваших політиків казав, що реформа МВС на зразок грузинської, неможлива, оскільки у Грузії звільнили всі 120 тисяч правоохоронців, а якщо тут звільнити 350 тисяч людей, може виникнути криза. На мою думку, знайти 120 тисяч людей для п'ятимільйонної Грузії - набагато складніше, ніж 350 тисяч нових міліціонерів для України, де живе бульше 40 мільйонів мешканців.
Якщо чиновник захоче, він все зробить. Якщо ж не хоче, отримує гроші, підкоряється наказам, має вдома золотий унітаз, тоді він нічого не буде робити видумуючи тисячу причин. А народ повинен вимагати у політиків рішень. Не виконують - обирати інших, іншого шляху немає.
Грузія у багатьох питаннях пішла вперед, але в якихось відстала. Можливо, в Україні здається, що в часи Саакашвілі у Грузії було все добре, але це не так. Насправді я належу до тієї категорії, хто критикує попереднього президента. Щось, звичайно, було зроблено. Більшість реформ, проведених протягом цих дев'яти років, мені радісно бачити. Ці реформи інколи були болісними, але сьогодні вони даються взнаки. З іншої сторони, попередня влада робила і такі речі, які й не насняться вашим політикам.
- Які, наприклад?
- Ну, наприклад, починаючи з в'язнів та ліків, закінчуючи рівнем корупції, коли вона існувала в Грузії лише на рівні міністерств. Порівняно з Україною, де корупціонерами могли бути звичайні міліціонери. Якісь зміни проводились добре, якісь погано, але головне - зберегти позитивні нововведення і йти далі.
Що стосується України, то тут зараз досить легко впорядковувати державні структури. Працівникам потрібно давати таку зарплатню, щоб у них не було бажання красти. Якщо їм пояснити, що їхня робота престижна, що він зможе принести додому гроші, що його поважатимуть, він може і не буде красти.
- Що загалом відбувається в сучасній грузинській літературі? Чи може вона зацікавити українського читача?
- За кордоном мені та моїм колегам і друзям часто кажуть, що ми всі пишемо про війну, що наші сучасні твори є так званими військовими прозою і драматургією. Ми на це не звертали уваги, але потім я дійсно зрозумів, що тема війни дійсно є важливою, оскільки починаючи з 1990 року Грузія пройшла через сім-вісім воєн. Про неї неможливо не писати, якщо вона тебе стосується.
В Україні, на щастя, війни не було, у вас мирним шляхом змінювалась влада, змінилось стільки президентів без пострілів людей один в одного. А зараз раптово ця проблема зачепила і вас, ця кримська проблема, російська агресія. Тому тематика грузинської літератури може бути близькою для українського читача. Можливо, тому, що він може подивитись на відображення в літературі того, через що пройшли ми, і проаналізувати це. Література є аналізом історії, яку пише не лише історик, а й літератор, письменник. Тому так, грузинська література може бути цікавою в Україні.
Цієї самої теми торкається і книжка, яка скоро з'явиться в Україні. Її переклад українською був для мене принциповим питанням.
- Що це за книжка?
- Книга в українському перекладі називатиметься "Стріляй!". Вона про сім'ю, де між чоловіком і дружиною відбувається війна, і в цей час починається грузинсько-російська війна 2008 року. У центрі цих подій опиняється десятирічний хлопчик, який водночас стає і жертвою, і вбивцею. Тема дуже близька, оскільки і Грузія, і Україна стали об'єктами російської агресії.
- Чи легко грузинському молодому автору увійти в літературу, видати книжку?
- Дуже легко, оскільки існує багато видавництв, діють електронні видавництва, які розповсюджують твори взагалі безкоштовно. Можна легко самому стати видавцем, зробити свої видання платними або безкоштовними. Проблема в іншому - мало читачів.
- Чи є у Грузії зараз така структура, як Спілка письменників, чи проводить вона якусь діяльність?
- Спілка письменників досі існує, зараз це просто одна з багатьох недержавних організацій. Це просто одне з літературних об'єднань, які не фінансуються державою, проводять власну комерційну діяльність. Влада не має фінансувати письменника, якщо це відбувається - це вже Радянський Союз. Влада повинна фінансувати літературу, сам процес, це трохи інше.
- Грузинська влада фінансує літературний процес?
- Це почалось в цьому році, кілька місяців тому було прийнято рішення про фінансування перекладів на інші мови. Якраз моя книга виходить за підтримки такої програми Міністерства культури. Але зараз це сталося не спонтанно, а в рамках структури, яку ми запропонували владі, яка сприятиме розповсюдженню літератури у багатьох країнах.
- Чи існує конфлікт між молодими грузинськими письменниками і ветеранами літератури?
- На жаль, ні. На жаль - оскільки такий конфлікт - це добре. Це звичайна боротьба батьків і дітей, під час якої молодше покоління закаляється, набирається досвіду і як результат перевершує попередників. Так відбувається розвиток. У нас подібна боротьба була після Трояндової революції, коли влада обрізала письменникам дотації з бюджету. Тепер, коли держава не фінансує жодне письменницьке об'єднання, конфлікт вичерпано.
У пресі, звичайно, періодично з'являються нападки на тих чи інших письменників, але це природньо. Більше того, це має позитивний вплив на розвиток літератури в цілому.